Наводжу статтю Ф. Жилка (частина 1 та частина 2) про поділ укр | Руська звізда

Наводжу статтю Ф. Жилка (частина 1 та частина 2) про поділ українських говорів. Автор більше зосереджується на історичних передумовах розгалуження та инколи навіть перетинається з Ю. Шевельовим (пор. «Чому общерусский язык...»), хоч і не згадує останнього.

Так, Ф. Жилко зазначає, що в найранішому розгалуженні є прояви ще східнослов’янського поділу на племінні діялекти або діялектні утворення племінних об’єднань, а також прояви діялектного поділу, що виникли переважно на початках творення українського народу. Говорячи про східне слов'янство, ми наші говори ділимо на південно-західні та північно-східні (північні). Тут, до речи, можна згадати Ю. Шевельова, котрий за основу української мови брав відповідно галицько-подільський і києво-поліський регіон.

Уже з 2 пол. XV ст. визначаємо три українські діялектні типи: південно-західний, північний і південно-східний. Перші два своїми особливостями сягають доби передісторії української мови, а південно-східний діялектний тип, утім, найвиразніше відбиває порівняно найновітніші риси. Останній на тлі инших двох по суті є дальшим етапом розвитку української мови.

Автор також побіжно пояснює, чому саме південно-східні говори стали основою майбутньої літературної мови. Зокрема, то була територія, де 1) українці чинили були найбільше опору нападам татар і турків, 2) витворився той український фольклор, що поширився серед усього українського народу, 3) виникли із сер. XVII ст. зародки української державности тощо.

Первотвір: Жилко Ф.Т. Про виникнення діалектних груп української мови // Діалектологічний бюлетень. — Київ, 1962 (Вип. IX). — С. 3-14.