Аналітика: переклади і першоджерела

2022-04-28 18:35:43 Ерік Белоу. ОЦІНКА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ТИЖДЕНЬ З 17 ПО 25 КВІТНЯ (кінець 2/2)

І от раптом світ дружньо заспівав пісень про “коронавірус, коронавірус…”. Логістичні ланцюжки мобілізуються для війни іншого штибу, і тепер у системі виникає конкуренція: країни спочатку прагнуть задовольнити власні потреби, а тоді вже допомагати друзям і “дружнім ворогам”. Майже певен, що дуже мало хто знав, що центр всесвіту напівпровідникових чіпів знаходиться у Тайвані (я от, наприклад, навіть не здогадувався). Тож сучасна світова економіка має одну-єдину точку зламу, через яку вона може дати по гальмах через пандемію чи сусідів із шилом у дупці… давайте на секунду ще раз це усвідомимо.

Ну все, час сплив. Повернімося до статті. А саме – до веселої її частини.

Під час війни в Україні використовується більше високотехнологічної зброї, ніж під час воєн в Іраку та Афганістані. Якщо ви хоч раз перезаряджали зброю, то знаєте, що цей процес – не складний, він майже не зазнав змін за останні 120 років. А як щодо виробництва напівавтономних летючих тепловізійних комп’ютерів із супер-вибухівкою (скоротимо до НАЛЕТЕКОСУВИ)? Ну, для цього потрібні чіпи. А чіпів нині мало. І виробляють їх лише в одному місці… Ой, стривайте, це ж ще не все!

Тайвань тільки виробляє чіпи. сировину вони не видобувають. Одним із провідних експортерів сировинних матеріалів, що необхідні для виробництва мікрочіпів, що необхідні для виробництва напівавтономних летючих тепловізійних комп’ютерів із потужною вибухівкою є, ану вгадайте? Україна.

Ну добре… НАЛЕТЕКОСУВИ я вигадав. Насправді це “Джавеліни”, чи будь-які інші керовані ракетні системи, які світ постачає Україні. Їх “споживають” дуже швидко, і немає певності, що відновити нестачу вдасться так само швидко.

Американські військові нарешті прокидаються і починають усвідомлювати цю проблему (тільки не гугліть ланцюжки постачання комплектуючих для літаків F35), тож вони інвестують у доморощену інфраструктуру, що могла б забезпечити економічні потреби у військовий час.

Сподіваюся, через це зміняться погляди також на проблеми між Китаєм та Тайванем, і на те, що Китаю не можна дати поцупити Тайвань – це в інтересах не лише США, але й усього світу.

Як я вже багато разів казав, ця війна матиме дуже далекосяжні наслідки – аж до кінця цього століття і початку наступного. Одним із таких наслідків може стати усвідомлення економічних потреб військового часу, задля забезпечення сучасних воєн.

Дякую за увагу,
Ерік (Token Army Guy)

Оригінал статті

Переклад Антон Шигімага

Про автора: Ерік Белоу – військовий аналітик. Випускник Військової академії США, вивчав оперативний і системний аналіз. Протягом 9 років служив на різних офіцерських посадах у сухопутних військах. Відкрити / Коментувати

2022-04-28 18:33:00 ​Ерік Белоу. ОЦІНКА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ТИЖДЕНЬ З 17 ПО 25 КВІТНЯ (початок 1/2)

Примітка: цей звіт буде дещо коротшим, ніж я спочатку хотів його зробити, через робочі та особисті обов’язки.

ОГЛЯД
Отут ви знайдете огляд подій на фронті за 25 квітня від Інституту з вивчення війни.

Отже… росія надалі діє як росія, і дається їй це не надто добре. Наразі мене дивує лиш тільки той факт, що знову й знову у цьому переконуємося.

Попри зосередження сил на сході України на початку тижня для атаки, росія продовжує демонструвати свою цілком посередню здібність до масштабних наземних військових операцій.

На противагу їм, українські сили продовжують опір всередині та довкола Харкова та Сєвєроденцька. Попри нещодавні успіхи та відновлення українцями контролю над значною частиною територій за останні кілька тижнів, мушу із сумом визнати, що ми все ще дуже далекі від вирішення цієї огидної війни.

У одному з небагатьох місць, де росія вдовольняється бодай якимись успіхами, захисники Маріуполя, схоже, не зможуть триматися ще довго [на щастя чи на жаль, таку риторику ми чуємо вже півтора місяці – перекл.]. Як йшлося вище, ми не можемо записати це у заслуги російській стороні. Після того, як упродовж двох місяців їх відрізали, морили голодом, бомбили та знущалися над ними, захисники все ж досягнуть межі своїх можливостей. Головне питання відносно оборони Маріуполя полягає у тому, якою ціною росіяни все-таки її проломити.

