Архієпископ Віктор (Коцаба)

2022-05-08 17:15:58 Жінки-мироносиці як проповідниці Христового Воскресіння

В календарі Православної Церкви є досить багато дат, присвячених святим жінкам. Серед них є мучениці, преподобні та праведні, княгині та інокині. Церква ніколи не применшувала роль жінки і підкреслювала своє шанобливе ставлення до неї. Причина зрозуміла – від Діви Марії отримав Свою плоть Спаситель світу Христос. Але, навіть зважаючи на велику кількість святих жінок, сьогодні особливий день. Адже, Церква нині вшановує мироносиць – тобто тих, хто стали першими проповідниками Воскресіння Христа.

Апостол Павел зазначає, що «якщо Христос не воскрес, то марна й проповідь наша, марна й віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Таким чином, учень Спасителя підкреслює, що в центрі християнської віри та проповіді саме Воскресіння Сина Божого, яке стало центральною подією в історії людства. А значить, і той, хто сповіщає про цю подію, виконує особливу місію та користується особливою довірою Бога. І невипадково, що серед проповідників Воскресіння одними з перших були жінки. Чому саме вони?

Давайте згадаємо, що жодна з послідовниць Христа не зрадила Його. Апостол Петро тричі зрікся свого Вчителя, апостол Іуда продав Його за 30 срібних монет, інші апостоли боялися гонінь і охоплені страхом сиділи в Сіонській Світлиці… А жінки, взявши дорогоцінне миро, пішли до Гробу Спасителя, щоб виконати традиційні для іудеїв похоронні обряди.

І сьогодні, коли ми зайдемо в наші храми, то побачимо, що більшість в них – це жінки. Матері, дружини, сестри – вони й далі слідують за Христом, не роздумуючи про гоніння, не звертаючи увагу на нерозуміння та злі слова з боку ворогів Церкви, йдуть, тому що знають – спасіння можливе тільки через віру в Сина Божого.

І в наш час вони проповідують Його Воскресіння, бо саме з їхніх вуст діти чують перші слова молитви, саме вони приносять своїх немовлят до Причастя, а потім приводять до першої Сповіді. Жінки й у наш час виконують місію проповіді про те, що «як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 22).

Тож, вітаючи сьогодні всіх наших жінок зі святом, бажаємо їм такої ж міцної віри як у мироносиць, щоб у важкі для нашої Церкви та Держави часи вони й надалі перебували вірними Спасителю і сповіщали всьому світові, що Христос воістину Воскрес із мертвих! Відкрити / Коментувати

2022-05-07 22:23:14 Сьогодні в місті Шепетівка Хмельницької області тероборона заблокувала єпархіальне управління і Михайлівський кафедральний собор УПЦ. Вірянам було повідомлено, що о 18.00 відбудеться голосування за перехід храму до ПЦУ.

На цьому відео чітко видно, як віруючі зустрічали тих, хто прийшов голосувати – співом "Христос Воскрес із мертвих". Також з відео однозначно зрозуміло, хто саме є прихожанами храму і хто має право вирішувати його долю – це люди, які стоять біля дверей собору разом зі своїми пастирями.

Натомість ті жителі міста, які прийшли "голосувати", жодного відношення до Церкви не мають. А це означає, що і "голосування", у якому не приймали участі парафіяни собору, є недійсним і незаконним.

Такі дії, вчинені за підтримки місцевої влади, є не тільки порушенням українського законодавства, але й мають ознаки підривної та диверсійної діяльності, а також суперечать позиції Офісу Президента та Верховної Ради України, що в часі війни повинно отримати належну юридичну оцінку. Відкрити / Коментувати

