Що? Чому? Навіщо?

2022-12-28 17:30:00 ​ Гриби та лишайники

Гриби та лишайники – унікальна група організмів, що відрізняється і від тварин і від рослин. Сьогодні їх виділили в окреме царство.

Гриби не мають хлорофілу, і на відміну від рослин вони не можуть самі виробляти необхідні органічні речовини. Живляться вони гниючими рештками інших організмів, найчастіше рослин. Проте деякі не обмежуються мертвою матерією – гриби-паразити уражають живі організми.

Гриби – це не тільки всім добре відомі шапкові гриби, а й мікроскопічні одноклітинні організми, дріжджі, плісень (цвіль) і слизовики.

Гриби, які збирають у лісі, - це тільки видимі плодові тіла. Основну частину гриба становить міцелій (грибниця) – безліч тонких розгалужених ниток, що містяться в ґрунті або гниючій деревині. Плодові тіла з’являються тоді, коли гриб готовий до розмноження. На плодовому тілі утворюються спори, які розносяться вітром.

Лишайник – складний утвір, що виникає в результаті спільного існування (симбіозу) 2 різних організмів – одноклітинних водоростей і гриба. Водорості поглинають енергію сонячного світла й у процесі фотосинтезу утворюють органічні речовини. Ці речовини слугують поживою і для водоростей і для гриба. А гриб утворює основне тіло, всередині якого живуть водорості. Він захищає їх від несприятливих зовнішніх впливів і постачає водою.

Лишайники часто ростуть на камінні, стінах будинків і корі дерев. Лишайники дуже витривалі, можуть переносити сильні морози в Арктиці або високо в горах. Деякі лишайники живуть дуже довго – понад 4 тис.років.

Багато тварин, як-от північні олені, живиться лишайниками. Гриби споживають і люди і тварини. Але збирати і споживати гриби слід дуже обережно. Деякі їх види настільки отруйні, що можуть викликати не лише розлад шлунку, а й смерть.

Гриби поширені не тільки на суші, а у воді, а деякі живуть на шкірі тварин. Чимало захворювань шкіри і слизових оболонок спричиняється саме грибами, як-от стригучий лишай – рожеві лускаті плями на шкірі. Однак гриби можуть бути і дуже корисними для людини. Поширений у медицині антибіотик пеніцилін отримують із цвільових грибів. Дріжджі, необхідні для випікання хліба, - це теж гриби.

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати

2022-12-28 15:01:00 Відкрити / Коментувати

2022-12-28 15:00:08 ​ Австралія – земля, яка існує сама по собі
(початок за хештегом #австралія)


Площа Австралії: 7 682 300 кв.км.

Населення: 20 264 082 чол.

Столиця: Канберра

Мова: англійська

Валюта: австралійський долар

Кількість штатів: 6 (Західна Австралія, Південна Австралія, Квінсленд, Новий Південний Уельс, Вікторія і Тасманія (острів))

Кількість територій: 2 (Північна територія і Територія федеральної столиці)

Найвища точка: г.Косцюшко (2228 м)

Найдовша (ніколи не пересихає) річка: Муррей (2589 км)

Найбільше озеро: Ейр (9583 кв.км)

Крім материкової частини, розташованої між Тихим та Індійським океанами, до складу Австралії входить великий острів Тасманія, а також безліч малих островів, розкиданих уздовж її берегової лінії, що тягнеться на 25 760 км.

За останні 30 млн років Австралія не піддавалася ніяким серйозним тектонічним впливам. За цей час вода і вітер перетворили її поверхню на рівний і одноманітний простір. Понад 93% території країни розташовано на позначках нижче 600 км рівня моря.

Західна Австралія – найбільший штат країни (близько 2,5 млн кв.км.). Посушлива і пустельна, але в той же час багата на мінеральні ресурси і родючі землі.

Центральна Австралія включає Північну територію і штат Південна Австралія. Це переважно рівнинний і посушливий регіон з окремими пагорбами і гірськими пасмами.

Східна Австралія – промисловий і фінансовий  центр країни, багатий на природні ресурси. Включає штати Квінсленд, Новий Південний Уельс і Вікторія, а також Територію федеральної столиці – Канберрою.

Тасманія – найменший зі штатів Австралії з населенням 473 тис.чол. – острів, віддалений від материка Бассовою протокою. Природа острова вражає мальовничою красою.

Ще трохи про Австралію нижче у фото

#австралія

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати

2022-12-28 12:30:00 ​ Імпульс
Частина 2



Третій закон Ньютона
Цей закон доводить, що 2 тіла діють одне на одне з силами, однаковими за значенням і напрямленими у протилежні сторони. Ці сили іноді називають силами дії та протидії.