[виділено спец. форматуванням – перекл.] Один з наших улюблених OSINT-спостерігачів:

Хоч як рідко це трапляється, та в росіян стався момент усвідомлення оперативної ситуації – і вони теж починають бити по лініях наземного сполучення та паливним базам по всій Україні, намагаючись таким чином перервати насування збройного цунамі, що прямує на фронт.

ВІЙСЬКОВЕ ВИРОБНИЦТВО ТА НАПІВПРОВІДНИКИ
Давайте не будемо вдаватись до аналізу рубля. Нам це зараз нічого не дасть, також треба брати до уваги під час порівняння двох валют, – то це те, що коли вони обидві знаходяться під дією інфляції [у багатьох країнах Заходу останнім часом спостерігають високий рівень інфляції – перекл.], то ми не побачимо суттєвих змін курсових співвідношень. Однак, це не заважає нам говорити про економіку війни.

[Підпис до зображення з енергетичним напоєм]

У Другій світовій війні військові мали таблетки з кофеїном. WWII they had caffeine tablets. Під час операцій в Афганістані та Іраку ми використовували оце.

Під час війни ви споживаєте всякі штуки. Цими штуками можуть бути боєприпаси, бандажі, запчастини, а іноді й напої, популярні серед 19-річних, – на патрулях у Багдаді.

the modern world economy has a single point of failure

Ті штуки треба або брати зі складу, або виробляти, а коли ви їх виробляєте, то промисловість повинна мати вільні та достатні потужності, щоб задовольнити попит.

Для воєн в Іраку та Афганістані нашій промисловості не було потреби “надриватися”, бо війську у нас там було небагато, порівняно із загальним населенням США. Коли США не мали змоги щось виробляти, інші країни мали необхідні виробничі потужності, щоб закрити прогалини. Крім того, базові технологічні потреби можна було закрити за рахунок мереж постачання, яким не загрожував конфлікт.

Вісімдесят років тому США мусили ставити економіку на військові рейки, адже лише так можна було гарантувати забезпечення потреб в усяких штуках. Союзники або самі не могли забезпечити свої потреби, бо не виробляли штуки досить швидко, або постачальником тих штук просто-напросто були самі США (зараз я дістануся суті).

Продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-27 17:07:00 Попасна – або те, що ми колись знали під цією назвою – лишається гарячою точкою: росіяни обстрілюють українські позиції з артилерії, ракетних систем та авіації – тобто всіма доступними способами, і майже безперестанно.

Росіяни тепер не просто перейшли у активний наступ на Мар’їнку, але й намагаються штурмувати Красногорівку, що на північ від неї, а також Новомихайлівку, що на південь. В цілому, так, росіяни “все ще” несамовито просуваються вперед і все ще мають успіхи – особливо на південь від Ізюма. Але не обманюйтеся: усі їхні просування – неймовірно повільні та, за своєю суттю, неістотні. У них, схоже, ніде немає “других ешелонів”, щоб розвивати будь-які незначні успіхи, які вони все ж отримують. Іще раз: я не думаю, що вони будуть спроможні досягнути бодай якоїсь значної перемоги оперативного рівня. Першою чергою, їхні оперативні дії базуються на масивних артобстрілах та авіанальотах, і, принаймні поки що, цього недостатньо: українці добре закопалися в землю, і попри те, що їхні передові загони починають виснажуватись, а їхні запаси потроху закінчуються, вони й далі тримаються.

Та все ж, варто зазначити, що забезпечення постачання та відпочинку військам на передових лініях між Рубіжним – і аж до Вугледара – поступово перетворюється на проблему для українців. Принаймні, можна із певністю казати, що руйнування залізничних шляхів на заході України, здійснені за останні два дні, швидко відчули на сході. Там українцям тепер “роблять нерви” не лише перманентні обстріли: якщо ситуацію не вдасться виправити, то відбивати російські атаки може доведеться самою лише стрілецькою зброєю – а проти танків це дещо неефективно...

Однак, я не розумію, що саме хочуть досягти усі ці [російські – ред.] атаки проти масивних українських оборонних ліній на сході. Ті самі війська можна було використати для атаки на північ чи південь від колишньої лінії розмежування – там від них могло б бути значно більше користі… але що це я зі своїми порадами…

МАРІУПОЛЬ
Оскільки путін наказав завершити наступ на Маріуполь, протягом ночі з 25 на 26 квітня, захисники «Азовсталі» нарахували 35 повітряних ударів. Частину цивільних, які переховуються в підземеллях заводу, завалило уламками, тож українські військові розпочали рятувальну операцію. Інша критична проблема — становище сотень (кажуть, понад 500) поранених: вони вимушено розміщені у великих групах та в антисанітарних умовах. Навіть доступ до чистої води є великою проблемою (бо води просто немає).

