Монетизація як головна мета виконавця, дарує нам прекрасні піс | ʙᴇsʜᴄᴀᴛ ᴍᴜsɪᴄ

Монетизація як головна мета виконавця, дарує нам прекрасні пісні. Наприклад, "Ванька-встанька", "Батьківщина" Калуша або ж, борони Боже його грішну душу, " мама ама волонтер" Потапа.
Когось це зачіпає та злить, хтось є фанатом та підспівує і не бачить в цьому нічого поганого, а хтось взагалі нічого не бачить та просто включив щось там на фоні, хтозна що, аби там собі грало.

Такі композиції нікого не залишають байдужим, виконавці це бачать як мінімум по фінансовому фідбеку і радіють тому, наскільки вони круті та популярні. Інші бачать успіх і думають, що непогано було б зробити щось схоже і далі ми чуємо умовну " яка козачка, який ти козак". Ця теж вмить вибухає і знову множить кількість людей, бажаючих заробити та прославитись.
І поки хейтери або ж просто справедливо обурені люди строчать гнівні коментарі та луплять дізлайки, виконавці рахують прибуток. І питається хто дурак?

Чи погані люди, які хочуть зробити хіт та заробити? Ні. Чи погані споживачі такого контенту? Ні. Ми всі різні, настрої та ситуації теж різняться і не всі люблять філармонії та класичну музику. Справа не в цьому.
Справа в тому, що це вже не музика, а бізнес і як мінімум, варто навчитись або ж хоча б спробувати в цьому розібратися.
Все в цьому світі можна поділити на категорії, було б тільки бажання, і тут теж можна так зробити. Музика як ремесло і музика як мистецтво.

До прикладу , гурт з Одеси "White ward". Хлопці з 2012 року мішають все, що тільки вздумаєттся, інколи роблять треки по 12 хвилин і мені чомусь здається, що їм абсолютно все одно на ці ваші тренди та хіти. Їм набагато цікавіше якби це змішати джаз із металом, добавити вокалу як у Joy Division або ж The Cure, а ще б непогано щоб вокаліст після мелодичного вступу кричав так, неначе робить це востаннє і можливо, просто можливо, це вийде слухабельно.

"Занадто народно, а давай ти, братік на барабанах, будеш лупити по них як тобі тільки швидкості та сили вистачить. Ооо, це вже краще, а тепер хлопці в самий апогей пісні добавляємо трубу".

Хех, а потім через якийсь час, в теплий весняний день я сиджу в парку, потягую по черзі парлік та американо без молока і думаю "Як? Як їм це вдалося?"

А вся справа, знову ж таки в підході. Просте бажання робити музику і наївна думка, що це комусь сподобається. А там може й на хліб буде, можливо навіть з маслом. Так і з'являється мистецтво.

А ремесло, по факту, не несе в собі нічого поганого. Таке собі впарювання низькопробного кон'юнктурного продукту. Звичайна шаурма, інколи її теж хочеться. Але напевно не варто називати шаурму чимсь геніальним, якщо це їдять мільйони людей і точно не варто їсти тільки шаурму.