Якби навіть я не могла виокремити росіян в Туреччині за їх “ак | Українка про українське

Якби навіть я не могла виокремити росіян в Туреччині за їх “акающім” акцентом, я би все одно зрозуміла, що переді мною москаль.

Є одна характерна риса, яка властива всім росіянам. Її назва — скиглення. Тотальне незадоволення усім, що їх оточує.

Днями на ринку спостерігала картину: мама з дочкою з таким тотальним скепсисом в очах перебирали овочі на прилавку.

“Нєт, ну что єта? Всьо нужно пробовать всєгда! Памідори такіє малєнькіє!”
(Помідори чері — на хвилинку. Може, вони мали бути розміром з кавун?)

Інша ситуація. Пляж Олюденіз — вода тут неймовірно чиста, особливого блакитного кольору. Частина території навіть входить до заповіднику.

Дві москальки вилазять з води:
“Нікогда больше сюда не прієду! Какая тут холодная вода! В Греціі намного лучше било!
“Да-да, в Греціі било лучше”, — піддакує їй подруга.

І так — всюди. Заведіть москалів в царські палаци, покажіть їм неймовірні пейзажі. Хоч відправте їх космічними туристами на Місяць — їм і там буде не так.
Такі люди.

Це я до чого? Давайте не шукати зворотню сторону, коли перед вами прекрасне. Залишимо це москалям.