політ технолога ✙

2022-06-10 18:26:28 За даними медіа Обозреватель, у Сербії було затримано бригадного генерала СБУ Андрія Наумова, який втік з України з початком війни. Де-факто, Наумов не просто генерал і очільник управління внутрішньої безпеки СБУ - він фактичний тіньовий кардинал служби, по суті людина яка приймала останнє рішення у випадках де Баканов не знав усіх реалій і специфіки роботи СБУ. Його зникнення і затримання в Сербії виглядає досить таки хорошим доказом на користь версії про його державну зраду.

https://gazeta.ua/articles/np/_viz--600-tis-i-koshtovnosti-zmi-povidomili-pro-aresht-u-serbiyi-eksgenerala-sbu/1093757 Відкрити / Коментувати

2022-06-10 09:33:09 У адміна сьогодні день народження.

В якості мікроподарунку - підписуйтеся в ФБ на мою сторінку:
https://www.facebook.com/YaroslawBozhko

Розповідайте друзям про канал який зараз читаєте.

У разі особливого захвату - лишаю картку для донатів!

5363542014642400

Вдячний за те, що лишаєтеся зі мною! Відкрити / Коментувати

2022-06-09 16:44:13 Це пост нардепа від СН (виключеного з фракції нещодавно) Олексія Ковальова. Коли війна 24 лютого дала про себе знати, він раптом зник і опинився на окупованих територіях Херсонщини - на питання що він там робить відповідав усіляку фігню про те що треба захищати бізнеса і т.д.

Так ось. Цей горе-депутат перед самою війною придбав 4 канал. Вочевидь, не собі самому, а для однієї із груп впливу всередині СН, щоб його лояльністю оплачувати за фаворитизм перед ОП. З початком війни, звісно ж, Ковальов самоусунувся від каналу, ніяких зарплат і ніяких реальних спроб хоча би сказати колективу що з ним сталося реально. Попри усе, колектив 4-го я знаю особисто, і це люди достойні та патріотичні - не тільки в кадрі, а і поза ним теж. Канал залишився без власника, бо він раптом виявився агентом впливу росіян (хоч із публічним дискурсом каналу це ніяк не було пов’язано).

Ось скільки таких Ковальових пролізло в Раду - питання ще те. «Народні» обличчя часто означають просто здешевлення послуг у сфері корупції. Відкрити / Коментувати

2022-06-08 15:32:38 Друзі!

Допоможемо надважливим на фронті нині артилеристам-протитанкістам!

Бійцям з протитанкового підрозділу 26 артилерійської бригади, які з першого дня на передовій потрібен автомобіль для пересування особового складу, зараз у хлопців лише стара ледве жива Таврія. Кожна гривня допоможе. Кошти можна переказувати за реквізитами:

4441114456377991
Сич Богдан Олегович
USDT TMx45bh8V8kxRKvYsk2v3nAg6ND6bBK5ki
Мережа: Tron (TRC20)

Всі чеки та фотозвіт будуть за фактом купівлі. Відкрити / Коментувати

2022-06-07 17:47:49 Днями відбулася дуже цікава річ.
Частину річкового флоту України передали до управління військових. По суті, на річкові катера поставили озброєння і тепер вони належать до ВМС України, являючи собою своєрідне продовження Дніпровської військової річкової флотилії, яку розформували ще у 1949 році. Можна багато теоретизувати про військовий річковий флот, але сусідня недружня Білорусь його має поряд з Україною - дивізіон у Пінську та базу у Лоєві, на самому кордоні. Свого часу Київ і сам був однією із тилових баз Пінської річкової флотилії. Всього Білорусь має на південних кордонах з Україною 19 суден військово-річкового флоту. Тому укріплення півночі України відповідними засобами виглядає доцільним кроком, особливо зважаючи на серйозну важливість регіону у обороні столиці, на що звернена особлива увага після вторгнення військ РФ через північну Київщину і Чорнобильську зону.

Важливо і те, що судна ці передали українським військовим із складу цивільних. Це і єдність фронту і тилу, і хороший приклад усім іншим одночасно. Російські комерційні та інші судна, що перебували в портах України з початку війни арештовані. Було би насправді дуже показово і адекватно передати і їх до управління міністерством оборони України, як передавали річкові судна або російські КРАЗи та іншу техніку, арештовану в українських містах. Втім, їх віддали до відання АМПУ - адміністрації морських портів України.

