Війна - це взагалі про втрати. Ми втрачаємо свободу, звичне ж | Анастасія Михайленко

Війна - це взагалі про втрати.

Ми втрачаємо свободу, звичне життя, роботу, дім, речі, звичне життя, спокій, не реалізовані плани і мрії.
Ми втрачаємо сенси.
Ми втрачаємо безпеку.
Ми втрачаємо опори.
І найстрашніше - ми втрачаємо близьких.

І здається немає часу на проживання, втрати йдуть за втратами… не зупинитися, не віддихатися… і так воно є. Спочатку. А потім психіка буде адаптуватися.

І все це ми будемо проживати. Нема іншого варіанту, як проживати і відпускати. Якщо цього не зробити, неможливе нормальне життя після.

Горюючи ми проходимо 5 форм.
Заперечення Торги Депресія Злість і потім Прийняття.

Що тут важливо ?
Ми переходимо з форми до форми, повертаємося, здається вже вся лють вийшла, але от знову ви злитеся… здається вже стало спокійніше, і тут знову ви депресуєте. Це нормально
У кожній формі необхідно давати собі дозвіл відчувати і виражати почуття. Не пригнічуйте. Від цього буде тільки гірше. Зараз така кількість втрат, що похоронити це в собі просто не вдається. Ви будете ще більше роздратованою, тривожною, мало будете контролювати свої реакції.
кожна форма має свої характеристики. Так абсолютно нормально не бачити ні у чому сенсу у формі депресії (навіть у житті) або у формі заперечення жити так, наче нічого не сталося. У формі злості ненавидіти, бажати смерті, хотіти мститися. У торгах мати якісь нав’язливі, навіть міфічні думки, про те, як все виправити і яку ціну заплатити, аби повернути як все було. Це все є нормою і тимчасовими станами.
Прийняття - це про те, що ми побачимо сенс у війні. Я знаю, що зараз це звучить страшно. Але саме надавати подіям сенс, навіть найстрашнішим, - це є спосіб вписати їх в нашу реальність.

Ми з усім справимося.
З усім
Все буде Україна