ПІВДЕНЬ
58-а загальновійськова армія прорвала українські позиції на південному сході від Запоріжжя: принаймні, вони якщо не захопили, то підійшли до Трудолюбівки, що неподалік від Оріхова [в автора саме так, але це явно помилка, між цими населеними пунктами 40 км — перекл.], та до Пологів, північніше від Молочанська [так у автора — перекл.]. Як завжди, українці заявляють, що ситуація під контролем, але це може мати дуже погані наслідки. Артилерія росіян без жодної причини, може просто тому, що її тут багато і вона має вдосталь снарядів, піддає важким обстрілам чимало населених пунктів у цьому районі: наприклад, Комишуваху накрили залпом ракет БМ-27 «Ураган».

Далі на схід… На мій великий подив, 70-а мотострілецька дивізія росіян вижила після українського обстрілу з двох боків і навіть захопила Новосілку, що біля Зеленого Поля: може, захисникам забракло снарядів?

Херсон… Ситуація тут тим часом стає абсурдною: з одного боку, українська влада не припиняє заявляти про зростання кількості російських військ, зосереджених на північ від міста, «близький» наступ російської армії на Кривий Ріг та активні розвідувальні дії ворога; а з другого, повідомляє про постійні успіхи українського наступу на Херсон, зокрема про звільнення Благодатного, Киселівки та Клапаї, атаки на Велику Олександрівку, Новодмитрівку та Білоусове. Таким чином, українці розширили собі «коридор» до Чорнобаївки, північно-західного передмістя Херсона (цікаво, що Київ не підтвердив звільнення Чорнобаївки, хоча це мало статися зо три дні тому).

Переклад - Микола Ковальчук, Тетяна Саніна, Ростислав Семків, Антон Шигімага Відкрити / Коментувати

2022-04-27 17:06:00 ​Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 25-26 КВІТНЯ 2022 (продовження 2/3)

Так чи інакше, 25 квітня українці заявили про збиття трьох літаків ПКС і чотирьох більших БПЛА, а вчора один із їхніх Су-25 мав гарматним вогнем збити ПКС Су-25 на Херсонщині (укр. Су-25 несумісні з Р-73), нещодавно випливли фотографії, що підтверджують збиття Су-34 із серійним номером RF-95858. Також українці знайшли збитий під Києвом Мі-28 (цей, мабуть, був підбитий ще на початку війни).

У зв’язку із цим є принаймні три безперечні висновки:

а) Українська протиповітряна оборона залишається ефективною на полі бою;

б) після 25+ років нескінченного хайпу довкола цього типу літаків, з тих пір, як їх було продемонстровано публіці вперше на авіашоу Фарнборо, ще в, дай боже згадати, 1995–1997 рр., нині це якесь особливе задоволення спостерігати таку кількість збитих Су-34 у цій війні;

в) Ніщо так не надихає сухопутні війська, ніж можливість побачити як свої літаки, змушують ворожі тікати з поля бою. Особливо в цьому випадку… бо за повідомленнями з Донбасу російські Су-25 дійсно серйозно достають там українських військових…


БИТВА ЗА ДОНБАС
Упродовж останніх двох днів російські «розвідувальні підрозділи» [автор раніше іронізував, що вони насправді не розвідувальні, а цілком бойові – перекл.] на південь від Ізюма, які (згідно заяв українців) “були швидко зупинені”, вирушили в напрямку Пашкового, Довгенького та Великої Комишувахи. І саме після того, як їх “швидко зупинили”, вже два дні тому, 25 квітня, російська армія взяла Довгеньке та увійшла до Дібровного та Пашкового. Останнє лежить лише на 5 кілометрів північніше автотраси та залізничних шляхів, що з’єднують Барвінкове зі Слов’янськом. Не викликає сумнівів те, що українцям вдалося відновити контроль над Пашковим, можливо також виперти росіян з Дібровного, вчора, проте з огляду на… емм.. “якість” українських звітів, я чомусь не певен, що справи на цьому відрізку – дійсно добрі. Єдина російська атака у цьому районі, яку дійсно зупинили – це наступ на Заводи 25 квітня: видається так, що 93-тя механізована “поклала” іще одну колону армії рф, яка намагалася дістатися цього місця.

