Привіт, друзі! Я повертаюсь, але з певними трансформаціями. | Українка про українське

Привіт, друзі!

Я повертаюсь, але з певними трансформаціями. Розкажу з якими та з чим це пов’язане.

Почну здалеку. Ідея створення каналу “Українка про українське” сформувалася у мене в час гострої потреби ділитися. І все це завжди було (і буде!) щиро. Я не бачу сенсу “просто вести канал”. Я за авторські пости, за прожитий досвід, трансформований у слова — інакше на моєму каналі бути не може.

Так от, все почалося з потреби ділитися роздумами, переживаннями, проблемами з якими я зіткнулася, коли перейшла на українську. На каналі є багато дописів про мій шлях, тому не бачу сенсу повторюватися (просто погортайте стрічку).

Тоді — майже 3 роки тому — це було актуально для мене. Тоді я супер гостро реагувала на певних політиків, не пропускала повз вуха всіх скандалів щодо мови (і не тільки) в Україні. Всього, що задівало мене за живе та змушувало витрачати тонну енергії на політичних блазнів, скандальні інфоприводи, які тільки відвертають увагу від дійсно важливих новин (один Ківа з його дисертацією та депутатство Тищенка з цілою ордою колишніх “вєдущих меропріятій” та “весільних фотографів” в Раді чого тільки коштують).

Сьогодні здається, що я була україномовною завжди Сьогодні мені не хочеться намагатися перевиховати ватників і всіх тих, хто обирає кардинально інший спосіб мислення та життя. Можливо, я вийшла на новий життєвий етап (не ризикну поки назвати це мудрістю).

Єдина людина, яку я хочу покращити, зробити більш свідомою та наповненою — це я.

Я можу заразити вас своїм прикладом, а можу розчарувати. Але це вже ваш вибір і ваше право.

Відтепер я хочу підіймати на каналі теми, що пов’язані з:

психологією (я зараз активно в цьому процесі та читаю багато психологічної літератури)

власним досвідом (це може стосуватися різних сфер: моєї роботи, захоплень, трансформації)

життям у суспільстві (так, від цього не втечеш — тут і надалі будуть історії про українців, про наш менталітет, загалом — про нас).

Я довго вагалася перед тим, як оголосити вам про це. Бо ви підписалися на іншу Ксенію. Трохи нарвану, більш категоричну, більш принципову. Але я змінююся — і, як і раніше, хочу бути чесною тут з вами. Не бачу сенсу й надалі топити за категоричність та судити когось у своїй постах, якщо я вже не така.

Сорі за таку кількість букв, але саме так я хочу донести цю новину. І цим завершити старий рік, щоб почати новий в ролі вашої авторки на моєму оновленому каналі.

До речі, мабуть, і назву каналу тоді треба змінити — ви як вважаєте? Щось типу “Українка про важливе” або “Українка про психотерапію”? Що думаєте?

P.S. Буду рада почути в коментах ваш зворотній зв’язок. Стосовно трансформації, назви каналу — як позитивний, так і негативний.

P.P.S. Всім добра та всіх із прийдешніми святами!