Аналітика: переклади і першоджерела

2022-04-24 19:26:37 Нам приємно бути причетними до популяризації Тома Купера в Україні. Аж так, що йому доводиться давати інтерв'ю нашим ЗМІ, хоча він сам каже, що страшенно цього не любить. Нижче його розмова з журналістом НВ.

ТОМ КУПЕР: ТАКТИКА ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА БАГАТО БАЛАКАНИНИ.
(Воєнний експерт про російський стиль війни, ЗСУ та порятунок Маріуполя)

Компетенція Тома Купера як воєнного аналітика бере початок із Ірако-Іранської війни (1980−1989). Це маловідомий в Україні воєнний конфлікт, розпочатий диктатором Саддамом Хусейном, забрав 1 млн життів. Жодна зі сторін не здобула однозначної перемоги. Потім Купер аналізував ізраїльське вторгнення до Лівану (1982) та Сполучених Штатів у Гренаду (1983), Громадянську війну в Нікарагуа (1981−1990) та багато інших воєнних операцій.

Сьогодні його регулярний аналіз ситуації на українському фронті з цікавістю читає українська аудиторія. Крім того, Купер окремо спеціалізується на бойовій авіації та приділяє їй значну увагу у своїх звітах. В українському сегменті Facebook навіть з’явилися ентузіасти з-поміж викладачів «Могилянки», які перекладають військову професійну англійську оглядів Купера українською мовою. [тут наша команда виконує синхронний реверанс]

Самого аналітика живцем в Україні ніхто не бачив. За цей час він з’явився в гостях лише в програмі історика Марка Солоніна, мимохідь заскочив на ТСН — втім, він не любить уваги преси, вважаючи, що медіа «потрібні одноразові історії». А йому такий підхід не до вподоби.

Незважаючи на жорсткість його деяких оцінок нашої війни за незалежність проти Росії, Купер, здається, між рядками симпатизує Україні. Але як професіонал віддає перевагу технократичному стилю аналізу.

Бум онлайн-комунікацій став для Купера справжньою знахідкою, його хобі аналізувати війни незабаром переросло у професійну діяльність. Він почав працювати в одній із найбільших транспортних компаній у Європі та відповідав за перевезення між країнами з Близьким Сходом, де наростив базу особистих контактів.

Купер визнає, що не так добре знає Україну, як Близький Схід. І тому іноді помиляється у правописі українських міст. Формула аналізу Купера досить проста: надійні джерела з обох сторін, соцмережі та багато крос-чекінгу: «Я — аналітик. Не фахівець з української політики, армії та України загалом. Але цією справою займаюся вже 35 років, аналізую поточні війни. Мені цікавий контекст та передісторія. Я намагаюся пояснити людям, чому події відбуваються саме так, як вони відбуваються, де і коли».

НВ вдалося записати велике інтерв'ю з неординарним експертом із Австрії Томом Купером.

— Ми — українці, залучені у війну. Бачимо те, що відбувається більш емоційно. Ви спостерігаєте ззовні. Якою вам бачиться ця війна?

— Я дуже поверхово знаю Україну. У мене немає прямих контактів чи родичів. З іншого боку, ніхто не сперечається, що це велика війна, яка вирішує майбутнє більшої частини Європи. І, власне, становище Європи у світі на найближчі 50−100 років. Тож це питання, яке заслуговує на великий інтерес і увагу, а також обережність.

Це війна не «зла» і «добра», а диктатури проти плюралізму. [У ній] російський диктатор шукає спосіб уникнути відповідальності за свої злочини, насамперед у себе на батьківщині. Він намагається втриматися при владі будь-якими способами. І найкориснішим засобом, на його думку, є розв’язання нової війни, бо це об'єднує російську громадськість під його керівництвом.

Повне інтерв'ю за посиланням

Світлого Великодня і смачної паски! Відкрити / Коментувати

2022-04-23 13:25:06 ​Том Купер ВІЙНА В УКРАЇНІ, 21-22 КВІТНЯ 2022 (кінець 3/3)

БИТВА ЗА ДОНБАС

На північ від Ізюма 92-а механізована, схоже, відійшла від Шевченкового назад до Базаліївки та Леб’яжого.

На південь від Ізюма, після важких артилерійських обстрілів росіяни намагалися продовжити наступ на Грушуваху та Барвінкове, але були зупинені поблизу Заводів та Дібровного — в першу чергу артилерією 93-ої механізованої, яка знищила більшу частину обох колон, що намагалися наступати (ось друга).

21 квітня на схід від річки Оскіл росіяни захопили Лозове та Зелену Долину, а потім досягли Рубців та Яцьківки.

Відомо про важкі бої — правда без деталей — за Зарічне та Торське (де росіяни захопили щонайменше один український Т-64 та значну кількість протитанкової зброї). Єдина «подробиця» з цього району, яку я зміг отримати – що підрозділи рф, схоже, намагалися перетнути річку Сіверський Донець у цьому секторі, але були відбиті 21 квітня.