Очевидно, росіяни прагнуть зберегти контроль над суднами навіть коли вони арештовані державними органами. Технічно це не досить складно: формуються тіньові домовленості між російськими комерційними структурами, потім через непрозорі процедури російське майно перетікає в інші комерційні структури, які формально з РФ вже не пов'язані, але позаочі є консенсус з росіянами. І є серйозні ризики думати, що така доля може чекати і російські судна арештованих російських компаній - тієї ж скандальної "Трансшип", яка працювала і на Півдні України, і в окупованому Криму та в Новоросійську. Бо морські відомства України перенасичені лобістами росіян, вихідцями з проросійського політикуму - заступник міністра інфраструктури який курує морський напрям - ексфункціонер Партії Регіонів та кум Вілкула Юрій Васьков, тощо. Тому в цій сфері потрібне серйозне наведення порядку. Російські судна краще віддати військовим показово, аби іншим компаніям з пропискою в Новоросійську більше не чухалися ручки заводити своїх людей в наші порти, витискати наші компанії з ринку і перетягувати вплив у сфері.

Морська міць України - ціль абсолютно досяжна. Потрібна лише воля, інтерес, і бажання суспільства та державних органів її забезпечити. Не можна давати так просто пастись російським коровам на наших луках - від цього їхні корови жирнішають, а наші - недоїдають. І звісно ж, стратегічна мета цієї війни - забезпечення повноцінного доступу і контролю України над Північним Причорномор'ям у міжнародно визнаних кордонах, тому звільнення Херсона, Маріуполя, Бердянська - необхідне для подальшого стабільного існування України як сильної держави.

За українське море!

https://defence-ua.com/news/vse_dlja_peremogi_vmsu_popovnilis_nezvichnimi_tsivilnimi_sudami_video-7656.html Відкрити / Коментувати

2022-06-07 11:08:24 Найважливіше, що нас насправді глибинно дратує в Овсянніковій - не її пропагандистське минуле, про яке ми точних речей в реалі знаємо небагато (може керувала медіаспрутом, а може просто водичку носила уйобкам, біс розбере). Лише факт роботи на зомбоящерів із російського зомбоящика.

Нас усіх дратує передусім бажання окремих західних медіа, політиків, структур дивитися на нас якимось іншим чином ніж як безпосередньо. Опосередковувати нашу війну і наше буття через очі інших - коли це доходить до російських очей стає аж надто неприємно і обурливо.

Тому Овсяннікова обурює як явище. І проблема все ще не стільки у ній - у російської розвідки завжди вистачить шпигунів, завжди вистачить агентів яким створять красиву історію як їх катували ФСБшники, щоб вони потім їхали на Захід і розповідали що це не так однозначно.

Ось ця опосередкованість, другорядність українського погляду яка виникає через погляд на нас крізь іншоземні фільтри дратує нас найбільше. Колись деякі наші люди могли навіть виходити з уявлення, що росіяни хоч і безнадійно далекі, але через колишні спільні умови існування (блинолопатна імперія, скотосовок, навіть близькість шоубізу і медіапростору) вони можуть нас зрозуміти краще, за усіх інших. Після 2014, а особливо з 2022 усім стало ясно, вони не розуміють ніфіга, навіть якби ми усі дійсно говорили однією мовою (не дай Бог) - в побутовому сенсі вони не ті, якісь притрушені, з химерними вигадками в головах, якісь крайні містики (загадочная русская душа, смерть в русской рубахе под иконами), невдахи і незграбні в усьому що створюють.

Проблема не в тому що Достоєвський і інші це предтечі Русского мира - справжні предтечі досі живі здебільшого, носять статуси політтехнологів і методологів, а цитати давно померлих підшивають під політичні потреби актуального курсу російського політичного керівництва. Уся біда в тому, що російські письменники або тікають від порожнечі, яка зіяє всередині російського нацпроекту, або ж мліють від страху перед нею - визнають, окреслюють, оспівують і самі бояться, нічого зробити не можуть, бо російська революція зіяє такою ж містичною порожнечею самопоглинання (Бесы Достоєвського десь саме про це).

Аби контролювати самопоглинання їм потрібна якась нитка всеєдності, держава яка виводить із стану тривожності. Формуються різні моделі муштри посполитих, але по суті уся російська традиція це лише строгість дотримання традиції, надлюдський надрив у сповіданні мертвих ідей, зміст яких нікому не цікавий і не відомий - важлива лише стройова, лише тиск з порожньою метою.

Так і «Православие. Самодержавие. Народность» винайшли під потреби двору часів Миколи І, написали на листочку і зробили уявлення що усе до цього йшло тисячу років. Так винайшли сучасний антинорманізм в Інституті археології АН СРСР, так повернули в нинішню армію георгіївський хрест. Бо зіяюча порожнеча вимагає постійно чимось задавлювати стреси, постійно марширувати аби не думати про безодню самопоглинання.

Ми ж здебільшого віталісти, кордоцентристи, любителі життя і сродної праці, більш авантюрні і ризиковані навіть у дрібних речах. І як виявилося, навіть більш організовані, ніж люди у яких традиційною цінністю зробили муштру.

Ми не можемо дати собі навіть подумати, щоб опосередкувати нас очами когось з них. Тому що не вдасться, знову буде якась хуйня.

