2020-12-03 17:00:15
#синтаксис, #морфологія
Субстантивація
Це процес переходу прикметника або дієприкметника (рідше другої частини мови) в іменник. Усі ви з ним стикалися. Порівняйте два речення:
1.
Черговий учень витер дошку.
2. Черговий витер дошку.У першому слово
черговий відповідає на питання
який?, у другому — на питання
хто?. Це був приклад так званої
неповної субстантивації, коли слово змінює лише
роль у реченні, а є ще
повна субстантивація: набуття нового лексичного значення (
зазвичай зі зміною морфологічної і/або граматичної категорії).
Яскравий приклад — слово королева. Воно утворилося від король шляхом додавання суфікса -
ев- (
того самого, що є в присвійних прикметниках Кулішева, Андрієва, багатирева, купцева, лікарева), але
відмінюється не як прикметник (гарна — гарної, лікарева — лікаревої), а
як іменник (мама — мами, королева — королеви).
Також повній субстантивації піддаються назви міст (
Київ — чий город? Кия, Львів — чий город? Льва), імена (Бажан — якого бажають, Жадан — якого жадають, Дана — яку дали), прізвища (Заньковецька, Захарків), специфічні терміни й поняття (майбутнє, спиртне, пальне, придане, доповідна).
Субстантивація дієслів характерна для інфінітивів у ролі всіх членів речення, окрім простого присудка. Наприклад:
«Жити — Вітчизні служити».
Що? жити
чим є? служити.
«Він любить малювати». Любить
що? малювати.
Перехід інших частин мови в іменники менш поширений, але трапляється. Наприклад, у словосполученні «дорога в
нікуди».
1.3K views14:00