21 квітня українці контратакували в Рубіжному: їхня артилерія завдала кількох дуже точних влучань і деякий час виглядало так, ніби їм вдалося витіснити росіян, але станом на сьогодні вранці місто, здається, все ще перебуває під контролем сил рф. При цьому значний шматок Рубіжного також має бути під контролем України, інакше росіяни не обстріляли б його так сильно, як вчора, та сьогодні вранці.

Звісно, протягом останніх двох днів росіяни обстрілювали Сєвєродонецьк і Гірське, та неодноразово намагалися штурмувати українські позиції. Слов’янськ декілька разів зазнавав ударів російської авіації, що застосувала там десятки касетних бомб. Ситуація в Попасній залишається «гарячою». 21 квітня, українці влаштували там засідку та знищили цілий загін, що складався з близько 20–25 лівійських та/або сирійських бойовиків, розгорнутий для посилення побитої батальйонно-тактичної групи 102-го мотострілецького полку (з 150-ої мотострілецької дивізії). Судячи з відео, опублікованих кадировськими чеченцями, тепер їхні сили також присутні в районі Попасної. Українські джерела повідомляють про «складну» ситуацію, але не надають жодних подробиць.

МАРІУПОЛЬ

Після доповіді Шойгу про «звільнення» Маріуполя та «наказу Путіна» «просто» блокувати захисників, що залишилися всередині «Азвосталі», «вищестоящі органи» демонстративно виводять свої війська з міста (насправді, такі персонажі, як «WarGonzo» [проросійський, пропутінський військовий блогер - перекл.] несуть якусь дику маячню, повідомляючи про це).

Власне, бої за «Азовсталь» продовжились: останні два дні росіяни безперервно бомбардували та обстрілювали територію, і, звісно, гучно анонсований «гуманітарний коридор» та «евакуація» взагалі не спрацювали. 21 квітня з міста до Запоріжжя вдалося втекти лише 80 українцям.

ПІВДЕНЬ

21 квітня на півдні 58-а армія росіян обстрілювала всю лінію фронту від Запоріжжя до Вугледара, а потім наступала на кількох напрямках: на Гуляйполе, на Велику Новосілку (де мали захопити 3-5 сіл) та Зелене Поле, на захід від Мар’їнки. Наразі вже зрозуміло, що вони захопили Темирівку і увійшли в Малинівку.

Ще далі на захід останні кілька днів на передовій 49-ї армії було майже спокійно. За винятком того, що росіяни витіснили українців із Станіслава та розпочали незначний наступ на Трудолюбівку (на північ від Херсона) — останню швидко відбили — а потім протягом останніх днів взяли під офіційний контроль декілька сіл за лінією фронту. 21 квітня по Миколаєву було випущено залп РСЗО БМ-21 «Град», тоді як Олександрівка (або те, що від неї залишилося) тепер, здається, під контролем України.

Переклад Ростислав Семків, Тетяна Саніна, Антон Шигімага
Редактор Ростислав Семків Відкрити / Коментувати

2022-04-23 13:21:00 Том Купер ВІЙНА В УКРАЇНІ, 21-22 КВІТНЯ 2022 (продовження 2/3)

ПОВІТРЯ

День 21 квітня став ще одним підтвердженням дальшого посилення української протиповітряної оборони. Фактично, портативні зенітні комплекси різних типів є просто «повсюдно» на всій протяжності фронту на Донбасі – і їх значна кількість, а бійці, що керують ними регулярно застають російських льотчиків зненацька.

Українці заявили, що 21 квітня збито два надзвукових літаки ВКС. Один із них був Су-34, котрий збила 93-тя бригада під Ізюмом, скоріш за все, за допомогою ПЗРК «Стріла». Літак упав на російському боці, проте є відео, на якому гарненько видно два парашути.

Той самий український підрозділ пізніше заявив про збиття Су-25, а український Генштаб потім додав до списку ще один Су-35, хоча про ці два я підтвердження не маю (принаймні поки що).

В районі Запоріжжя 81-ша аеромобільна бригада збила Мі-8, а потім ще один, який прилетів підбирати екіпаж попереднього; плюс знищили Ка-52, який прикривав усю цю операцію. Наскільки можна судити з відео, всі були поцілені з ПЗРК «Стріла».

Тобто загалом 21 квітня, згідно заяв із українського боку, збито три надзвукових літаки (Су-34, Су-35 та Су-25), три гелікоптери (два Мі-8 та один Ка-52) і 9 російських безпілотників. Щодо останніх маємо принаймні одне підтвердження : «Орлан-10» збили із ПЗРК Starstreak у Троїцькому.

Близько 19.55 того ж 21 квітня три російські крилаті ракети вдарили по залізничній інфраструктурі в Новомосковському районі Дніпровської області: наскільки знаю, полотно розбите й потребує ремонту. Дві інші ракети мітили в Преображенський міст у Запоріжжі. Але промазали : одна вибухнула близько до поїзда, що саме проходив у тому районі, й розбила кілька вікон у вагонах, а інша розгромила санаторій на Хортиці.

