ЄХБ | Братство

2022-05-24 08:50:33 НАВІТЬ ЯКЩО НІ – цю натхненну пісню написав Барт Мілард, лідер гурту “MercyMe” у 2017 році.
Автор має свою історію написання твору. Вона пов‘язана із його сином, що з дуже малих років страждає на цукровий діабет. І хоч скільки разів батьки та церква молилися про одужання – цього не відбулося. Тому автор і говорить, що продовжує вірити, навіть, якщо Божою відповіддю буде «НІ».

Тарас Яремчук, пастор рівненської церкви «Надія», розповів, як ця пісня опинилася у плейлисті українською мовою:

Я переклав цю пісню років чотири тому. Та якось ніде її не співав, не поширював особливо. Але тут, в особливих умовах, ця пісня стала надзвичайно цінною мені та нашому музичному гурту.

Бог привів у наше місто талановитих людей з околиць Києва, які зробили інструментальну основу та записали голоси виконавців.
Після цього нашою церковною командою був відзнятий кліп у підвалі орендованого нами приміщення.

Ми розуміли, що у час мільйонів молитов не всі молитви отримують схвальної відповіді від Бога. Але тепер, як ніколи раніше «Він – один мій Господь. Я у Ньому знаходжу спокій…»



Відкрити / Коментувати

2022-05-23 22:47:59 «Хто ж є Тим Царем Слави? Це Господь – могутній і сильний, Господь, потужний у битві!» Пс. 24.

Дякуємо київській церкві «Преображення» за озвучення Псалмів рідною мовою.


Відкрити / Коментувати

2022-05-23 19:12:36

Відкрити / Коментувати

2022-05-20 11:28:10 Подарунки дітям – особливий вантаж у деокуповані села.
Село Білка Охтирського району на Сумщині в лютому-березні пережило російську окупацію. Після відступу окупанти залишили тут чимало розтяжок, замінували паркові зони, адміністративні об'єкти цвинтар, лісопосадки.

Гуманітарну допомогу сюди двічі на місяць організовують церкви Полтавщини "Світло Спасіння" і "Надія".

У селі налічується 220 дітей. Тому серед системної допомоги волонтери мають пам’ятати про особливий вантаж – подарунки дітям. Солодощі, печиво, канцелярські товари і предмети для творчості – будь що з цього додасть трішки радості і тепла молодому поколінню, що стало свідком війни. Відкрити / Коментувати

2022-05-19 23:26:22 На Волині усі церкви знають Ретрит-центр, який до війни приймав церковні команди для проведення семінарів, конференцій, стратегічних планувань, сімейних та молодіжних вікендів.

"Сьогодні у нашому Ретрит-центрі на тривалому проживанні перебуває понад 100 людей одночасно, більшість з яких приїхали з-під обстрілів – розповідає керівник центру, пастор церкви «Фіміам» Павло Миронюк. Тут проводимо зібрання нашої "транзитно-міжконфесійної церкви біженців".

Ті, хто живуть в Центрі тривалий час, охоче долучаються до добрих справ. Наприклад, почистили від сміття ліс, що неподалік Центру, чи організувалися в команду волонтерів, щоби на Київщині лагодити пошкоджене житло людям.

Спільно із церквою "Фіміам" команда Центру здійснила шість рейсів з евакуації 400 біженців зі сходу. Відкрити / Коментувати

2022-05-19 22:46:48 У Бородянці відбувся дводенний дитячий табір. Його організувала волонтерська команда київської церкви "Божа родина".

Удень проводили дитячу програму, а по завершенню – євангелізаційні вечори для всіх мешканців селища. Зважаючи на пережите, такі відвідини є неабиякою підтримкою для місцевих мешканців.

Окрім євангелізаційних виїздів спектр роботи "Божої родини" є досить широким: евакуація, доставка гуманітарних вантажів, допомога переселенцям, допомога мешканцям деокупованих територій – все це охоплює та невелика команда, яка залишилася у Києві. Адже війна змусила більшість молодих сімей з дітьми тимчасово виїхати з міста. Дехто з чоловіків пішов до війська, інші ж долучилися до волонтерської роботи.

