​​Джонні любить Роузі. Так вже склалось в їхніх життях. Друг д | Думай хоча би один раз

​​Джонні любить Роузі.
Так вже склалось в їхніх життях.
Друг друга знайшли, йдучи по дорозі.
Знайшлись, йдучи наосліп і навмання.

І Роузі теж любить Джонні,
Поруч з серцем його береже.
Притуляє до неї свої втомлені скроні,
Обіймає за талію, він не відпустить уже.

Джонні тримає за руку міцно
І тепер неважливо, що наосліп в невідоме іде.
Завжди поряд є Роузі, так тепло й вже звично,
Що й не важливо, як скоро сонце зійде.

Пристрасть. Ох, яке солодке кохання
Лунає серед ковдри та подушок.
Для Роузі та Джонні це завжди змагання,
В якому перемагають вони лише вдвох.

Ночі недоспані, тіла, що притулились
І зранку вже рідний погляд один.
Ось так Джонні і Роузі злюбились,
Не рахували разом минувших годин.

Не рахували і днів, як дороги їх розійшлись.
Це все, що лишилось — спогадів маленький клубок.
Комочок пам'яті про те, як дороги колись їх любились,
Де Джонні, де Роузі робили вперед і назустріч крок.

І медальйон, відірване щастя, завжди буде в змозі
В моменті спіймати і зупинити голоси невгомонні, адже
Джонні завжди любить Роузі,
А Роузі завжди любить Джонні.