В догонку кидаю наступний сон, який не встиг опублікувати зра | Рисяча Стежка

В догонку кидаю наступний сон, який не встиг опублікувати зранку.
Птиці і дерево 06.07.2021
Знов засипаю, роздумуючи, чому я не міг дати пряму відсіч в попередньому сні.
Сільська місцевість, ясна погода, літо. Поруч ніби товариш з дівчиною. Спостерігаємо за сімейством лелек. Коли лелеки-батьки відлітають, на гніздо накидуються чи то орли, чи то ворони, клюють пташеня і забирають його, несучи в кігтях.
Прилітають дорослі птахи, але нічого не можуть вдіяти. Чомусь хочеться допомогти їм, відгуком з попереднього сна хочу відростити собі крила, але ніфіга не виходить, і просто іду пішки. Бачу як в полі стоять лелеки і клекочуть, а трохи на відстані хижаки прям в повітрі розчленовують пташеня.
Бачу перед собою ліс, іду в нього. Під ногами знаходжу пташиний череп ще зі свіжою кров’ю. Далі бачу якесь особливе погнуте дерево, на яке хочу вилізти. Спершу все йде ок, але чим вище, тим дерево стає якесь м’якше - спочатку прогинатися під руками і ногами, прям виникають в ньому сходинки, потім стає схоже по консистенції на свіжий хліб (асоціація зі сну) і лізти стає все важче. Зрештою я зриваюсь і падаю вниз, тримаючись за шматок кори, здираючи його. Мягко приземляюсь на ноги і бачу, що по оголеній деревині стікає густий медоподібний сік. Чомусь хочеться спробувати його на смак.
Сон міняється, пам’ятаю далі смутно.

#сновидіння #щоденник_сновидінь #дурне_спить_дурному_снить #дурне_прокинулось_і_хвалиться