Росіяни, що ведуть наступ від Борової на південь дісталися північних околиць Яцьківки, – і це теж не добрі новини, зокрема через те, що їхня артилерія, схоже, вранці 26 квітня сильно вдарила по українському підрозділу, що закопався у лісі на південь від того села.

Іще однією іронією цієї війни став пошук фотографій цілих та робочих російських танків чи бойових машин піхоти: знайти їх стає щодень складнішим. На фото – БМП-1АМ (не “танк”, а бойова машина піхоти), у польових умовах ‘десь на Харківщині’.

Іронічним є також і той факт, що українці досі запевняють, що вони стримують росіян на околицях Зарічного, хоча вже цілком очевидно, що росіяни намагалися просуватися в бік Лимана, що на 15 кілометрів далі на південний захід, адже 25 квітня вони влаштували засідку одному з підрозділів української армії та захопили десь з дюжину захисників…

…гм… надання нечітких звітів про розвиток подій на полі бою ніколи не було гарною ідеєю, бо мапи говорять цілком зрозумілою мовою.

Рубіжне вже десь п’ятий день як стало полем відчайдушного бою. Однак точної інформації ми не маємо. Нижнє та Оріхове [район Золотого, Луганська область – перекл.] також зазнали жорстоких атак: схоже, армія рф там спочатку закидає українців снарядами та ракетами, тоді відправляє сепаратистів і лише опісля наступає власною піхотою. Не дивно, що українці регулярно доповідають про 10-15 атак на день. І як же чемно з боку росіян: саме в цей час Лавров ледь не в сльозах оповідає про безліч безчинств відносно росіян у Молдові та Україні. Те, як москва турбується про своїх “нужденних братів”, так зворушує… так розчулює…

Вже є підтвердження, що на північний схід від Попасної росіяни захопили те, що колись було Новотошківським – тобто руїни, які залишилися на його місці. Після двох місяців інтенсивних обстрілів, не певен, чи там тепер стоїть рівно бодай одна стіна.

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-27 17:05:00 ​Чим далі читаєш сьогоднішній звіт Тома Купера, тим більше дратуєшся: війська рф поволі потісняють наші сили… Просто тримайте в пам‘яті перші абзаци : HIMARS і Panzerhaubitze вже в Україні …

Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 25-26 КВІТНЯ 2022 (початок 1/3)

Всім доброго ранку! [Опубліковано 27.4.2022 р. о 9.25 за Києвом].

Кажу зразу : я припиняю коментувати всілякі дезінформації, сенсації, істерику довкола Придністров’я, заяви Лаврова і стан справ із німецькими танками – словом, усе, що циркулює в офіційних та соціальних медіях упродовж останніх кількох днів. Бо це просто безглузда витрата часу й енергії : циркуляція нонсенсу, який зараз несеться довкола, в рази перевищує все, що говорилося й писалося в найгірші дні сирійської війни (а там такого було ДОФІГА!).

Тому параграфу «СТРАТЕГІЯ» сьогодні не буде : єдині речі, які зараз дійсно важать, це що українська залізниця знову працює на повній швидкості, що американські системи залпового вогню HIMARS та гаубиці M777 вже в Україні й що українці вже освоюють німецькі Panzerhaubitze 2000, які, як не надасть сама Німеччина, то надасть Італія… (До речі, німці також збираються передати 50 «Гепардів», які, що б там хто не говорив, не є «танками», а лише виготовленими у Швейцарії легкими зенітними комплексами, що оснащені спареними «ерліконівськими» гарматами калібру 35 мм., змонтованими на шасі від танка «Леопард 1», та ще й такими складними, що тренуватися на них треба таки шматок часу).

ПОВІТРЯ
Після 24-годинної перерви протягом 25 квітня, вчора [26.04 - перекл.] ПКС і ВМС росії продовжили обстріли об’єктів інфраструктури в Україні. Близько 06:50 ранку три ракети поцілили в об'єкти у Запорізькій області. Одну було збито біля Спасівки, а ще дві влучили в алюмінієвий завод (імовірно, на відео нижче показано результати того нападу), в результаті чого одну людину вбито та ще одну - поранено.

«Ефективність» російських крилатих ракет «чудово» проілюструвала атака на міст Затока в Одеській області, важливу ланку автомобільного та залізничного сполучення між південно-західною Україною та Румунією [він на фото – ред.]. Росіяни націлились на міст трьома ракетами: одна, не завдавши жодної шкоди, впала поруч, інша втрапила у воду, третя пошкодила міст. “вищєстоящіє органи” заявили, що міст «заблокований», але, за словами української влади, незабаром після цього рух відновився (хай навіть лише по одній лінії — через ремонт на залізничній колії).

