Get Mystery Box with random crypto!

Uchoose.info

Логотип телеграм -каналу uchooseinfo — Uchoose.info U
Логотип телеграм -каналу uchooseinfo — Uchoose.info
Адреса каналу: @uchooseinfo
Категорії: Факти
Мова: Українська
Передплатники: 3.54K
Опис з каналу

Ми проєкт "Обираєш Ти!" від Українського кризового медіа центру. Тут ми говоримо про критичне мислення, медіагігієну, культуру, історію, логіку і розвіювання стереотипів, жартуємо і хуліганимо, говоримо про складні теми, але не шукаємо простих рішень.

Ratings & Reviews

2.33

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

0

2 stars

1

1 stars

1


Останні повідомлення 6

2022-07-08 14:03:38 Дивіться відео-лекцію від нашої головної редакторки Олесі Драшкаби «Медіаграмота. Як правильно споживати інформацію»





*Відео створене завдяки Лілі Лилик.
21.5K views11:03
Відкрити / Коментувати
2022-07-07 20:10:39 То де наш Шекспір?

З розмов і пояснень навколо цієї теми мені все більше й більше видається, що в нас це питання прийнято сприймати серйозно. Але ж питання не буквальне. Йдеться не про те, де у фізичному сенсі наш, скажімо, Шекспір. І йдеться не про імплікацію (яку багато хто бачить) "Чому наша культура не породила свого генія подібного рівня"?

Людина, котра ставить подібне питання, очевидно не знайома з українською літературою в принципі. Точно так само як людина, котра стверджує "українські переклади погані" очевидно не знайома зі станом українского перекладу. Це не поспішне судження про людей, котрих я не знаю. Це єдиний варіант. Рівень знань, що криється за цим твердженням, приблизно дорівнює знанню фізики в людини, що питає "А як земля кругла, якщо горизонт рівний?" В обох випадках проблема в тому, що людина бачить зникомо крихітну частину реальности, з якої екстраполює щонайзагальніші судження.

Так от, про літературу. Тексти не стають великими самі по собі, через власну герметичну цінність. Через це вони можуть стати популярними, але не великими — а більшість популярних і читаних авторів усіх поколінь нині забуті і навряд чи колись повернуться в мейнстрим. Хто з вас читав "Чорну красу" Анни Сьюелл чи бодай одну книжку Барбари Картленд? Йоганна Шпірі - одна з найпопулярніших дитячих авторок в історії (можливо, найпопулярніша, якщо робити поправку на час написання), але я не здивуюсь, якщо більшість із вас не зможуть назвати жодного її тексту.

Література стає безсмертною не тому що вона об'єктивно безсмертна, найкраща в своєму роді та обожнювана сучасниками. Література стає безсмертною тому що породжує нову літературу, масштабуючись на інші країни. Едґар По на час смерти нікого не цікавив, його псевдоготорнівське письмо, як і вкрай модерні експерименти з ґротеском, не обходили сучасників. Але Бодлер переклав його французькою і ЦЕ зробило Едґара Алановича найвідомішим американським романтиком. Не те, як він вплинув на своїх сучасників, а те, як він вплинув на практично всю західну літературу вже посмертно. Буквально така сама доля спіткала і Лавкрафта, до речі.

Шекспір був популярним, але також він був доволі-таки ігнорований у наступну добу класицизму, взорованого на французький театр Мольєра. Не забутий, але просто ще один автор минулого, котрих і без Шекспіра не бракувало. Він повернувся в літературу титаном і найвеличнішим автором вже в часи лейкістів, особливо Колріджа. І якби не Колрідж і компанія — шанси на те, що ви нині читали б твори Шекспіра приблизно дорівнюють шансам на те, що ви реально читали щось Колріджа. Вони ненульові, але й невеликі. Твори Шекспіра геніальні, але їхній статус сформований пізнішими перепрочитаннями в літературі, котра й сама стала каноном.

Доволі легко жити, не прочитавши жодного твору Миколи Куліша, але значно складніше жити, не прочитавши жодного твору Шекспіра. Під цим я маю на увазі — необов'язково читати Шекспіра, щоб мати добре поняття про його твори. Ви знаєте, про що "Ромео і Джульєтта". Ви знаєте, про що "Гамлет".

Ви могли ніколи в житті не розгортати "1984", але ви точно знаєте загальний сюжет і з десяток цитат звідти.

Коли людина питає "де наш/ваш Шекспір?", насправді людина питає "де в нас постать з інформаційним масштабом Шекспіра?" Не "де хтось, здатен написати тексти такого рівня", а "де хтось, про кого я знатиму стільки ж, навіть не читаючи його текстів". І от саме на це питання відповідає постколоніальна критика, яку в українському випадку називають "за що ви так ненавидите все російське?"