Наступного 22 квітня дві російські ракети вразили невідомі об’єкти в Дружківці та Добропіллі на північ від Родинського [Донецька обл.], а ще одна вцілила в гараж сільськогосподарської техніки в районі Синельникового Дніпровської області.

Середнього розміру український транспортний літак АН-26 розбився в районі Михайлівки Запорізької області близько 9.00 у п’ятницю 22 квітня. Йдучи на низькій висоті, він зачепив електроопору; загинув один член екіпажу, двоє поранені.

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-23 13:20:00 ​Том Купер ВІЙНА В УКРАЇНІ, 21-22 КВІТНЯ 2022 (початок 1/3)

Доброго ранку всім! [Опубліковано 23.4.2022 о 9.45 за Києвом].

Ось мій огляд найважливіших подій в Україні за 21 та 22 квітня 2022 р.

СТРАТЕГІЯ

Прокремлівське медіа Readovka опублікувало – а потім швидко видалило – звіт, у відповідності до якого «вишестоящі органи» в москві заявили про втрати убитими 13.414 та «пропалими безвісти» 7.000 російських солдатів. У тому ж звіті йшлося про 116 загиблих та 100 пропалих безвісти моряків із крейсера «москва». Звіт негайно видалили, але дехто зберіг його для публіки (див. скріншот). І зверніть увагу: сумарна цифра втрачених бійців близька до 20.000, а це якраз дані, про які заявляє українське командування.

Після цього ТАСС опублікувало заяву заступника командуючого центральним воєнним округом рф генерал-майора рустама міннекаєва, в якій цього разу вже «офіційно» визнано територіальні претензії росії. Наголосивши перевагу армії рф на землі, морі та в повітрі, міннекаєв пояснив, що битва на півдні України має на меті встановлення сухопутного коридору до придністров’я. Уявіть, далі він заявив – цитую – «росія тепер перебуває в стані війни з усією Європою, весь світ проти нас… вони ніколи не любили росію». Отже, російські окупаційні війська намагатимуться пробити сухопутний коридор через південну Україну до придністров’я. Звісно, підставою для цього міннекаєв назвав «утиски російськомовного населення придністров’я»

Тим часом «правда» пояснила «в додаткових деталях», що саме що саме росія хоче забрати від України .

Ці заяви мають викликати багато галасу, але я вважаю їх сумішшю провокації та дезінформації. Хоча міннекаєв добре поінформований (чи принаймні мав би бути), яких втрат насправді зазнає армія рф в Україні, він продовжує наголошувати, що втрат немає зовсім : міркую, що таким чином російські «вишестоящі органи» хотіли б тримати український Генштаб у напрузі й не дати йому перекинути додаткові підрозділи на донецький фронт.

Якби такий хід перешкодив українцям зібрати більше сил на Донбасі – це росіянам плюс, адже попри оголошене кілька днів тому поповнення своїх сил новими підрозділами, армія рф продовжує мати величезні проблеми з живою силою. Згідно заяв Людей-яким-треба-на-свіже-повітря [так автор постійно називає Пентагон – перекл.], загальна кількість військ рф в Україні станом на вчора [22.4.22] сягнула 78 батальйонних груп [давніше у звітах йшлося, що угрупування рф має збільшитися до 90 БТГр – перекл.]. Це щодо регулярних сил росармії.

Кажуть, що в Україні зараз перебуває ще від 10 до 20 тис. іноземних найманців [у цій статті, на яку посилається автор: цифру 20.000 озвучив якийсь «анонімний європейський посадовець»; найманці прибувають із Сирії та Лівії, їх вербує «вагнер»; вони прибувають неозброєні й непідготовані – перекл.].

Упродовж 21 та 22 квітня в росії трапилося кілька значних пожеж:

на воєнному заводі в твері (виготовлення ракет);

дмитрієвському хімзаводі (один з ключових постачальників палива для бронетехніки);

ще одна пожежа завдала шкоди ЦНИИмаш (чільний науково-дослідний інститут «роскосмосу» в м. Корольов;

а, ну й ще місцевий коледж там згорів.

Будь ласка, не питайте мене, чому так трапилося : поняття не маю. Мене також дивує, як то так, що чотири значні пожежі пошкодили чотири важливі центри російської оборонки в один і той самий день.

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-21 22:14:12 ​Том Купер ВІЙНА В УКРАЇНІ, 19-20 КВІТНЯ 2022 (кінець 3/3)

Щойно українці вдарили по ньому, почалася криза, і підрозділи, що наступали в південному напрямку, довелося перевести в оборону. Це також може означати, що російська армія просто не має достатньо сил для обох завдань: пробиватися крізь українські лінії оборони та просуватися углиб центральних областей України — тобто не може оточити українські сили, задіяні вздовж лінії розмежування.

А проте, не варто припускатися помилки і думати, що російська армія не може воювати: жодних сумнівів, вона може проводити невеликі наступи та завдавати українцям інших клопотів.

