В 2009 році два друга Степан та Ігор починають займатися репом | ʙᴇsʜᴄᴀᴛ ᴍᴜsɪᴄ

В 2009 році два друга Степан та Ігор починають займатися репом. Перші напівдитячі спроби робити реп російською, як в кожної творчої людини в Україні, яка має діло зі словом, раніше і було заведено.

"Там же дєняк больше".

Та вже через рік хлопці зрозуміли всю убогість цього задуму та російського репу загалом в ті часи і в липні 2010 з'являється " Глава 94". Я не знаю на сто відсотків чому саме така назва була вибрана, але те, що суть 94-ї глави з Біблії доволі часто пересікається з творчістю Степана та Ігора важко заперечити.
Я сиджу просто, обличчя стуливши, вражений тим фактом, що в українському репі про буденність, продажність батюшок та чиновників можна знайти відсилки на справжню Віру , а ще філософію екзистенціалізму чи твори українських письменників та поетів 20 століття. Та про це дещо згодом, люблю послідовність.

Сьогодні в меню головним виступає альбом "Нетривіальне чтиво" Степана, він же Стук , він же Кашляючий Ед. В 2015 поки такі малороси як я слухали оксімірона або ж dead dynasty, в Львові Ед робив справжній реп по всім канонам цього жанру із відсилками не для цих самих відсилок, а для передання суті та бажанням створити щось нове, по справжньому цінне.

Скажу чесно, це важко описувати, всі епітети здаються непідходящими. Альбом доволі часто в мене на репіті, але для себе спочатку виділив трек "Не Каліфорнія". Злість, презирство, правда в очі та чітко сформовані тези, які для мене в 2022 стали справжніми відкриттями.

Проте, все ж кращим треком в альбомі, на мою думку, виступає " Я знаю все". На фіті тоді ще Ванпачмен та Freel, задовбавший колись всіх біт " під піанінку", який тут вписався максимально органічно, от неначе так і треба.

Це творіння теж живе поза часом і сенси, закладені в куплетах та приспіві зі мною перекликаються майже кожною строкою, що й стало відправною точкою в моїх "розкопках".

Так цей голос ви вже чули, "я знаю все", що ви скажете, але всьому свій час та послідовність.