«Війна змінила звичний формат життя та зруйнувала наші плани. Але не позбавила нас можливості служити» – розповідає пастор Валерій Носачов. Відкрити / Коментувати

2022-05-19 22:22:27 На Полтавщині 25 церков взяли на себе повну опіку за 250 переселенців. Невизначеність, скільки часу потрібно ще пожити у тимчасовому помешканні і чи буде куди повертатися, присутня в очах багатьох.

У полтавській церкві «Надія» на постійній основі проживає 30 переселенців. Уже втретє церква приймає ромів. Два рази на тиждень з ними проводять біблійну групу. «З Полтави вони вже поїдуть іншими людьми, християнство на них обов’язково вплине», – впевнені полтавчани.

«Пройде цей період і люди будуть порівнювати, що для них робили держустанови, соцслужби, різні організації, і що робила церква. Ми хочемо впливати на людей, підіймати рейтинг церкви і справляти позитивне враження про християнство. Ми робимо те, що повинні робити, а Бог робить Свою справу», – каже Олег Овсій, старший пресвітер по Полтавській області. Відкрити / Коментувати

2022-05-19 17:13:14 Будь-яке служіння не може існувати безсистемно тривалий час. Справа може починатися спонтанно, як реакція на гостру потребу чи ситуацію. Наприклад, допомога вимушеним переселенцям. Але безсистемність завжди буде заважати ефективності.

Щодо роздачі продуктової допомоги у Кропивницькому створили певний порядок. Аби охопити більшу кількість отримувачів та уникнути зловживань, організували роботу таким чином:

Допомога надається за умови обов'язкової реєстрації та наявності довідки переселенця. Кожна зареєстрована особа/родина може отримати допомогу не частіше, ніж двічі на місяць. До складу гуманітарного пакунка вагою 8-10 кг входять продукти харчування та засоби гігієни.

Щосереди церква "Дім Євангелія" в м. Кропивницький роздає вимушеним переселенцям по 200 продуктових наборів. 95 відсотків отримувачів – нецерковні люди. З них певна частина почала відвідувати недільні богослужіння. Відкрити / Коментувати

2022-05-19 14:26:51 «Одним з наших нових проектів став швейний цех – розповідає ректор Таврійського християнського інституту Валентин Синій. – Забезпечуємо наших солдатів білизною, бо в ній є потреба. І до комплекту додаємо Новий Заповіт».

У такий спосіб переселенці отримують робочі місця і зарплатню, швидше адаптуючись на новому місті.

Таврійський християнський інститут – перший з євангельських вишів, що отримав державну ліцензію на освітню діяльність. Мав багато амбітних планів. «Але війна змінила напрями нашої роботи. Враховуючи теперішню ситуацію, ми маємо відповідати на потреби суспільства» – каже ректор.

Коли зачиняються одні двері, Господь відкриває інші, даючи можливість служити більше. Відкрити / Коментувати

2022-05-19 12:41:20 Долі переселенців різні, але з однією спільною рисою: подальше життя зовсім непередбачуване і починається з абсолютно чистого аркуша. Хтось іще не може сприйняти, що повернення до звичного життя ніколи не буде. І чим старшими ми є, тим складніше відновлювати свій устрій.

Олександр – пастор із Луганщини. Свій шлях переселенця змальовує так:
З першого дня війни ми з дружиною і трьома дітьми були змушена тікати на Волинь, де нам надали прихисток. Тут ми долучилися до служіння помісної церкви, яка дуже добре нас прийняла. Ми могли робити різну роботу, в якій була потреба на той час. Частіше я зі старшими синами працював на складах, а дружина долучилася до кухонної команди сестер.

Невдовзі до нас приєдналися мої батьки і батьки дружини. В одній квартирі ми вже не поміщалися.

Трапилася можливість переїхати на Буковину. У селі, неподалік Чернівців нам запропонували будинок. Зараз робимо тут необхідний ремонт, після чого будемо перевозити сюди усю родину.

Мої батьки, якщо житло на Луганщині вціліє і буде там відновлене життя, планують повертатися додому.

Ми з дружиною вирішили не везти туди дітей, а залишатися на більш безпечній території. Молимося про Божу підтримку і пораду…
https://www.facebook.com/BaptistsofUkraine/posts/pfbid0YCzmdxTGLaF7e4Jti34an9B6Rx2HWaCgwRzqJLGt8RrMj2MJXgojLhcp4rgo8bWEl Відкрити / Коментувати