2022-05-07 12:28:27 Заява Київської Митрополії УПЦ з приводу рішень про заборону діяльності релігійних громад Української Православної Церкви.
"Останнім часом спостерігається вкрай небезпечне загострення протистояння на релігійному ґрунті. У деяких регіонах органи місцевого самоврядування, грубо порушуючи Конституцію України, через надумані та свідомо неправдиві звинувачення, ухвалюють рішення про заборону або обмеження діяльності релігійних громад Української Православної Церкви в їх адміністративно-територіальних межах. На сьогодні відомо про два десятки таких випадків. Особливе занепокоєння викликає ситуація на Київщині, де, зокрема, у Броварах міською радою було ухвалене рішення про «призупинення діяльності Української Православної Церкви на території громади». Наголошуємо, що навіть воєнний стан не надає такого права місцевому самоврядуванню. Тому схильні вважати, що прийняття такого роду рішень відбувається з мовчазної згоди Військової обласної адміністрації, а може навіть і за її участі, оскільки існує інформація, що головам ОТГ розсилаються інструкції, за якими від них вимагають заборонити діяльність релігійних громад УПЦ з метою подальшого захоплення та «переходу» до «ПЦУ». Вбачається, що такі дії органів місцевого самоврядування набувають системності, мають ознаки підривної та диверсійної діяльності, а також суперечать позиції Офісу Президента, та голови Верховної Ради України.
Заявляємо, що такі рішення є злочинними та завідомо незаконними. На додаток, вони стають причиною внутрішнього ослаблення нашої Держави в умовах війни та суттєвою перешкодою задля досягнення миру в Україні, до якого ми усі прагнемо, і за який нині проливається кров".
Читати заяву повністю: https://bit.ly/3kM13U3 Відкрити / Коментувати

2022-05-06 18:45:43 Чудо молитви

Один із опонентів християн, язичник Цельс, більше 15-ти століть назад дивувався тому факту, що християни звертаются до Бога в надії на відповідь. «Невже ви вважаєте, що Бог вас чує?» – дивувався він.

Сьогодні також можна зустріти достатню кількість людей (навіть серед тих, хто вважає себе християнином), які сумніваються в дієвості, а разом із цим – в потрібності молитовного подвигу. Вони сприймають молитву як засіб самозаспокоєння, певний аналог медитативного аутотренінгу, який нічого в навколишньому світі змінити не може. Будь-які аргументи на користь молитви, випадки із життя, які підтверджують її необхідність – не сприймаються. Все це знаходить «раціональне» пояснення, тому місця для чуда просто не залишається.

Приведу дещо комічний, але досить ілюстративний приклад. Одну віруючу людину попросили надати підтвердження того факту, що Бог є. Та людина розповіла, що дзвонар храму, куди вона ходить на богослужіння, упав із дзвіниці і залишився живий. «Випадково»,– відповів на це атеїст. «Але дзвонар впав із дзвіниці ще раз. І залишився живий!».«Збіг обставин», – зазначив атеїст. «Він впав і третій раз – і залишився живий!», - вигукнув віруючий. «А це вже звичка», – промовив його опонент.

Дійсно, за допомогою «раціональних аргументів» можна знайти «пояснення» будь-якому диву. Бо якщо людина вірити не хоче – Бог примушувати її не буде. Проте, яким же тьмяним та сірим є життя тієї людини, яка не бачить чудес навколо себе та не вірить в їх можливість! Така людина не здатна змінити світ.

Світ змінюють ті, для кого чудо – це повсякденна реальність. Зрештою, все наше життя – це чудо. І можливість дякувати Богу за це чудо в молитві – найбільша рушійна сила позитивних змін! Відкрити / Коментувати

2022-05-04 09:27:50 «Кто почитает священника, тот будет почитать и Бога, кто стал презирать священника, тот постепенно дойдет когда-нибудь и до оскорбления Бога. Иже вас приемлет, сказал Господь, Мене приемлет (Мф. 10:40); священником Его, сказано в другом месте, воздавай честь (Ср.: Чис. 18, 8).

Иудеи стали презирать Бога потому, что презирали Моисея, что бросали в него камни. Кто благоговеет пред священником, тот тем более будет благоговеть пред Богом.