Запитання "Де український *прізвище*?" — це завжди зізнання в тому, що людина просто не читає української літератури, але вимагає від неї бути присутньою в інфополі на рівні з *прізвище*. Це обскурантне бажання бачити в цілеспрямованих імперських політиках об'єктивну і невблаганну логіку "історичного процесу", якщо людина хилиться вліво, чи "невидимої руки ринку", якщо людина хилиться вправо. Не більше.

Остап Українець
246 views17:10
Відкрити / Коментувати
2022-07-07 11:15:12
Під час війни інформація про її перебіг – це також потужна зброя, здатна окрилити або деморалізувати мільйони людей. Саме тому інформаційна гігієна тут надзвичайно важлива. У цьому матеріалі спробуємо підсумувати принципи та інструменти відстеження інформації, пов’язаної з бойовими діями

https://uchoose.info/yak-vidstezhuvaty-vijnu/

*ілюстрація Нікіти Тітова
44.8K views08:15
Відкрити / Коментувати
2022-07-06 10:02:13
"Я на власні очі бачила абсолютну стійкість і неймовірну силу цих людей, які не лише виживають у цій ситуації війни, а й захищають оточуючих"
Анджеліна Джолі, актриса та посол доброї волі ООН у справах біженців в інтерв'ю французькому глянцю Madame Figaro
55.1K views07:02
Відкрити / Коментувати
2022-07-05 11:14:07
Путінізм чи рашизм

Є в Україні певні кола, які стверджують, буцім на нас напав оскаженілий Путін, а в Росії, насправді, багато адекватних людей, які здатні до нормального сусідського життя. Коли адепти цієї концепції говорять про сьогоднішню війну, вони послідовно вживають терміни «путінські сили», «путіністи» та ігнорують деякі факти.
Які саме, ми сформулювали для вас у #дваабзаци
https://uchoose.info/putinizm-chy-rashyzm/

*ілюстрація Тетяни Якунової
54.6K views08:14
Відкрити / Коментувати
2022-07-04 21:16:26 Що таке колонізація та деколонізація культури?
Як росія десятиліттями намагалася колонізувати українську культуру та що намагалися “підкорити” в першу чергу?
Відповіді на ці питання знайдете у відео