Росіяни так сильно пишаються цим високоточним ударом «Калібра» по «базі боєприпасів», що ніхто не звернув уваги на відсутність «вторинних» ознак (додаткових вибухів, викликаних боєприпасами, які було підірвано влучанням).

…якась моя частина вважає, що я не повинен писати та публікувати те, що я збираюсь написати, бо протягом двох місяців війни “вищестоящіє органи” продемонстрували прекрасні навички стеження за соцмережами. Але, вибачте, не можу стриматися.

а) Незважаючи на вісім років війни, українці, здається, так і не придумали як продублювати такий важливий і вразливий об’єкт інфраструктури як міст через Дністровський лиман [міст в районі Затоки - перекл.]

б) Загалом російський «наступ крилатих ракет» починає нагадувати мені повітряний наступ Іраку проти іранської економіки в період 1986–1987 років. Всякий раз, коли іракці завдавали сильної шкоди об’єктам, що забезпечували експорт нафти на острові Харк у північній частині Перської затоки, вони змінювали фокус і націлювалися на щось інше. Або Саддам, який ніколи не розумів навіть основ керування повітряними силами, замовляв ракетний удар по одному з іранських міських центрів, відволікаючи всіх [виконавців - перекл.] від того, що насправді важить... Все це говорить про ... ох-ох ... військові вміння стратегічного генія й “Великого Маршала Володимира” та здатність “вишестоящіх органів” протистояти його безглуздим наказам…

...ото вже я, ото вже ті мої запитання та ідеї…

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-25 21:04:43 Ось ще цікаве відео створене із серії карт, розроблених Інститутом дослідження війни (ISW), яке показує хронологію взаємодії ЗСУ та армії РФ між 24.02 та 24.04 Відкрити / Коментувати

2022-04-25 18:47:35 ​Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 23-24 КВІТНЯ 2022 (кінець 4/4)

Нарешті, в районі Херсона… Упродовж останніх кількох днів 49-ту загальновійськову армію посилили окремими підрозділами 8-ої та 22-ої армій (наприклад, перекинули сюди 127-му розвідувальну бригаду) плюс розгорнули зенітно-ракетну систему С-300ВM «антей-2500» (за класифікацією НАТО «SA-23 Gladiator/Giant»). [З останнього факту можна зважитися зробити два припущення : «антей» є експортним варіантом ЗРК С-300, тобто в хід йдуть вже системи, які не мали б застосовуватися на фронті – оперативні резерви закінчилися? По-друге, «антеї» розгортали тільки на Далекому Сході – можливо, ближче взяти зенітні комплекси просто ніде – перекл.].

Зрозуміло, що така система повинна замінити ракети крейсера «москва», потопленого тиждень тому. Саркаст у мені поривається запитати : якого бена ви тягнете сюди засоби ППО, якщо ще місяць тому оголосили українську авіацію «знищеною»? Якби путінська пропаганда говорила правду, можна було б хіба зробити висновок, що росіяни збираються використовувати зенітників як піхоту…

Але я відволікся… Зважаючи на таку концентрацію сил у безпосередній близькості до «цікавих спостерігачів з-за паркану» (читайте засобів розвідки НАТО в Румунії), просто дивовижно, як то українці довідалися про велику нараду з майже 50 офіцерів штабу російської 49-ої армії майже біля лінії фронту. Ще більша несподіванка : українці влупили по тому штабу, що друзки певно сягнули Юпітера – убили двох генералів, а одного важко поранили. Якісь деталі тут може й потребують підтвердження, але факт є фактом : 49-ій армії треба нового командувача…

Використовуючи цей фактор, українське командування південного напрямку розпочало 23 квітня наступ і вже 24.04 рапортувало про звільнення восьми населених пунктів, разом із Чорнобаївкою. Я не великий експерт в українській географії, але, наскільки знаю, це західна околиця Херсона, яку обороняла згадана вище 127-ма розвідувальна бригада.

Натомість, армія рф почала концентрувати сили на півночі Херсонської області – відтак, українці чекають поновлення наступу на Кривий Ріг.

Gереклад Ростислав Семків та Антон Шигімага

оригінал допису тут

ПРОХАННЯ ПРО ДОПОМОГУ КОШТАМИ

За нашими найскромнішими підрахунками читачі й читачки дописів Тома Купера, у відповідь на заклики про допомогу, зібрали вже більше 350.000 грн.

Це феноменально, друзі! Це золотими буквами впишеться в карму кожної / кожного з нас.

