«Я виїхала, а вони ні…» «Наше місто не бомблять…, а як людям у | Анастасія Михайленко

«Я виїхала, а вони ні…»
«Наше місто не бомблять…, а як людям у Маріуполі, Харкові, .. »
«Люди сидять у підвалах, днями, тижнями, …, а я тут закордоном, гуляю парком…»
«Як я можу відчувати біль, коли стільки людей знаходяться в набагато гірших умовах»
⠀
Провина вцілілого.
Так це називатися.
Абсолютно не логічне, і насправді не маюче нічого спільного з виною, відчуття.
⠀
От у чому винні саме ви?
Поставте собі це запитання.
Вина передбачає, що між вашими діями і негативним наслідком є зв’язок. Де він тут?
⠀
Нагадуйте собі, що єдиний хто винен у тому, що відбувається, - це росія. Це орда, путін і влада росії, і сам народ росії. Не ви вбиваєте, не ви ґвалтуєте, не ви руйнуєте будинки, не ви розстрілюєте людей на вулицях.
Від того, що ви залишилися б у рідному місті, нікому б легше не стало. Ви б нікого не врятували, а можливо і самі б стали жертвою. Кому від цього стане легше?
⠀
Рятуючі власне життя ви насправді допомагаєте. Запам‘ятайте це. Військовим легше, коли немає цивільних. Можна бути вільнішим у виборі стратегій, швидше приймати рішення.
⠀
Відчуття провини можна побороти діями. Зрозумійте, що ви можете робити і робіть. Волонтерити, вести інформаційну війну, писати оркам і їх сім‘ям у соц мережі, допомагати в пошуку житла, купляти одяг, речі, тому що українське, пустити до себе жити, зв‘язати потрібних людей між собою тощо. Робіть це. Це все дуже важливо. І якщо ви можете малювати картини, робіть це. Ви виражаєте біль України, ви є тими, хто буде передавати це в історію, хто зможе передати не лише сухі факти, а наші почуття. Ви потрібні. І ви саме там, де треба.
⠀
І якщо ви можете далі "просто" намагатися жити, робіть це. Слово "просто" - беру в лапки, тому що це абсолютно не про просто. Продовжувати далі жити - вимагає зусиль. І ми маємо це робити! Тому що так Україна бореться.
⠀
Важливо! От чесно. Українцям, які зараз у зоні бойових дій, не стане легше, якщо вони дізнаються, що ви від почуття провини, не змогли далі жити, а впали в депресію. Що буде з Україною, якщо ми всі впадемо в депресію? Ми всі насправді боремося. Просто різними способами.
⠀
Не знецінюйте свій вклад. Нагадуйте собі "Це цінно те, що я роблю". "Я ходжу на роботу, плачу податки, економіка працює". "Я допомогла 10 сімʼям". "Я віддала дитячі речі ... " "Я ... "
⠀
Далі. Нам стає легше, коли ми ділимося своїми почуттями. Якщо ми говоримо про почуття провини, воно нас відпускає. Діліться. Розказуйте. Видихайте.
⠀
І найголовніше. Ви рятуєте власну психіку, ви рятуєте власне життя. І після війни прийде час, коли наші військові будуть відновлюватися, працювати з психологами, а саме ми будемо мати ресурс відбудовувати, працювати і відновлювати нашу Україну .