"Я український солдат, і я прийняв свою смерть" - пронизлива колонка письменника, військовослужбовця
Артема Чеха у
NYT присвячена втратам українців у цій війні.
У кожного з нас є свої мертві. Некрологи всюди - у розповідях друзів і рідних, у ЗМІ і соцмережах.
Артем Чех пише, що одним із найбільших останніх ударів для нього стала смерть журналіста
Олександра Махова.
"У нього вже був певний військовий досвід, і, знаючи безстрашність і мужність Олександра, я уважно стежив за ним в мережі. Я відвідував його сторінку у Facebook і був радий бачити нові дописи: вони показували, що він живий. Я зосередився на його житті, наче воно було маяком у бурхливому морі. Але потім Олександра вбили, і все розвалилося. Одну за одною я отримував новини про смерть знайомих".Частина того, за що боряться українці: право не лише на гідне життя, а й на гідну смерть -
"у власному ліжку, наприклад, коли прийде час. А не тоді, коли на світанку в нашу хату влучить російська ракета".