Наприклад:
— Вчора російські ВКС спробували завдати ударів по передових командних пунктах у Гусарівці та Андріївці (село й селище неподалік від Балаклії) і заявили про знищення українського зенітного ракетного комплексу «Оса».

— На південь від Ізюма росіяни захопили Дібровне, триває наступ на Довгеньке.

— Українцям довелося відступити з Пісків-Радьківських до Лозового, росіяни збили український гвинтокрил Мі-8 біля села Коровій Яр.

— Далі на схід, жодних сумнівів, росіяни захопили Кремінну (на північний захід від Сєверодонецька). Здається, вони також зайняли Зарічне і просуваються в напрямку Лимана і Миколаївки.

— Попри те, що там задіяно 4-у бригаду оперативного призначення Національної Гвардії та Грузинський національний легіон, схоже, українці втратили більшу частину Рубіжного, ключової позиції на північний захід від Сєверодонецька.

— росіяни наступають на Попасну, намагаючись витіснити захисників, що досі зостаються в поруйнованому місті.

— Українці стверджують, що відбили всі напади в районі між Торецьком та Авдіївкою (обидва на захід від Горлівки), і немає жодних сумнівів, що росіяни та сепаратисти зазнали там великих втрат, але хто знає, як довго українські війська там протримаються.

— Насамкінець, увечері 19 квітня росіяни і сепаратисти розпочали контратаку на Марʼїнку: про результати наразі нічого не відомо.

Тож великий російський наступ не було «зупинено», він у самому розпалі.

Єдина «добра» новина, яку маю сьогодні, це чутки про жалюгідні результати мобілізації в росії, «лнр» та «днр». В останніх двох буквально «закінчилися» чоловіки, спроможні воювати. Натомість москва, схоже, дедалі більше намагається компенусвати втрати за рахунок ПВК «вагнера». Кажуть, «вагнерівці» працюють над тим, аби створити «щонайменше» 10 зʼєднань розміром батальйонно-тактичної групи.

МАРІУПОЛЬ

Одну деталь я випустив у попередніх звітах : 14 квітня 1-ий батальйон полку «Азов» з’єднався з 36-ою бригадою морської піхоти [це сталося 13 квітня : морпіхи з боєм прорвалися до позицій «Азова» – перекл.]. Відтоді командує цим об’єднаним підрозділом майор Сергій Волинський / «Волина» із 36-ої бригади.

Поруч із виходом з оточення на південь від річки Кальміус, об’єднаний підрозділ зумів евакуювати з порту 500 вояків нацгвардійців та прикордонників і закріпитися на території заводу «Азовсталь», де тепер бійці всіх цих частин тримають оборону.

Російська «влада» (читайте : донецькі сепаратисти) вчора, 20 квітня, оголосила про припинення вогню та евакуацію цивільних; вони також запропонували «евакуюватися» захисникам Маріуполя : звісно, і як завжди, нічого з цього не було втілено. Натомість, у місто увійшов днрівський батальйон «Сомалі». [Вже цього ранку з’явилася інформація, що путін наказав шойгу втримуватися від штурму «Азовсталі» й заблокувати завод : вочевидь, сподівається на капітуляцію захисників. А ми будемо сподіватися на деблокаду заводу й визволення міста – перекл.].

Переклад Ярослав Кляшторний, Микола Ковальчук, Ростислав Семків

ПРОХАННЯ ДОПОМАГАТИ КОШТАМИ

Пам’ятаєте, кілька днів тому ми вітали хорошу людину з днем народження й взяли участь у зборі коштів. Так от: мета досягнута й одразу ДВА позашляховики надійдуть у відповідні частини.

Ми долучилися до цього. Дякуємо!

Сьогодні знову пропонуємо підтримати збір коштів і так привітати з днем народження українського письменника Олександра Михеда:

ХТО МАЄ ЗМОГУ – ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО ІНІЦІАТИВ! Відкрити / Коментувати

2022-04-21 22:11:00 Том Купер ВІЙНА В УКРАЇНІ, 19-20 КВІТНЯ 2022 (продовження 2/3)

Удари вглиб України наносять виключно крилатими ракетами, випущеними з бомбардувальників Ту-95 і Ту-160 або військовими кораблями ВМС Росії в Чорному морі, або з наземних ракетних комплексів типу "Іскандер" чи "Точка". Час від часу росіяни використовують свою тактичну авіацію (борти Су-35, іноді Су-34) для запуску ракет Х-59 "Овод" та її модифікації Х-59М. Однак, незважаючи на жорстокість окремих ударів, їх загальна кількість постійно зменшується, адже у ВКС були лише мінімальні запаси подібної зброї, а російська промисловість має вкрай обмежені можливості для її заміни : надто багато вже витрачено і війна триває набагато довше, ніж було заплановано (настільки, що росіяни вже змушені розгортати на суші свої протикорабельні ракетні комплекси).