Під час роботи ракетного двигуна розжарені гази, що утворюються в камері згоряння, з великою швидкістю викидаються із сопла. Пальне й окиснювач, що надходять у камеру згоряння, мають дуже малий імпульс, але в процесі горіння різко збільшується об’єм суміші і тиск газів, тому викинуті через сопло гази мають уже великий імпульс. Реактивна сила газу, діючи на стінки камери згоряння, штовхає ракету вперед. Оскільки маса ракети більша за масу згорілих газів, то її прискорення менше, ніж у молекул газу, хоча зміна імпульсу в газів і ракети однакова.

Інерція – властивість тіла зберігати стан спокою або рівномірного прямолінійного руху. Щоб змінити імпульс тіла, потрібно виконати роботу щодо подолання його інерції. Велосипедисту важче рушити з місця, ніж їхати прямолінійно зі сталою швидкістю. Це пояснюється тим, що на старті велосипедист змушений долати не лише інерцію велосипеда, а й власну. При рівномірному русі велосипедист долає тільки опір повітря. Ісаак Ньютон перший зрозумів, що потрібна сила, аби подолати інерцію і змусити тіло рухатися з прискоренням або сповільненням.

Збереження імпульсу
При пострілі з рушниці сила, що діє на кулю, дорівнює силі віддачі, що діє на рушницю, і напрямлена у протилежну сторону. За другим законом Ньютона зміна імпульсу рушниці кулі також однакові за значенням і напрямлені в протилежні сторони, оскільки сила, що рухає кулю, і сила віддачі діють протягом однакового інтервалу часу.

У механіці протилежність напряму позначається знаком «мінус», тому сума однакових за значеннями і протилежно напрямлених імпульсів дорівнює нулю до пострілу і після нього. Це приклад закону збереження імпульсу.

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати

2022-12-28 10:00:15 ​ Імпульс
Частина 1



Імпульс – це величина, що дорівнює добутку маси тіла і його швидкості. Поняття імпульсу фігурує в 3 законах класичної механіки Ньютона.

Понад 300 років тому британський фізик і математик Ісаак Ньютон сформулював 3 закони механічного руху. Ці закони описують поведінку фізичних тіл при дії на них сил. У більшості випадків закони дають точний результат, а для тіл, що рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла доводиться користуватися положеннями теорії відносності Ейнштейна.

Перший закон Ньютона
Імпульс тіла дорівнює добутку його маси і швидкості. Якщо бігун масою 50 кг рухається зі швидкістю 10 м/с, то його імпульс дорівнює: 50 кг х 10 м/с = 500 кг х м/с. У цьому випадку одиницею імпульсу є кілограм на метр за секунду. Якщо бігун нерухомий, то імпульс дорівнює нулю.

Перший закон Ньютона доводить, що імпульс тіла залишається сталим, поки на тіло не діє зовнішня сила. Наприклад, сторінка книги залишається нерухомою, аж поки ми не перегорнемо її або це зробить порив вітру. В обох випадках зовнішня сила змусить її рухатися і змінить імпульс.

В означенні імпульсу присутня швидкість. Важливо не плутати поняття швидкості та її значення. Швидкість – це векторна величина, і в ній міститься інформація не лише про те, як швидко рухається тіло (значення швидкості), а й про напрям його руху. Швидкість змінюється, якщо змінюється її значення або напрям.

Якщо 2 автомобілі рухаються прямолінійно в одному напрямі зі швидкістю 50 км/год, то вектори їх швидкостей однакові. Якщо значення швидкості автомобілів однакове, але вони рухаються в різних напрямах, то їх швидкості не можна вважати однаковими. Якщо третій автомобіль рухається по колу зі сталим значенням швидкості, то швидкість його постійно змінюється, бо напрям руху постійно відхиляється від прямої лінії.

Другий закон Ньютона
Якщо на тіло діє лише 1 сила, то воно набуває прискорення, напрямленого в бік дії сили. Зокрема, кидаючи м’яча м’язи руки прикладають до нього силу, прискорюють його і збільшують імпульс. Чим більша маса м’яча, тим важче надати йому прискорення.

Другий закон Ньютона доводить, що зміна імпульсу тіла пропорційна діючій на нього силі і часу дії. Якщо прискорення показує, як змінюється швидкість, то добуток маси і прискорення характеризує, з якою швидкістю змінюється імпульс.

Далі буде…

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати

2022-12-27 20:00:08 ​ Які каштани їстівні?

Їстівними є плоди каштана справжнього. Це дерево виглядає дещо інакше, ніж кінський каштан. Листки у каштана справжнього довгасті, еліптичні, з гострими зубчиками. У кінського каштана листки складні, пальчасті, на спільній ніжці їх 5-7.

Плоди каштана і плоди кінського каштана схожі, але у справжнього під колючою шкірочкою їх по 2-4. Коли плоди каштана дозрівають, шкарлупа тріскає і горішки випадають.