600 views18:16
Відкрити / Коментувати
2022-07-04 11:37:11 Ці люди не народжувалися для того, щоб померти на війні, не здобували вищу освіту чи рідкісний фах для того, щоб померти на війні, не плекали свої таланти, щоб померти на війні. Від втрати цих людей у нас завжди залишиться зяюча рана – в наших душах, в нашій культурі, науці, економіці, промисловості, суспільстві. Це не метафора.
Я не знаю поезії, яка може цю рану залікувати. Ця війна вбиває нас всіх, кожного по-своєму, хоча зовні ми можемо виглядати цілими і неушкодженими, але ми рухаємося тепер короткими перебіжками по житті, навіть на відкритому просторі, ми здригаємося від голосних звуків, і наші маленькі діти, що мають досвід сидіння в підвалах під обстрілом, не плачуть від страху. Уже такими малими вони розуміють, що плач може коштувати життя. І це теж не метафора.
Війна робить усе однозначним настільки, що місця для поезії практично не залишається. Тільки для свідчення.
А от хто зараз пише красиву і глибоку поезію для вічності про цю війну – це наші російські колеги, у безпечному місці, в еміграції, не під обстрілом, не забуваючи про творчий пошуком і без відволікання на бруд і гидоту реальності. І жодна сирена, жоден обстріл і жоден окупант з автоматом чи танком не заважає їм зосередитися.
Мені шкода, що поезія не вбиває».
746 views08:37
Відкрити / Коментувати
2022-07-04 11:37:11 Повний текст промови Галини Крук на відкритті поетичного фестивалю в Берліні.
"У червні 2014 року під час одного з літературних виступів у старій добрій Європі, коли російські танки колонами в’їжджали на українську Донеччину чи Луганщину, я сказала, що в такій ситуації нам, українцям, важко говорити про поезію. На що модераторка, 30-літня русистка з Берліна, кинулася повчати і вичитувати мене, що поезія має бути вище війни, що велика російська культура завжди вище війни, Цвєтаєва, Ахматова чи Пастернак ніколи не опускалися до таких низьких хайпових тем, як війна, вони дивилися у вічність, вони були вище цього. І взагалі, до чого тут Росія.
Упродовж восьми років ми намагалися достукатися до інших: агов, у нас війна, частину нашої країни окуповано, нас убивають щодня. Нас, як нерозумних дітей, журили і радили: а ви не стріляйте у відповідь і воно припиниться, будьте мудрішими, будьте вище цього. Усі ці 8 років Росія нарощувала військові ресурси і готувалася до повномасштабного вторгнення, її апетити зростали. Російські поети вперто дивилися у вічність, не помічаючи, що їхня країна перетворюється на авторитарну державу, яка лише імітує демократію, плекаючи імперські наративи про велич. Ті, кому ставало зовсім некомфортно, виїжджали звідти, продовжуючи показувати скрізь російську культуру як парадний фасад Росії.
Я розумію, що мої слова не сподобаються вам, начитаним і вихованим на кращих зразках російської культури. Ви навіть можете не вірити в них, як не вірили жителі Бородянки, Гостомеля чи Бучі під Києвом, що росіяни прийшли їх убивати, цивільних, без зброї, без причин та підстав, без розбору. Без огляду на те, чоловіки це чи жінки, діти чи старші люди. Убивати, гвалтувати і чавити танками.
Я не знаю метафор, якими можна зробити ці слова привабливішими чи хоча б не такими шокуючими. Проти людини з автоматом метафори не працюють, жодна поезія не захищає, коли на твоє авто, яким ви разом з дітьми намагаєте втекти від війни, наїжджає танк. Нема місця поезії, коли ти кілька днів не відходиш біля завалених підвалів багатоповерхівки і чуєш, як там під завалами кричать твої діти і внуки, а ти не можеш їх звідти вирятувати. Це дуже сильний сюжет, на ньому європейський письменник міг би написати книжку для вічності, яку читатимуть і перечитуватимуть. Але людина, яка це пережила, не напише. Бо нема таких сил, щоб пережити все це і залишитися при здатності пояснювати іншим свій біль.
Війна робить прірву між тими, хто її досвідчив, і тими, хто знаходиться від неї на відстані. З кожним днем війни я бачу, що все важче і важче пояснювати людям назовні, що відчуваємо ми тут, усередині. Усе менше хочеться пояснювати. Ми говоримо дедалі незрозумілішою мовою, нам не до поезії. Коли в тебе чоловік на війні, одні родичі в жахливій окупації на Херсонщині, а інші - під постійними обстрілами на Харківщині, коли ти мусиш постійно рахуватися із сиренами повітряної тривоги, бо після них часом прилітає і убиває, важко бути вище цього. Поезія тоді набуває дуже своєрідних форм – спонтанної молитви, скупого свідчення, ляменту чи навіть прокляття ворогові.
Це не ті форми поезії, до яких звикла сучасна європейська культура, вони функціональні і ритуальні, надто первісні в своїх емоціях, надто суб’єктивні, надто пафосні, нетолерантні. Важко бути толерантним до ворога, який убиває тебе чи твоїх дітей. Бо убивши одних, він переходить до наступних. Не думаю, що вам би вдалося бути вище цього.
Зараз п’ята частина моєї країни тимчасово окупована. Я шкодую, що це не метафора. Людей з окупованих територій убивають, тероризують, вивозять у фільтраційні табори в Росії, розділяють батьків і дітей, денаціоналізують. Жодна поезія не має слів для цього.
Моя стрічка новин у фейсбуці рясніє фотографіями неймовірно красивих людей – чоловіків і жінок, чиїхось батьків, чиїхось дітей, що були вбиті Росією. Це не метафора. Фейсбук блокує чи видаляє ці фото як інформацію чутливого змісту, що може засмутити користувачів соцмереж.
596 views08:37
Відкрити / Коментувати
2022-07-04 10:38:26
"Важко бути толерантним до ворога, який убиває тебе чи твоїх дітей. Бо убивши одних, він переходить до наступних. Не думаю, що вам би вдалося бути вище цього"
Галина Крук (поетка, перекладачка та літературознавчиня), з промови на відкритті поетичного фестивалю в Берліні.
55.1K views07:38
Відкрити / Коментувати
2022-07-02 11:40:39
Корисні контакти від CETA Україна про психологічну підтримку під час війни
Внаслідок вторгнення Росії в Україну постраждали мільйони українців: хтось втратив рідних, отримав поранення або змушений був покинути рідний дім. Українці щодня стикаються із втратами, горем, сумом, травмами, стресом, тривогою, панікою, розгубленістю. Війна завдає не лише фізичних ран, а й психологічних.
Групові та індивідуальні консультації проводять навчені фахівці із психологічної допомоги в онлайн та офлайн-форматах. Які переваги такої допомоги?
-Багаторівнена модель підтримки
-Дієво та ефективно, про що свідчать результати наших досліджень
-Конфіденційно та в зручний для вас спосіб
-Безкоштовно
Щоб записатися, ви можете заповнити онлайн форму, і спеціаліст зв'яжеться із вами: https://bit.ly/3mxjuwK
Або телефонуйте і пишіть: ceta@ukma.edu.ua
+380 (68) 283 20 98 (Viber)
+380 (66) 147 43 17 (Telegram)
пн-пт 10:00-18:00
Також у СЕТА є телеграм-канал із корисними порадами: https://t.me/ceta_ukraine
60.7K views08:40
Відкрити / Коментувати