Підвищення ефективності протиповітряної оборони України було добре продемонстровано 19 квітня. Спершу українці виявили активність стратегічних бомбардувальників ВКС аж над Каспійським морем, а близько 22:00 збили обидві крилаті ракети, що летіли в бік Івано-Франківська. Вранці 20 квітня Україна заявила про знищення ще одної крилатої ракети та одного винищувача-бомбардувальника ВКС, але місцезнаходження не повідомлялось.

Стає очевидним, що паніка Заходу стосовно безпеки транспортування зброї до України була марною, адже росіянам не вдался вразити жодної (!) з цих партій.

Це й не дивно, адже у росіян немає засобів, щоб їх відстежити, а тим більше атакувати. Ось чому вони намагаються вдарити по можливих місцях зберігання та основних залізничних сполученнях в Західній Україні. Поки ефект від цих спроб настільки мінімальний, що Збройні Сили України, схоже, не страждають навіть від нестачі палива, хоча його досить поволі доставляють із Польщі та Румунії.

БИТВА ЗА ДОНБАС
Попри заяви про «успіх» у «зупиненні» давно анонсованого наступу російської армії вздовж 480-кілометрової лінії фронту на сході України, насправді «хороших новин» небагато.

Для початку, українська контратака на схід від Харкова [автор написав про Київ, але схоже, помилився — перекл.] вранці 19 квітня було зупинена наростаючим спротивом росіян. Два дні тому повідомлялося, що посилена 92-а механізована бригада просунулася на південний схід від Чугуєва в напрямку Купʼянська — а отже, глибоко в західний тил групування російської армії під Ізюмом. Жодних сумнівів, операція розпочалася дуже вдало, було звільнено багато сіл уздовж траси P07, зокрема Лебʼяже і Базаліївку. А 18 квітня 92-а звільнила Шевченкове, всього за 35 км від Купʼянська.

Проте Купʼянськ має для російської армії дуже велике значення в цій частині України. Тут не тільки розташовано штаби 35-ї та 20-ї загальновійськових армій; це місто розташоване на трасі P79 (єдиній, що веде із півночі на південь на східному березі річки Оскіл); тут знаходиться найбільший міст через Оскіл, а також вузлова залізнична станція. Не дивно, що дворніков не міг ігнорувати цієї загрози. Проблема стала настільки нагальною, що він сповільнив наступ на південь від Ізюма, відвів кілька батальйонно-тактичних груп і кинув їх на шляху наступу українців: тож 92-а механізована бригада зупинилася під час спроби просунутися від Шевченкового до Михайлівки та Борівського.

Разом з тим, ця контратака досягнула бажаного результату, оскільки зупинила діяльність росіян: навіть якщо інших результатів не буде, захисники на південному заході, півдні та південному сході від Ізюма отримали принаймні два-три дні (чи й більше), щоб посилити оборону, а Київ має більше часу, щоб надіслати в цей район підкріплення.

Насамперед, ця українська контратака вкотре показала не тільки критичну нестачу військ у російській армії, але й невігластво путіна та московського генштабу. Щоб уможливити прорив, дворніков зосередив понад 20+ батальйонно-тактичних груп на південь від Ізюма, але залишив тільки благеньку лінію оборони із кількох пошарпаних БТГр 144-ї мотострілецької дивізії, щоб захищати свій західний фланг.

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-21 22:10:00 Том Купер ВІЙНА В УКРАЇНІ, 19-20 КВІТНЯ 2022 (початок 1/3)

Доброго ранку всім! [Опубліковано 21 квітня 2022 р. о 10.30 за Києвом].

Ось мій звіт найважливіших подій війни в Україні за 19 та 20 квітня 2022 року.

СТРАТЕГІЯ

Цими днями НАТО вливає в Україну маси важкого озброєння. Кількість зброї, що вже передана або якраз у дорозі, може видатися «малою» : наприклад, США надсилає 18 гаубиць М777 [155-мм, дальність до 25 км.]; але на цей ранок відомо, що надійдуть ще важчі речі на кшталт системи залпового вогню M142 HIMARS [характеристики переважають російські «гради» і «торнадо»]. Канада, Франція та Велика Британія також передають важку артилерію, БМП і автомашини з протимінним захистом, додаткові ручні протитанкові ракети й навіть протикорабельні комплекси.

Норвегія вже передала 100 французьких ПЗРК «Містраль» (це буде щойно друга війна для цих зенітних комплексів після Конго 1998-2003 рр.). І все ж у когось може скластися враження, що переданого замало. Втім, варто пам’ятати (а) скільки всього вже надійшло від початку війни, (б) що комбінація вогневої потужності й точності цих озброєнь, вже не кажучи про їхню мобільність, здатні цілковито змінити баланс сил на полі бою – незалежно від того, яку мобілізацію готується провести путін в росії, чи повну, чи часткову.

Чому так?