У країнах Південної Америки, де врожаї каштанів особливо багаті, горіхи стали другим хлібом і навіть заміняють його. Їх їдять сирими, вареними, печеними, смаженими. Сушені каштани перемелюють на борошно, змішують з пшеничним і кукурудзяним і печуть хліб та коржі. Змелені каштани додають у тістечка, торти, пироги, роблять начинки для цукерок. Смажені мелені каштани можуть замінити каву. Там, де каштанів багато, ними годують домашніх тварин і птахів.

Каштани – високі, до 35 м заввишки, дерева, що живуть до тисячі, а то й більше років. Але вони дуже примхливі і потребують безперервної теплої погоди, не витримають сильної спеки та посухи. Каштани вразливі до грибкових захворювань і після 100 років життя у них вже починає гнити серцевина, у стовбурах з’являються дупла. Нормально розвиваються вони лише у теплому вологому кліматі Середземномор’я, Кавказу, у Східній Азії, на теплих океанських берегах Північної Америки. Особливо добре почуває себе каштан в Італії. А от у Середній та Північній Європі він зовсім не плодоносить, хоча й витримує нетривалі морози, як у Краснодарському краї та на Кавказі. Морозостійкі каштани – японські городчасті – ростуть на острові Хоккайдо. А краще за всіх витримує морози до –27 °С американський зубчастий каштан.

У Західній Європі каштани вирощують уже не менше 2 тисяч років. Найкращі та найсмачніші сорти горіхів – марони – мають в шкарлупі всього лише 1-2 дуже великих, до 4 см у діаметрі, горіхи.

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати

2022-12-27 15:00:09 ​ Електромагнітний спектр
Частина 2

Радіолокатори приймають послані ними радіоімпульси, відбиті від літаків, кораблів і хмар, щоб установити місцерозміщення цих об’єктів, які можуть перебувати на відстані багатьох кілометрів. Доплерівські радіолокатори вимірюють швидкість рухомих об’єктів за незначною зміною частоти відбитих хвиль.

У мікрохвильових печах застосовуються хвилі довжиною кілька міліметрів, що відповідає частотам у мільярди герців. У мікрохвильовій печі НВЧ-хвилі (НВЧ – надвисокочастотне випромінювання) розгойдують молекули води, енергія їх коливань перетворюється на тепло, і їжа нагрівається. До НВЧ-діапазону належать і хвилі, частота яких дорівнює частоти коливань молекул води.

Частоти інфрачервоних випромінювань трохи нижчі, ніж у видимого світла. Довжини їх хвиль змінюються від 1 міліметра до 750 нанометрів. (Нанометр, або нм, – це одна мільйонна частина міліметра.) Нагріті тіла випромінюють інфрачервоні промені, і ці промені сприймаються як тепло. Видиме світло – це та незначна частина електромагнітного спектра, яке сприймає людське око. Видимий спектр займає діапазон від червоного кольору (770 нм) до фіолетового (400 нм).

Енергія електромагнітного випромінювання зростає із зменшенням довжини хвилі. Невидимі ультрафіолетові промені мають меншу довжину хвилі (100-400 нм), ніж видиме світло, але можуть спричинити опіки.

У рентгенівських променів ще менша довжина хвилі. Зазвичай вона менша від діаметра атома (0,1 нм). Ці промені проникають крізь м’які тканини і кістки.

Гамма-промені мають величезну енергію, і їх можна використовувати для одержання зображень тріщин, що містяться глибоко в товщі металу.

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати

2022-12-27 12:30:00 ​ Електромагнітний спектр
Частина 1

Електромагнітний спектр – це електромагнітні хвилі. Він включає радіохвилі, теплові і світлові промені, ультрафіолетові і рентгенівські промені, гамма-промені.

Електромагнітне випромінювання поширюється у вакуумі зі швидкістю світла, що становить 300 тис. км/с. Воно являє собою рухому в просторі комбінацію електричного і магнітного полів, напруженості яких регулярно змінюються від нуля до максимальних значень. Швидкість, з якою відбуваються ці перетворення, називається частотою випромінювання. Різні види електромагнітного випромінювання мають різну частоту.

Наприклад, у радіохвиль частота менша, ніж у світла, а частота синього світла більша, ніж у червоного. Частота електромагнітного випромінювання, вимірювана в герцог (Гц), показує, скільки разів за секунду електричне поле досягає максимального значення.

Коли учені говорять, що електромагнітне випромінювання поширюється у вигляді хвиль, вони мають на увазі, що напруженості електричного і магнітного полів періодично зростають і спадають по ходу променя. Довжина хвилі – це відстань, яку хвиля проходить за той час, поки електричне поле встигає від максимального значення впасти до мінімального і знову піднятися до максимального. Тому довжина хвилі дорівнює швидкості світла, поділеній на частоту. Так зокрема, сигнал радіостанції, що працює на частоті 1200 КГц, або 1,2 млн Гц, має довжину хвилі близько 250 м.

