Про депресію Протягом останніх шести місяців, я не писав нічо | Yurii Luchkiv

Про депресію

Протягом останніх шести місяців, я не писав нічого такого, що би мені подобалося. Яка причина? Вот “щось нема — не йде”
Протягом останніх 2-3 тижнів в мене запиталося декілька людей (трьоє, якщо бути точним), чому я перестав писати. Ну так буває. Нема надхнення чи просто засосала рутина. Ви ще думаєте, про те, що трьоє людей це взагалі мало? Ну можливо і так. Але можливо це і багато. Ближче до 30-и років всім на всім стає чуток похуй. В кожного є якісь свої плани, цілі та проблеми. 
Офіційна ж причина-слеш-діагноз мабуть таки в хворобі 21 століття — в депресії. Напевно, але не точно.
Пост буде зовсім не мотиваційний, про те, як тіпа вийти з депресії, зайнятися спортом чи ще якась чіпуха. Загалом депресію треба прийняти і чуток з нею пожити, порефлексувати над тим, чому так сталося. 
В моєму випадку можливо варто перестати дивитися відосіки на ютубі про успєшний успєх))) Хоча кого я обманюю. Буду дивитися. Там ж клондайк для мотивації. 
Для кого тоді цей депресивний пост? Для тих, хто в депресії. Я, коли на пянці в барі чую від якогось знайомого про депресію, мені стає чуть-чуть легше. На паро хвилин правда, але це вже зовсім інша історія.

PS: Не зважаючи на все вищесказане, я прокинувся зі свого творчого “сну” і буду тепер всіз валити реалістичною депресією