Кілька слів з приводу заяви «ми все знали, але боялись сказати | RomPonomarenko

Кілька слів з приводу заяви «ми все знали, але боялись сказати». Залишу в стороні філософське питання, чи припустимо таке, коли мова йде про неминуче вторгнення ворога? Але зауважу, що певною мірою, раціональне зерно в тому, щоб приховувати від нашого не зовсім зрілого і свідомого населення всю правду, є. Втім як на мене, це не зовсім той випадок. Одна з функцій держави в забезпеченні захисту своїх громадян. І в даному випадку з цим не зовсім впорались, м’яко кажучі.

Економічне обґрунтування президента на перший погляд виглядає змістовним. Але є одна деталь - згадані ним наші сьогоднішні матеріальні втрати перш за все від руйнування інфраструктури та промисловості російськими ракетами. Але в листопаді-січні бомбардуваннь не було. Тому матеріальні втрати все ж такі були б меншими, а не $ 5-7 мільярдів, як озвучено.

В цьому сенсі цікаво згадати, що Україна вже має досвід воєнного стану - кінець 2018, коли наші воєнні кораблі без пострілу здались росіянам в Керченській протоці. Тоді в прикордонних областях ввели двомісячний воєнний стан (який був суто на папері). Так ось, ніяких глобальних наслідків для нашої економіки як і масової паніки тоді не спостерігалось.

І головне, якщо «все знали», то чого ще в листопаді не оголосили мобілізацію резервістів першої черги (а її проголосили тільки 23 лютого) та реальний воєнний стан в прикордонних областях?

Розумію, що це питання (як і інші подібні, які зараз звучать звідусіль) є риторичними. Притомної відповіді на це ми зараз не отримаємо, лише популістські заяви. Але в тому й сила риторичних питань, що попри відсутність обов’язкової відповіді вона напрошується сама собою.