Вперше за багато часу мав сни, достойні, щоб опублікувати їх т | Рисяча Стежка

Вперше за багато часу мав сни, достойні, щоб опублікувати їх тут
Грім 06.07.2021
Іду по Городоцькій вверх,але повертаю праворуч на бічні вулички і гублюсь в перевулках. Потрапляю на невідомий мені район.Поруч школа, чую з динаміків(?) якісь оголошення, але вулиці безлюдні. На наступному перехресті помічаю двох персонажів, хлопака і дівчина. Викликають якусь ірраціональну неприязнь, однак підходжу до них. Хлопака простягає до мене руку, помічаю що в нього чорні нігті(кігті?). Слабо усвідомлюю, що зв’язаний якимись правилами і протягую руку йому у відповідь. Після доторку він її відсмикує і торкається дівчини, обоє тішуться і посміхаються один одному. Це повторюється декілька раз, потім дівчина каже хлопцю, що на сьогодні вистачить. Відчуваю, що нав’язані правила уже не сковують мене,розвертаюсь,щоб йти геть, в той час хлопець торкає(штовхає?) мене в спину. Я роздратовано розвертаюсь, хлопака демонстративно і нагло сміється. Тут на них з неба падає пучок вогню, вони димлять і шиплять, хлопака піднімає погляд до неба і каже щось типу «а,це Вона…» таким трохи зневажливим тоном. Я піднімаю руки до неба і кажу(кричу?) «Бий, Перуне! Рази, Юрію(хотів сказати «Яриле», але чомусь вийшло так ). Пара в паніці розвертається і починає втікати, я чую гуркіт грому і стук коліс в вишині. Вибігаючи за поворот, куди вони побігли, бачу спалахи біло-сяючого полум’я.
Прокидаюсь з пришвидшеним серцебиттям.
#щоденник_сновидінь #сновидіння #дурне_спить_дурному_снить #живе_язичництво