Продовжую, хоч і дуже повільно читати 'У пастці депресії' Корб | Сенси та когніції

Продовжую, хоч і дуже повільно читати "У пастці депресії" Корба (захоплююче та різноманітне життя матері малої дитини, тимчасовий переїзд в нову країну та роль сімейного туроператора/ріелтора трохи відволікають). Отже, вся справа в нейронних ланцюжках.  Якщо дуже просто: нейронні ланцюги - це послідовно з'єднані між собою нейрони, що виконують якусь окрему задачу. Окремі ланцюги відповідають за наше сприйняття стресу, пам'ять, соціальну поведінку і т.д. Корб каже, що нейронні ланцюги у всіх однакові і те, що одні хворіють на депресію, а інші ні відбувається не тому, що  перших мозок якийсь дефективний, а тому що у них по іншому влаштовані зв'язки між нейронами.

"Кожна нейронна група має певний стандартний рівень активності та реакційної здатності.  Коли нейронні ланцюги людини активуються легко, ми говоримо, що вони мають більшу реакційну здатність або збудливість.  Наприклад, в залежності від збудливості нейронних ланцюжків, які відповідають за стан тривоги, деякі люди хвилюються і турбуються більше, а деякі менше.  А залежно від особливостей взаємодії нейронів у тих ланцюжках, які відповідають за прийняття рішень, одні люди виявляються більш рішучими, ніж інші".

Що робити з цією інформацією на практиці? Як не дивно, тут знов приходить на допомогу мистецтво маленьких кроків - якщо треба внести зміни у поведінку, краще робити це помаленьку. Наприклад,  автор пише, що схильний до відчуття самотності, коли пише весь день у себе вдома. Можна було б планувати щось на вечір з друзями, але планування його дуже стресує. Його вихід - маленькі зміни: писати в кафе, зустрічатися з друзями на обід (замість ретельно спланованих вечірніх посиденьок) та влаштовувати пробіжки. Запевняє, що йому стало краще.
#цитати #нейробіологія