2021-02-14 14:37:04
Сьогодні в День закоханих думаймо багато про Любов. Вчора пише мені читачка. Пів життя провчилася закордоном, повернулася працювати тут. На першій співбесіді вимога працювати російською, бо бізнес орієнтований на совок. Розчарування, розпач, гнів, бажання спакувати валізи і бігти закордон, де України, здається, більше, ніж в Україні.
Хіба може справжню Любов похитнути якийсь роботодавець, касир, подорожній..? — питаю вслід, а в голові зринає постать Марусі Звіробій, фронтових та життєвих історій, які вона мені розповіла, людей, які завжди поруч із нею і які її зраджували.
Я досі дивлюся на неї і не можу зрозуміти, чим ми заслужили таку віддану і палку Любов матері-воїна? Що за невичерпна сила виводить її на передову воєнну, мовну, інформаційну, політичну...?
Колись я запитав її, невже ти не жалкуєш про обраний шлях? Вона миттєво глянула просто у очі і сказала: «Ти не уявляєш, скільки своїх побратимів я поховала на війні! Я не можу допустити, щоб ці обірвані молоді життя були даремними.» Я опустив очі і, чесно, стало соромно за своє запитання.
Потім я часто бачив цю емоцію в обличчях людей, які були поруч із Марусею. Ми ховаємо очі перед сліпучим сяйвом Любови.
Перед нами всіма стоять два шляхи:
Перший — заклякнути із опущеними очима, шукати собі виправдання, а в її Любові — вади.
Другий — стати сміливо поруч із нею, поки вона кличе кожного з нас у боротьбу.
Я закликаю всіх підтримати кандидата у народні депутати Округ 87. Маруся Звіробій-Біленька! То є велика честь йти пліч-о-пліч з нею!
429 views11:37
Д