Радіостанції говорять на частотах від 150 тис. Гц до близько 20 млн Гц. Кожна станція використовує якусь певну частоту, тому приймачі, настроєні на певну станцію, приймають лише радіохвилі з частотою, на якій передає ця станція. Наземні телевізійні передавачі посилають сигнал з частотами 70-800 МГц (1 мегагерц (МГц) = 1 млн Гц).

Супутникове телебачення працює на значно вищих частотах. Випромінювані супутником електромагнітні хвилі уловлюються невеликими параболічними антенами, спрямованими на супутник.

Далі буде...

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати

2022-12-27 10:00:10 ​ Скарби фараонів: Утроба богині
Від Палеоліту до Раннього царства (близько 100 000 - близько 2686 до н. е.)

(початок за хештегом #скарбифараонів)

Осіле життя, без якої неможливе землеробство, сприяло розвитку простих ремесел – обробці каменю та гончарній справі, що призводило до ускладнення суспільного устрою. Перш за все землеробство вимагало від селян спільної роботи зі збереження та розподілу води для зрошення полів, що стало, у свою чергу, основою для утворення механізмів влади та виникнення невеликих держав. На околицях Фів, очевидно, у доісторичний період налічувалося кілька поселень. Найбільш значні перебували у нинішніх районах ель-Тариф, Гебелейн та Армант (на півдні). Всі вони в той час губилися в тіні сильних Ієраконполя, розташованого на південь від Фів, і Нікади (на північ). Остання домінувала над Ваді-Хаммаматом, основним торговим шляхом, який вів до узбережжя Червоного моря та золотих шахт Аравійської пустелі.

З погляду найдавніших єгиптян, найважливіша подія в їхній історії відбулася близько 3100 р. до н. е., коли союз держав південного Єгипту встановив свою владу над усією країною, від узбережжя Середземного моря до першого порога Нілу (сучасного Асуана). Знаменне об'єднання «двох земель» – Верхнього Єгипту (нільської долини) та Нижнього Єгипту (дельти Нілу) залишило глибокий відбиток на уявленнях єгиптян про своїх народ і державу та значення фараонів.

Об'єднання приписувалося легендарному правителю, відомому під ім'ям Менес (Міна), яке можна перекласти як «Засновник». Столицею держави став Мемфіс, що лежить неподалік того місця, де долина Нілу переходить у дельту, єгипетські ж фараони на той час піднялися до становища напівбогів. Титулувалися вони «царями Верхнього та Нижнього Єгипту» та «володарями Двох Земель» і носили подвійну корону, що символізувала єдність Долини та Дельти.

Єгиптянам час об'єднання завжди здавався золотим віком, тому пізніше в єгипетському мистецтві, архітектурі та суспільному житті поширилася схильність до навмисної архаїзації – чим старші були річ чи звичай, тим ціннішими вони виявлялися в очах єгиптянина.

#скарбифараонів

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати

2022-12-26 20:00:04 ​ Дотик

Дотик надає мозку інформацію про навколишній світ. Органи дотику (рецептори) розсіяні по всій поверхні тіла.

Рецептори – чутливі нервові закінчення – сприймають дії зовнішніх подразників – дотики, тиск, вібрацію, біль, холод і тепло.

Людина відчуває, що хутро м'яке, а наждачний папір шорсткий, відчуває тиск тяжких предметів, біль від уколу, жар вогню і холод крижаної води. Рецептори містяться в шкірі, а також у м'язах, суглобах і деяких слизових оболонках.

Рецептори чутливі до легких дотиків і слабкого тиску містяться у верхній частині дерми. Крупніші рецептори, що реагують на удари і сильний тиск, розміщені в дермі глибше і майже всі оточенні капсулами. Тепло, холод і біль сприймаються розгалуженими нервовими закінченнями, які містяться на межі між епідермісом і дермою; вони не мають капсул.

Інформація від усіх рецепторів у вигляді електричних імпульсів передається по нервах до чутливих зон мозку. Мозок аналізує ці сигнали і будує на основі цього картину оточення, наприклад таких його характеристик, як тиск і тепло. Відчуття болю попереджає людину про можливу небезпеку.

Одягаючись щоранку, людина спочатку відчуває одяг всією шкірою. Проте дуже швидко вона перестає його помічати. Така втрата відчуття називається звиканням. Шкіра звикає до подразнення і припиняє посилати нервові імпульси в мозок. Це явище відіграє дуже важливу роль: якби не було звикання, одяг продовжував би подразнювати шкіру цілий день.

Якщо інформація була вам цікава, тисніть реакції нижче Відкрити / Коментувати