Україна - культ життя. Молодість давно старої Європи. Журба із сміхом, де гуцули сміються на поминках бо не можна плакати.

І наші воли ревуть, але Борислав сміється. Відкрити / Коментувати

2022-06-06 23:04:14 Борис Джонсон лишається на посаді прем’єр-міністра Великої Британії. Проти вотуму недовіри 211 депутатів, за - 148.

Навіть у разі його зняття зовнішня політика не змінилася б кардинально, включно із підтримкою України. Але Борис особливо популярний у нашому медіапросторі, тож новина приємна однозначно. Відкрити / Коментувати

2022-06-06 20:31:05 Українці вбили генерала Кутузова!

Негайно в друк! Відкрити / Коментувати

2022-06-05 14:44:14 Російські поради be like:

Українці, негайно кидайте зброю! Вас використовують російські спецслужби!

Піднімайте прапор РФ на урядових будівлях, вони цього не очікують! Відкрити / Коментувати

2022-06-03 22:45:26 Дуже багато просять написати про Невзорова. Дали мовляв йому громадянство, і що? Та м'яко кажучи неясно, навіщо саме дали і чи це куплене громадянство, чи це реально якийсь наслідок тіньових заслуг перед Україною. В обох випадках я би не сильно радів, хоча Невзоров зовсім не ідеологічний ворог, а такий собі гравець-авантюрист-одинак, досить нестабільна персона щоб з нею щось вигадувати глибоке.

Олександр Невзоров - один з небагатьох росіян, хто завчасно правильно вибрав сторону у цій новій війні з 24 лютого. Тобто не просто "нехай буде мир", а досить таки апокаліптичні для російського вуха відоси про розвалену російську армію зсередини, застаріле і вкрадене майно яке не їде і не взлітає проти українських мотивованих ідеалістів. Втім, це очевидно не з ідейних, а прагматичних міркувань: Невзоров - один з небагатьох дійсно тертих калачів російської медійки, який нюхав і порох, і мав досить таки великі гроші в кишені і спілкувався з різними людьми масштабу Березовського. Власне, якоюсь мірою Невзоров був одним із найбільш досвідчених медіатехнологів сучасної РФ - виконував такі замовлення, про які не дуже говорять: усілякі апаратні ігри російської політики, підкилимні змови і зміни владних розкладів в кабінетах зазвичай супроводжувалися телевізійним мочиловом.

Такі люди не мислять ідеями і відданістю - вони мислять рептильним комплексом - "бігти або битися" і прорахунком вигідної сторони. Що важливого є у Невзорові, то це його послідовний і навіть доведений до безумства антиідеалізм і підкреслення власної цинічності. Те, що він раптом опинився не на боці Путіна, а на нашому зовсім не продиктоване його ідейними вподобаннями. Абсолютно позбавлені сенсу спроби довести те, що він досі "ватан", яким був в 1990і, якими зараз оперує добра частина українського Фейсбуку. Невзоров з тих, хто точно чує куди дме вітер, вигадує під це собі маску і летить за вітром.

Я більше ніж впевнений, що короткий спалах ідеалізму в його журналістській кар'єрі, ідейне червоно-коричневе імперство, які були в 1990-х - така сама данина тогочасним віянням. Тогочасна російська молодь жила радикальними ідеями - і частина звісно ж, ідеями повернення російського націоналізму, імперського прапора, дискурсу російського великодержавства (якого не було в СРСР в публічній площині, на відміну від самого явища великодержавства). Невзоров 90-х - такий саме зліпок епохи, породженої книжками Гумільова-молодшого, фільмами про Русь изначальную і антинорманістських ідей, політизацією росіян всередині СРСР і справжньою - новою появою російського націоналізму в образі НБП, НПФ "Пам'ять" та інших ранніх ультраправих рухів. Вочевидь, ці гарячі роки пережиті ним і були останнім життєвим етапом, де він щось ще міг сповідувати - далі була чернуха, медіатехнології, кидалово на кидалові, зміни розкладів і вибори в Думу. Ніякого ідеологічного бекграунду у людях по собі такі речі не залишають.

У Невзорова немає ніякої ідеології. І небезпека його полягає якраз у тому, що він постійно кидає і переходить в нові консенсуси, працює як "найманець" і навіть чимось (!) може бути таємно корисний Україні. Врешті, з тих хто не на боці Путіна зараз зовсім небагато людей одночасно так добре знають і російську медійку, і політикум, і інсайдерів особисто.

Але проблема в іншому. Невзоров - не ватник, але він обов'язково ще усіх кине. Бо кидав раніше. Бо він - цинік, атомізований індивід і давно для себе це прийняв. Ніяких націй, ніяких релігій, тільки найманство і інтерес. Коли інтерес зникне - він знову усіх кине.

Ось така фігня, малята. Відкрити / Коментувати