Знаєте, я моніторю – часом аж мені серце стає – коментарі всіляких західних оглядачів цієї війни, що, як правило, ілюстровані картами з отакими довгими стрілками від, наприклад, Ізюма до Дніпра та Слов’янська; від Горлівки до Краматорська, від Василівки до Запоріжжя… так наче армія рф уже діє глибоко в Україні. Але тут проблема: манера командування російського генштабу та особисто дворнікова, як видно з подій останнього тижня, така ортодоксальна, така передбачувана, їм так очевидно бракує не лише відповідної управлінської інфраструктури, але особливо живої сили та озброєння, що я не бачу можливості для росіян організувати навіть незначний наступ на оперативному рівні.

Відтак, усі дискусії, чи може дворніков забезпечити новий стиль командування, відмінний від продемонстрованого ним в управлінні південним військовим округом, чи здатен втілити задум «великого наступу» – однозначно безглузді: армія рф не має ні досвіду, ні можливостей ведення таких операцій, яких від неї все ще чекають багато хто на Заході (чи здатен такі операції провадити український Генштаб – про це можна сперечатися). Врешті, попри всі підкріплення, які отримали російські 1-ша танкова, 20-та і 35-та загальновійськові армії лише в районі Ізюма (див. мій попередній звіт), вони знову мусять відправити кілька своїх підрозділів у росію для «відновлення боєздатності». Але давайте проговоримо події крок за кроком.

ПОВІТРЯ
За інформацією «людей-яким-треба-на-свіже-повітря» [Пентагон – ред.] США надали Україні «додаткові літаки». Це одразу викликало хвилю домислів багатьох іноземних спостерігачів, деякі з яких почали обговорювати поставки румунських МіГ-21 та польських/словацьких/болгарських МіГ-29. Проте вчора в другій половині дня командування ВПС України спростувало ці повідомлення: підтвердили лише отримання запчастин. Відтак, видається, що лише частина заяви Кірбі (прес-секретаря Пентагону) щодо запчастин, які б дозволяли українцям збільшити кількість своїх боєздатних літаків була коректною.

Що ж ми можемо наразі розповісти про повітряні сили росії? Вже очевидно, що маса їх бойової авіації була перенесена з Білорусі на бази на південному заході рф. Ці літаки зараз здійснюють близько 200 бойових вильотів на день. А шо ж так мало? А, бо росіяни зіткнулися з поліпшеними системами української ППО, що змушує їх набагато ретельніше планувати свої дії; групувати винищувачі-бомбардувальники в «ударні групи», включно з літаками радіоелектронної боротьби для кращого взаємного захисту. Основна маса таких формувань активна вночі. Вдень здійснюються лише невідкладні авіаудари та операції з близького авіазабезпечення (останні виконують Су-25 і бойові гелікоптери).

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-20 16:43:00 ​ТОМ КУПЕР ВІЙНА В УКРАЇНІ 16, 17, 18 і 19 квітня 2022 р. (кінець 4/4)

Далі на південь — тобто на півдні Горлівки — 60-а мотострілецька бригада російської армії, схоже, намагається наступати біля Верхньоторецького в напрямку Костянтинівки вздовж дороги H20, але наразі успіхи малі або відсутні.

Загалом, єдиним «позитивним» розвитком ситуації на цій величезній лінії фронту були повідомлення про контратаку українців — та їхній наступ — із Харкова (який постійно зазнає жахливих артилерійських обстрілів та численних ракетних ударів) в напрямку Купʼянська. Наприклад, 17 квітня 92-а механізована бригада вочевидь звільнила Байрак, Кутузівку, Лебʼяже та Базаліївку. Можливо, вони відвоювали також Кочеток і Печеніги: українці на 25 км зайшли прямо у фланг головного російського угрупування біля Ізюма — однак жодної реакції з боку російської армії поки немає. Відтоді не було жодних звітів із цього району — а це може означати як добрі, так і погані новини.

МАРІУПОЛЬ
Отже, «вишестоящі органи» в москві та донбаські сепаратисти заявляють, що захопили 98% Маріуполя і що нібито бої «де-факто завершилися». Тепер кадировці завалили соцмережі відео з полоненими українськими морськими піхотинцями, яких вони годують або змушують ставати навколішки перед меморіалами Другої світової війни… Власне — і це найцікавіше — виявляється, що спершу 400, потім 800, а тепер уже й близько 2300-2800 захисників (кількість постійно зростала протягом минулих двох днів) досі тримаються. Звичайно, більшість медіа повідомляють, що всі вони зосередилися на території заводу «Азовсталь», яку за минулі три дні засипали всіма калібрами, які має російська артилерія, а російські ВКС знову застосували бомбардувальники Ту-22М-3.

Проте, здається, 1-й батальйон полку «Азов» досі утримує принаймні вузьку смугу вздовж моря у північній частині Приморського району і порт на обох берегах річки Кальміус, поки решта полку «Азов» разом із 12-ю бригадою територіальної оборони, усіма, хто зостався в 36-й бригаді морської піхоти, та іншими підрозділами досі утримують завод «Азовсталь». Кажуть, у ньому є шість рівнів підземних приміщень загальною довжиною близько 12 кілометрів, більшість із них збудовані так, що можуть витримати прямі удари ядерною зброєю. Отже, принаймні теоретично, захисники перебувають у відносній безпеці (звісно, крім випадків, коли вони виходять у бій), але — відхиляючи чергову пропозицію росіян здатися — вони вимагають евакуації щонайменше 1000 цивільних, які досі перебувають в укріпленнях під їхнім захистом, а також їхніх поранених (яких має бути ще принаймні 1000 осіб).

