Все почалося з помідор. Вирішили ми в цьому році посадити баг | Тато-будні

Все почалося з помідор.

Вирішили ми в цьому році посадити багато помідор. Тому що війна і тому що зимою хочеться картопельку з помідорами, а ще тому що майже усім процесом посадки та вирощування, займалася дружина. Я лише приймав участь у "вирішили в цьому році", а ще вечорами приходив на город для спілкування з дружиною, поки вона виривала зіллячко.

Довгий період в шість місяців, від зернятка до плоду минув і помідорки почали зріти. З кожним днем споглядав, як вони апетитно червоніють і після ще однієї покупки помідорів на базарі, зрозумів як сильно хочу своїх. Але тут випадає можливість поїхати всією сім'єю в наметовий табір на шість днів. Але ж помідорки ось-ось і будуть готові.

Поїхали.

Думка про помідорчики щоразу виникала, коли під час обіду чи вечері приносили "домашні" помідори. "-Там дома, біля сотні кущів помідор, дозріли і їх нікому обірвати" - з цією думкою засинав щовечора, вірніше коли хотілося помідорчика з хлібом.

Дні минули і я дома. Куди я побіг?! Правильно. Я ще й відерко прихватив. Але в цьому році дощик зовсім знахабнів і падає коли йому завгодно. Декілька штук і бігом додому.

Через декілька хвилин, коли закінчився дощ, знову на город. І знову дощ. І знову додому. Пів години, я знову за помідорами. На цей раз в мене було десять хвилин. Дощ. Але я хочу помідор. Дощ сильнішає. Я збираю. Сусіди заглядають у вікна. Дощ, а я серед помідор. Весь мокрий, по коліна в багнюці, зустрічаю жабу. Цілувати її не став, але вона була здивована. Тут вже дощ розійшовся немов би перед цим, він два тижні не лив як з відра. Жаби почали пригати переді мною, ніколи їх стільки не бачив, вони напевно також ніколи такого не бачили. Можливо перша жабка попередила інших про дивакуватого "помідоріста".

Скільки ж в мені було щастя, коли я ніс в руках два відра помідор. І скільки багнюки було на моїх резинових тапочках?! Вам не передати. Головне помідорчики тепер в баночках, тримаю ті баночки міцно, щоб не повибухали. Ну а на городі, кожного дня вітаюся з жабками, вони тепер радо переді мною стрибають. А сусідам, сказав що недавно з лісу приїхав.