2022-06-16 10:13:56
***
Запахло сонцем, воском і зелом.
В мосяжне колихання передліта
летить бджола, журбою оповита,
мов янгол із надламленим крилом.
На обрії, одразу ж за селом,
де оболоню тишею сповито,
горять кульбаби, тішачи пів світу
своїм журливим і легким теплом.
І, надлетівши, зморена бджола
відчує стебел плавне колихання,
як дихання землі і як кохання,
і як плавбу до вічності. Мала,
вона зазолотіє соком сонця
і схочеться їй віщих таємниць
запричаститися, припавши ниць
до вутлого кульбабиного лонця.
Вірш Василя Стуса із книги «Палімпсести»
Маємо ще кілька примірників. Хто шукав, поспішіть замовити.
754 viewsedited 07:13