Хотя бы священник был нечестив, но Бог, видя, что ты из благоговения к Нему почитаешь даже недостойного чести, Сам воздаст тебе награду. Если приемляй пророка во имя пророча, как говорит Господь, мзду пророчу приимет (Мф. 10:41), то, конечно, получит награду и тот, кто уважает священника, слушается его и повинуется ему. Если в деле странноприимства, когда ты не знаешь, кого принимаешь к себе, ты получаешь такую награду, то тем более получишь, когда будешь повиноваться тому, кому повиноваться повелевает Господь".

Святитель Иоанн Златоуст Відкрити / Коментувати

2022-05-02 23:17:07 Напевне, багато хто вже бачив це відео. Священик УПЦ запитує у своїх прихожан, чи бажають вони залишитися вірними Українській Православній Церкві та її Предстоятелю. У відповідь всі віряни здіймають до верху руки, чим підтверджують своє бажання перебувати і далі під омофором Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Особливо вражають до сліз щирі слова священика, сказані ним в кінці: "Я обіцяв вести людей до Бога. І я дав обіцянку Богу не залишити вас".

Коли священик дійсно переживає за свою паству, коли він самовіддано піклується про всіх і кожного, а найголовніше, коли він веде людей до Бога, тоді уподібнюється високому Євангельському ідеалу «доброго пастиря», який «життя своє покладає за овець» (Ін. 10, 11). А справжні християни ніколи не заплутаються у вирі політичних віянь, тому що головна мета для них – це досягнення спасіння. Так і стверджується міцна православна громада, яка неухильно йде разом зі своїм пастирем за Христом. Відкрити / Коментувати

2022-05-01 08:15:33 Апостол Фома и сила христианства

Разговор о «Фоме неверующем» практически всегда сводится к проблеме восприятия религиозной действительности или отсутствия таковой. То есть, к вере. Однако, сегодня хотелось бы обратить внимание на другую сторону личности апостола Фомы.

Давайте вспомним, что после Воскресения Христа, апостолы, «страха ради иудейского», не покидали Сионской горницы. Боялись расправы, суда или просто преследований. Единственный, кто отсутствовал – апостол Фома. Почему его не было с другими? Ответов на этот вопрос может быть несколько, но главных – два.

С точки зрения Промысла Божия, Фома отсутствовал именно для того, чтобы уверить в Воскресении Христа всех, кто мог бы усомниться в нём. Вот, как об этом говорит Церковь в одном из своих песнопений: «Ученикам сомневающимся, на восьмой день предстал Спаситель… и мир дав, к Фоме возопил: прийди апостоле, осяжи длани, в которые были вонзены гвозди. О доброе неверие Фомино, верных сердца в познание привело…». Другими словами, Церковь не вменяет «неверие» Фомы ему в грех, а называет его «добрым», так как через него многие пришли к «познанию» Воскресения Христа.

Вторая причина, из-за которой Фома не находился вместе с апостолами в Сионской горнице, заключается в том, что этот ученик Распятого не боялся умереть за свои убеждения. Он не испугался преследователей Христа, и не прятался от них. Действительно, в Евангелии мы встречаем эпизод, который указывает на бесстрашие и мужество апостола Фома. Так, незадолго до Своих страданий, Господь сообщил ученикам о том, что намеревается идти к умершему Лазарю. Каковой же была реакция апостолов? «Ученики сказали Ему: Равви! давно ли Иудеи искали побить Тебя камнями, и Ты опять идешь туда?» (Ин. 11, 8). То есть, они попытались отговорить Его, а также показали, что не особо имеют желание делать то, что задумал их Учитель. Единственным, кто занял противоположную позицию, был апостола Фома, который, обращаясь к своим соученикам, заявил: «Пойдем и мы умрем с Ним» (Ин. 11:16).