ПІВДЕНЬ
58-ма армія активізувала свої зусилля на всьому фронті в Запорізькій області : завдає ударів ракетами та обстрілює з артилерії позиції українських військ від Кам’янського на Дніпрі до Гуляй Поля та Приютного.

Так само і 49-та армія, отримавши підкріплення та поповнивши боєприпаси, почала обстріли українських позицій довкола Миколаєва та на півдні Кривого Рогу. Наступ української 80-ої десантно-штурмової бригади на Олександрівку, схоже, зупинився через контратаку росіян і боротьба за це селище триває. Ну й українці обстріляли Херсонський аеропорт [Чорнобаївку]. Знову.

Оригінал допису Купера тут

Переклад Ростислав Семків та Микола Ковальчук Відкрити / Коментувати

2022-04-20 16:42:00 ТОМ КУПЕР ВІЙНА В УКРАЇНІ 16, 17, 18 і 19 квітня 2022 р. (продовження 3/4)

Вранці 18 квітня українці повідомили, що відкинули росіян від Заводів, Дмитрівки [можливо, автор має на увазі Нову Дмитрівку — перекл.], Діброви та Кремінної. Серед іншого, вони показали тіла… «багатьох» вагнерівських найманців, загиблих у бою, як «доказ». Проте здається, росіяни не тільки дісталися до цих населених пунктів, але й зайняли Кремінну — голова Луганської ОВА повідомив, що після боїв, які тривали три дні, українські війська відступили з міста. Арестович швидко заперечив втрату Кремінної, а тим часом росіяни — які нібито оточили частину українського гарнізону в центрі цього міста — просунулися далі до Зарічного, що приблизно за 10 км на південний захід від Кремінної. Як на мене, наразі це найсерйозніший удар, на який спромоглася російська армія під час цього наступу.

Зауважимо: оскільки зараз усім заправляє дворніков (тобто південний воєнний округ рф), це можна описати як «типову російську стратегію». А саме: атака широким фронтом, після якої завдають «вирішального удару» на заздалегідь обраній ділянці, а потім «використовують глибину» (тобто прорив лінії фронту з подальшим просуванням углиб позицій супротивника). Отже, нам знову варто шукати «головний акцент»: місце, де дворніков може застосувати свої найкращі підрозділи, щоб використати прорив. Але наразі визначитися важко, замало інформації.

Наприклад (знову із заходу на схід): українці кажуть, що зупинили росіян на підступах до Заводів, але здається, росіяни розвинули там наступ за допомогою додаткових 6-7 батальйонно-тактичних груп і захопили не тільки Заводи, але й Завгороднє та Петрівське далі на захід, а також «нарешті увійшли» до Великої Комишувахи, що на південний захід від Заводів. До того ж, після захоплення Камʼянки трьома БТГр, вони могли змусити українців відійти до Бражківки на півдні та до Студенка на південному сході. А якщо вони підійшли до Студенка, позиції українських сил, котрі, як відомо, досі утримують південний бік Пісків-Радьківських, під загрозою: єдину дорогу, що звʼязує їх зі Святогірськом, може бути відрізано. Схожим чином, якщо росіяни (а саме їхня 2-а та 47-а мотострілецькі бригади та/чи 4-а танкова дивізія) дісталися Зарічного, то їм вдалося зробити великий прорив українських позицій на захід від Сєверодонецька…

Хоча тактика українців наразі зрозуміла — здається вони розглядають просування агресора як «розмін простору на час», — маю визнати, що глибина окремих російських наступів несподівана, адже навіть якщо головні українські лінії оборони наразі розташовані десь за 5-10 км далі на південь від усіх цих наступів росіян, мобільні підрозділи на північ від цієї лінії оборони, як на мене, відступають трохи зашвидко. Насамперед, здається, що нещасливій 17-й окремій танковій бригаді (яка зазнала втрат під час російського наступу на Херсон протягом перших трьох днів війни, але потім була відновлена — зокрема за рахунок кількох трофейних Т-80, відібраних у росіян, — та два тижні тому вирушила на лінію фронту між Святогірськом і Сєверодонецьком) і далі не щастить, адже вона зазнала зосередженої атаки двох російських мотострілецьких бригад і танкової дивізії росіян. Це не надто «добрі новини».

Доки усе це відбувалося на північно-східному фланзі лінії фронту, українські підрозділи в районі Сєверодонецька та Лисичанська (наразі підкріплені Грузинським національним легіоном, який задіяно в районі Рубіжного) зазнали важких бомбардувань, ракетних і повітряних ударів. Але вони звітують про відбиття постійних атак, і росіяни тут просунутися не змогли. Кажуть, лише 102-й мотострілецький полк 150-ї мотострілецької дивізії (підрозділ, який на початку березня штурмував Маріуполь), який тепер воює у Попасній, здобув «кілька нових вулиць».