Зараз новий заклик: ми серйозні й наші цілі тепер ще більш серйозні. Збираємо кошти на тягач MAN, який буде тягати серйозні штуки на схід. Він вже є і чекає проплати…

Реквізити отакі :

USD
UA 70 325365 0000000260030036308
Beneficiary's bank
JSC Kredobank Lviv, Ukraine

SWIFT: WUCBUA2X
Intermediary
Bank of New York Mellon, New York, USA

SWIFT: IRVTUS3N
GBP
UA 52 325365 0000000260060036307
Beneficiary's bank
JSC Kredobank Lviv, Ukraine

SWIFT: WUCBUA2X
Correspondent for Intermediary
ROYAL BANK OF SCOTLAND, LONDON

SWIFT: RBOSGB2L
Intermediary
KBC BANK NV

Brussels, Belgium

SWIFT: KREDBEBB
EUR
UA 34 325365 0000000260090036306
Beneficiary's bank
JSC Kredobank Lviv, Ukraine

SWIFT: WUCBUA2X
Intermediary
KBC BANK NV

Brussels, Belgium

SWIFT: KREDBEBB

PayPal
lesyk77@hotmail.com

ХТО МАЄ ЗМОГУ ПІДТРИМАТИ – ДУЖЕ ПРОСИМО.

ЗРОБІТЬ ЦЕ ЗАРАЗ! Відкрити / Коментувати

2022-04-25 18:47:00 Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 23-24 КВІТНЯ 2022 (продовження 3/4)

Тепер зауважте: після 60 днів безперервних атак, десь 50-70 тис. військових рф, сепаратистів, а також російських та іноземних найманців з ПВК «вагнера» змогли дійти до північно-західних, північних та східних околиць Сєвєродонецька, а також захопили Кремінну та Попасну. Цілком впевнено можна сказати, що вони ще досить далеко від усіх можливих укріплень та українських оборонних рубежів між цим районом та фортифікованими Слов’янськом і Краматорськом (між якими також є дуже укріплена гора Карачун)... та все ж: вони досягли околиць Лиману та Зарічного – і українці це недооцінюють, так само як і “розвідувальні підрозділи” далі на захід…

Гм… ну, добре, ми вже бачили купу… “незвичайних” та кілька абсурдних подій у цій війні. Наприклад, мені цікаво чи оті пропутінські греки та серби вже усвідомили, що вони таким чином підтримують кадирівців та Хезболлу, які загарбують та руйнують країну, що (здебільшого) населена православними християнами?..

Менше з тим, впродовж 23 квітня росіяни продовжували обстріли окремих районів Рубіжного та Попасної, які досі утримують українці. У Лисичанську вони вдарили по трансформаторній станції і таким чином відрізали водопостачання у місті, а також у Новодружеську та Привіллі (Рубіжне та Попасна лишаються без води уже понад місяць). Впродовж 24 квітня росіяни продовжували обстрілювати українські позиції в Авдіївці, що на захід від Горлівки, та Мар’їнці: але їхні спроби захопити Степне, як повідомляють, не зазнали успіху.

МАРІУПОЛЬ
Чітко слідуючи телевізійному наказу путіна не тратити часу та сил у наступі на «Азовсталь» – ви ж розумієте, що по ТВ путін каже правду, лише правду й нічого, крім правди, – російські війська продовжили обстрілювати артилерією й ракетами та бомбардувати заводські приміщення. Як знаємо з різних джерел, у такий спосіб, завод «готують» до штурму росгвардією та військами фсб. Тим часом, російський спецназ уже почав прочісувати приміщення в пошуках українських позицій : вчора вони навіть захопили кілька складських приміщень.

Дуже мені цікаво, що вони там робитимуть далі?

А, ну й так : зробивши висновок, що в місті вже нікого немає – адже ж і путін оголосив, що битву закінчено – росіяни взялися «розміновувати» завод за допомогою установок УР-77 «гвоздика» (інша назва «змєй горинич») . [Мені здається, тут також сарказм : це справді установки для розміновування, а не для нанесення ударів по укріпленнях – перекл.].

ПІВДЕНЬ
Упродовж 23 та 24 квітня 58-ма армія зуська майже повсюдно перейшла від обстрілів до атаки. Здається, 23.04 росіяни окупували південні околиці Кам’янського [лівий берег Дніпра, десь за 20 км. на південь від Запоріжжя – перекл.]. Далі на схід в Оріхові наступ 503-го мотострілецького полку був швидко зупинений підрозділами української 59-ої моторизованої бригади й навіть спроба російської 136-ої мотострілецької бригади обігнути селище не зайшла надто далеко : надто багато втрат у техніці. Ще далі на схід звідси російські 71-ий та 291-ий мотострілецькі полки спробували прорватися до Гуляйполя, проте їх теж швидко зупинено (291-ий недалеко Малинівки).

