2021-10-31 13:39:00
У Грузії виборчкоми завершили підрахунок голосів у другому турі місцевих виборів. Це вже не мало аж такого стратегічного значення, як перший тур, який і опозиція, і влада погодилися сприймати, як референдум про довіру для правлячої партії Грузинська Мрія. Тоді порогом визнання правдивості результату минулорічних парламентських виборів мали стати 43% консолідованої підтримки. Але владна партія набрала 46%. Мрії Саакашвілі про масові протести та нову революцію з ним на чолі провалилися. Його колишня партія Єдиний Національний Рух не закликала громадян до акцій протесту й пішла готуватися до другого туру в ряді важливих муніципалітетів, а також і в Тбілісі.
Зараз перемога правлячої партії взагалі домінуюча - 19 з 20 муніципалітетів. Лише в одному Цаленджихському муніципалітеті переміг кандидат від ЄНР. Мером Тбілісі з результатом 55,5% став колишній футболіст, але з 2011 року вже професійний політик Каха Каладзе. Його опонент від ЄНР набрав лише 44,5%, не зважаючи на підтримку третього кандидата та його політичної сили. Владна сила перемогла у всіх п'яти найбільших містах Грузії: Тбілісі, Кутаісі, Батумі, Поті та Руставі (останнє важливо, бо там у тюрмі сидить Міхаіл Саакашвілі й саме там може зараз бути доволі жарко). Опозиція, звісно, проведе ряд акцій протесту, звинувачуючи владу в фальшуваннях, але не схоже на те, що в неї є якісь перспективи, бо своєчасних аргументованих заяв про порушення було не надто багато.
Що в підсумку? Та нічого особливого. Про якесь російське колаборантство в Грузії розказував лише біснуватий Саакашвілі, який не міг визнати своєї поразки тоді, не може змиритися з нею й зараз. Саме тому він тепер кричить, що є саме російським політв'язнем. Але це вже не діє в самій Грузії. І Грузинська Мрія, і ЄНР прагнуть привести свою країну в НАТО і ЄС, обидві антагоністичні партії бачать в Росії виключно ворога (ЄНР більш красномовний, але суті справи це не міняє), обидві сили підтримують антикорупційну політику. Основні відмінності стосуються методів досягнення амбітних цілей у внутрішній політиці. А те, що Бідзіна Іванішвілі був відомим в Росії бізнесменом і навіть олігархом, то не забуваймо, що й батько грузинських реформ Каха Бендукідзе був творцем і очільником флагмана російського машинобудування холдингу ОМЗ та віце-президентом Російського союзу піромисловців і підприємців... Усі чільні грузини заробляли свої капітали на Росії, але в себе вдома не забували, яка країна є їхньою Батьківщиною. Єдиним відомим грузином, який публічно зрікся своєї країни був якраз Саакашвілі.
Тому для майбутнього Грузії вибір її населення кардинального значення не матиме (хоч на загальнонаціональних, хоч на місцевих виборах). І для України ніщо особливо не міняється. Можливо, лідери ЄНР були б терпиміші до нинішньої зеленої влади, а чинна влада від Грузинської Мрії співпрацює з нинішнім нашим корумпованим правлінням через слабо приховувану огиду. Але співпрацює. А для кого все це матиме дуже великі наслідки, то це для Саакашвілі. Тепер у нього майбутнього нема. І відсидить він не лише вже присуджені 6 років. Отримавши екса в свої руки грузинські правоохоронці спробують розкрутити ще кілька заплутаних кримінальних клубків. А там і верхова мегакорупція, і ряд убивств та катувань, а найперше - підступне вбивство Зураба Жванії. І за таке вже можна й на пожиттєве накрутити. (Закінчення нижче).
2.2K viewsedited 10:39
Т