Українські підрозділи, які захищають лінію розмежування на Донбасі, звітують про те, що відбили 10 атак 16 квітня та 12 нападів 17 квітня: нарешті, вчора вони заявили про звільнення Марʼїнки (за 10-15 км на південний захід від Донецька, на рівні Олександрівки).

продовження далі Відкрити / Коментувати

2022-04-20 16:41:00 ТОМ КУПЕР ВІЙНА В УКРАЇНІ 16, 17, 18 і 19 квітня 2022 р. (продовження 2/4)

ПОВІТРЯ
15 квітня десь на півдні росіяни збили ще один український Су-25. Тобто ще один пілот загинув і не зрозуміло за яких обставин. Але от вам – тепер навіть «спеціалізовані» американські ЗМІ очікують, що Румунія має передати Україні свої 50-річної давності МіГ-21MF. Про те саме торочили після катастрофічної втрати одного з них ще у березні – хоча йшлося, що українці не мають ні пілотів, ні техніків для таких машин. До того ж навіть після модернізації румунські МіГ-21MF Lancer озброєні лише ракетами «повітря-повітря» малого радіусу дії… Нє би обговорювати нові поставки безпілотників : ті як збивають, то принаймні не гине кваліфікований екіпаж. До речі, не забудьте понарікати за відсутність таких поставок на німців. Чи є взагалі сенс у таких розмовах?

Вибачте, не для мене!

А 16 квітня «вишестоящі органи» заявили про збиття українського військового транспортника «з великим вантажем західного озброєння» – десь у районі Одеси. Як зазвичай, не було надано жодних підтверджень.

Розбомбивши за останні два тижні майже всі нафтопереробні заводи й нафтобази в Україні, 16 квітня росіяни завдали ударів по сховищах у Миколаєві та Полтаві. 17 квітня вони змінили тактику й вдарили по залізничних вузлах у Львові та в Дніпровській області. Тоді ж 17.04 зазнали ударів залізничні об’єкти у Павлограді та Синельниково (біля Дніпра), а 18.04 російські авіація та флот вдарили по сховищах та сортувальній станції біля Львова. «вишестоящі органи» знову ж заявили про знищення «поставок західного озброєння», проте очевидно, що жодної значної шкоди залізниці завдано не було й поїзди зі зброєю та пальним від країн НАТО продовжують кататися своїми маршрутами.

А ще «вищестоящі органи» заявили про збиття 17 квітня двох МіГ-29, які належать давно вже знищеним українським повітряним силам. [Купер не втомлюється насміхатися над російським генштабом, який давно заявив, що авіації в України вже немає – перекл.]. Обидва літаки були збиті десь під Харковом і принаймні один із них – ракетою «повітря-повітря». Наступного дня росіяни повідомили про знищення ще трьох бойових літаків, а українці заявили про збитий на Донбасі російський Су-30.

Ну й сьогодні [19.04] російські Ту-22М3 знову бомбардували «Азовсталь».

На фото: "Російський бомбардувальник Ту-22МЗ злітає, щоб завдати удару по Маріуполю 14 квітня 2022 р."

БИТВА ЗА ДОНБАС
У попередньому огляді я вже згадував, що наразі розглядаю все, що відбувається в Харківській області, у Сєверодонецьку, Лисичанську й Попасній, уздовж лінії розмежування аж до Вугледара як «одну прямо пов’язану лінію фронту». Відповідно, надалі писатиму про цю ділянку як про одну «локацію».

Протягом 16 квітня росіяни задіяли свій перший ешелон для наступу на південь по лінії, що поєднує Заводи (за 10 км на південний захід від Ізюма), Андріївку, Малу Комишуваху, Камʼянку та Суху Камʼянку. На сході — а саме на схід від річки Оскіл — вони просунулися ще далі, подейкують, що їм допомогли місцеві колаборанти: із Борової (на 30 км східніше від Ізюма) вони чи то захопили міст біля Гороховатки, чи то звели там понтонну переправу, а також спробували просунутися далі на південний схід, ближче до річки Донець [річка Сіверський Донець — перекл.].

Доки українці вибудовують нову лінію фронту між Пісками-Радьківськими та Кремінною (тобто між річкою Оскіл та Сєверодонецьком), о 23:00 17 квітня російська армія задіяла всі наявні сили для наступу на південь по широкій ділянці фронту — від Заводів аж до Кремінної. Насамперед цей рух мав дві очевидні мети:

— На південь від Ізюма: скувати і знищити українські сили, дістатися Барвінкового та відрізати дорогу, що сполучає Словʼянськ із центральною Україною;

— На сході: досягнути і перетнути річку Донець та відрізати захисників у районі Сєверодонецьк-Лисичанськ від центральної України.

продовження далі Відкрити / Коментувати