А от 70-ий мотострілецький полк намагався здійснити прорив у районі Зеленого Поля – поміж позиціями української 53-ої механізованої бригади в Темирівці та Великій Новосілці. Навіть не знаю, що за ідіот міг таке придумати, але українцям ідея здалася «блискучою» й вони піддали росіян перехресному вогню… відтак, 70-ий мотострілецький від учора все ще веде битву за Зелене Поле. Найновіші звіти описують ситуацію як «складну», що ніколи не було добрим знаком…

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-25 18:46:00 Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 23-24 КВІТНЯ 2022 (провдовження 2/4)

Гадаю, після цього провалу, Південний ВО рф – тобто дворніков – може оголосити конкурс на посаду нового командувача провальної 6-ої армії. Щоправда, сумніваюся, що буде багато охочих: поки що командування 6-ої ЗВА можна вважати в цій війні найбезтолковішим. Тому мене не дивують жарти, що ширяться серед моїх інсайдерів: мовляв, у армії рф БТГр – це не «батальйонна група», а «бригада тричі громлених росіян» [ми намагаємося відобразити суть авторських жартів, за стиль вибачте – ред.].

Далі на сході… тобто, південному сході, у районі Ізюму: українська розвідка ідентифікувала тут російську 64-ту окрему МСБр – підрозділ, у якому служать ненависні головорізи, що десь місяць тому влаштували бійню в Бучі, ґвалтували цивільних, їли собак та мародерили будинки. Схоже, тепер ця банда підпорядкована 76-ій дивізії ВДВ. Очікується, що разом із кількома БТГр зі складу 2-ої ГМСД, 3-ої МСД та 4-ї танкової, вони наступатимуть у напрямку Барвінкового.

Частина мене з нетерпінням чекає на цю битву, бо російські 34-та ОМСБр і 76-та дивізія ВДВ, які стояли на північний захід від Києва, ще досі нічого не робили “вправно” (крім як убивали цивільних). На їхнє прибуття також чекає українська 95-та ОДСШБр (разом із місцевою теробороною), які за останні 3-4 тижні вистріляли десь 5-6 російських БТГр. Утім, є ризик, що така очікувана “велична танкова битва” банально може не відбутися, бо в рф скоро закінчаться танки в районі Ізюму. І ситуація точно не стала кращою для росіян після того, як 95-ту підсилили 93-ю, яка не барилася зі знайомством і швидко збила 3-4 дні тому кілька російських реактивних літаків та гелікоптерів.

Направду, з огляду на очікуване прибуття важкого озброєння, котре несамовито швидко постачає Україні НАТО, російська артилерія все ще матиме перевагу у цій частині України; і ще, дворніков полюбляє масивні артобстріли не менше, ніж лобові атаки. Гадаю, у наступні кілька днів це треба мати на увазі.

Менше з тим… вчора, за українськими даними, «розвідувальні підрозділи» армії рф обійшли Дібровне та просунулися південніше, від Сулигівки аж до Нової Дмитрівки, Курульки та Пашкового. Подейкують, що росіяни знайшли прогалину в українській обороні.

Як би мені не хотілося, не можу повірити ані у те, що це просто розвідувальні підрозділи, ані у те, що вони знайшли прогалину в обороні. Можете сперечатися, але у це складно повірити також тому, що дворніков досі не робив нічого, крім лобових атак. Зрештою, усе вказує на те, що армія рф прорвала українську оборону на південь від Ізюма та просунулася щонайменше на 10 км: тепер виникає загроза відрізання дорожного сполучення між Барвінковим та Слов’янськом. Ти часом, із певністю можна стверджувати, що росіяни захопили Курульку, і ситуація стала настільки критичною, що українці ввели у цьому районі значні підкріплення, включно із 3-ою танковою бригадою.

Далі на схід ситуація не набагато краща. Насправді, гадаю, настав слушний момент, щоб подивитися на “загальну картину” в епіцентрі Битви за Донбас. Завдяки добрій допомозі Корнея (одного з читачів цього “блогу”) можу запропонувати вашій увазі “стислий” опис ситуації, у якій опинилися армія рф, сепаратисти та іноземні найманці. Перш ніж читати далі, будь ласка, розгорніть перед собою мапу району.

Росіяни знаходяться північніше Довгенького, південніше Лозового, контролюють Кремінну та більшу частину Рубіжного – усе це на північ від Слов’янська та на північний захід від Сєвєодонецька. Тепер, вони також у Олександрівці (схоже, в Україні у кожній області є бодай одне місце із цією назвою [тут ідеться про ту Олександрівку, що розташована на схід від Сєвєродонецька – перекл.]), Борівському, Попасній, Горлівці, Мар’їнці та Авдіївці, й з усіх цих місць вони намагаються – в ідеалі, одночасно – прорвати українські оборонні рубежі та зійтися у Слов’янську чи Краматорську. Схоже, якось так можна описати “стислий зміст” плану, який намагається втілити дворніков.