Вот именно эта сторона характера апостола Фомы очень ярко свидетельствует о том, каким человеком он был. Вместе с тем, мужество Фомы, готовность последовать за Христом даже до смерти – пример для нас всех. Ведь, очень часто мы, «страха ради иудейска», пытаемся отсидеться тогда, когда на улицы надо выходить с проповедью. Мы боимся идти туда, где нас могут обидеть или оскорбить, не говоря уже об угрозе жизни. Нам не всегда хватает мужества защищать Христа и Его Святую Церковь. Нет, не силой и кулаками, а словом, кротостью, любовью, готовностью к самопожертвованию.

Обратите внимание, что апостол Фома не призывает взять в руки оружие, чтобы защитить Христа от врагов, а выказывает готовность умереть вместе с Ним. Почему так? Потому что, сила Господа – в Его кажущейся слабости, в Его смирении и готовности к Жертве за каждого человека. И в этом, по сути, и сила христианства. Потому что «нет больше той любви, как если кто положит душу свою за друзей своих» (Ин. 15,13). Відкрити / Коментувати

2022-04-29 12:41:03 Вчора під час Літургії читався уривок з Євангелія, який вже традиційно носить назву «Бесіда Іісуса Христа с Никодимом». В цій розмові є такий епізод. На слова Спасителя «Хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» Никодим відповів: «Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти в утробу своєї матері й народитися? Іісус у відповідь промовив до нього: Ти — учитель Ізраїля, і не знаєш цього?» (Ін. 3, 3-10).

Досить часто люди мають унікальну здатність «розуміти» Святе Письмо так, як їм вигідно. Таке «розуміння» дає підстави виправдовувати свої вчинки, опираючись на власне трактування священних текстів. З іншого боку, такі люди «не розуміють» елементарних речей, які не підтримують їх світогляд. Це є великою проблемою не тільки сьогодення, але, як бачимо, і часів Христа. Якби людина справилась з цією проблемою, то різноманітні ідеології втратили б своє «сакральне» значення.

Ось і Никодим, якого Церква називає тайним учнем Спасителя, переводить слова Христа про духовне життя в земну площину. Народження згори він розуміє виключно в матеріальних категоріях, що свідчить про його мислення в рамках обмеженого сприйняття духовних істин. Та не тільки Никодим так мислив.

В історії Церкви завжди з’являлися люди, які намагалися максимально дистанціюватися від духовного сприйняття реальності і перетворити релігію на рушійну силу для якихось земних звершень і досягнень. Такий погляд в Церкві бачить і досі виключно соціальний інститут, який повинен займатися «вимогами часу», а не пошуком Царства Небесного. Таке відношення призводить до того, що Церква стає на шлях служіння політичним інтересам, забуваючи при цьому про своє справжнє призначення.

На жаль, і сьогодні схожі прояви мають місце в житті Церкви. Ми, християни, повинні добре пам’ятати про пагубність подібних проявів. А сучасні «никодими» мають зрозуміти, що «кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, [тому що вони погані]. А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі» (Ін. 3, 20-21). Відкрити / Коментувати

2022-04-27 21:12:46 Середа в богослужінні Православної Церкви присвячена Святому і Животворящому Хресту. І в певній мірі, навіть на Світлому тижні, ми все одно пам'ятаємо про Хрест. Чому? Тому що через розп'яття ми бачимо Воскресіння, через смерть ми зустрічаємо життя.

Дійсно, християнство – це релігія радості та оптимізму. Для християн всі проблеми, скорботи та труднощі не є фатальними, а практично завжди слугують для чогось більшого.

Господь був розіп'ятий і, з людської точки зору, Він програв. Проте, в кінцевому результаті, саме смерть на Хресті стала великою перемогою, яка здолала прокляття смерті та гріха.

Саме тому, ми не полишаємо віри, що і сьогодні всі скорботи, які переживає наш стражденний народ, призведуть до його оновлення та воскресіння.

Христос Воскрес!
Воістину Воскрес Христос! Відкрити / Коментувати

2022-04-25 16:32:18 Прекрасним Пасхальним сербським піснеспівом вітаю всіх читачів цього каналу зі Світлим Воскресінням Господа нашого Іісуса Христа.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!!! Відкрити / Коментувати