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-25 18:45:00 ​Том Купер. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 23-24 КВІТНЯ 2022 (початок 1/4)

Доброго ранку всім! [Опубліковано 25.04 о 10.40 за Києвом].

Ось мій огляд найважливіших подій за 23 та 24 квітня 2022 року.

Скажу відразу про певні «застереження»: останніми днями офіційні звіти з обох боків є… ну ок, не залишають мені вибору й змушують перейти в «режим сарказму». Тому, будь ласка, сприймайте всі наступні спостереження з належною долею витримки.

СТРАТЕГІЯ
На вихідних Туреччина наклала на росію «приховані» санкції. Відтак, турецький повітряний простір закрито для російських літаків, які курсують в Сирію й назад.

І хтось висадив у повітря нафтобазу «Дружба» в брянську минулої ночі. Повідомляють про численні пожежі та добрий десяток поранених. Причини невідомі.

ПОВІТРЯ
23 квітня, близько 14.35, чорноморський флот рф випустив сім крилатих ракет «калібр» по Одесі. Це був винятково «успішний» удар, в результаті якого шість ракет були або збиті, або втрапили мимо цілі, але одна вдарила в багатоквартирний будинок, убивши вісім людей (між ними – тримісячну дитину) та поранивши ще 20 осіб. У часі, коли запаси російських крилатих ракет майже вичерпані, я не вловлюю реальних причин цього чергового звірства…

24 квітня українська ППО збила два «калібри» поблизу Одеси і ще два – в районі Південного. Ще далі заявили про знищення трьох російських літаків : Су-34, Су-35 та Су-25.

Але, гей, не розслабляйтесь : ВКС росії офіційно підтвердили, а «вишестоящі органи» в москві офіційно пояснили, оті дивні «акробатичні атаки» російських гвинтокрилів, які можна було бачити на кількох відео місяць тому. Вони хваляться цим методом нападу [«кабрірування»], що дозволяє екіпажу випустити кілька некерованих ракет, не входячи в простір, контрольований українською ППО :

… й оця «стріляй-тікай» тактика все, чим може похвалитися найкраща бойова авіація на планеті… [про сарказм попереджали… – перекл.]

Але й це не кінець : ще більше ВКС гордяться своєю найновішою супер-пупер-зброєю : як заявив ТАСС, а далі ще й показували по телевізору, на Су-25 та Мі-28N почали встановлювати некеровані ракети S-13B калібром у 130 мм. :

Тільки, будь ласка, не кажіть їм, що ми насправді вже бачили, як це озброєння працювало в Сирії в 2017 році : ще хто почне сумніватися в реальності планів захопити Миколаїв, Одесу, Молдову, Місяць і Марс…


БИТВА ЗА ДОНБАС
Вранці 23 квітня український Генштаб сповістив, що усі російські атаки на лінії фронту на Донбасі за останні 6-7 днів були «лише перевіркою»: тобто, армія рф намагалася відшукати слабкі місця в українських оборонних лініях. Гм… Якщо втрата Борової, Пісків-Радьківських, Лозового, Рідкодуба, та – найгірше – Кремінної та Зарічного [Донецької обл – перекл.], а також вимушений відступ такого першокласного українського підрозділу як 128-ма окрема гірсько-штурмова бригада, на додачу до інших втрат 17-ї танкової були “лише перевіркою”... зітхає… то чого ж нам тоді очікувати від широко розголошеного та очікуваного “основного удару”?

От уже ці мої питання…

Однак, давайте за годинниковою стрілкою, тобто з півночі на південь, як звикли.

Вважаю, що росіяни не даремно витратили останні 4 тижні на масштабне мінування полів на півночі та північному сході від Харкова [схоже, тут автор знову іронізує – перекл.]. 22 квітня 92-га механізована запросто переїхала одне таке поле, розмазала добру частину 437 мотострілецького полку та звільнила кілька сіл на північ від Харкова: Безруки, Слатине та Прудянку. Остання розташована лише за 10 км від кордону із росією. Виявилося, що українці вже контролюють с. Уди, що на північ від Золочева, тож тепер можемо стверджувати, що російських військ на захід від траси Е105 немає. Власне, там українців вчора і зупинили: схоже, росіяни мають намір утримувати контроль над північним відрізком Е105.

продовження далі Відкрити / Коментувати