Тарас Чорновіл 🇺🇦

2021-09-26 20:10:45 Це скріни до попереднього допису про Семенченка-Грішина. Відкрити / Коментувати

2021-09-26 20:09:52 Про "Закон бумеранга". Він мені дуже подобається. Оце ось наскочив у коментах під дописом Разумкова, в якому він повідомляє, що виздоровів і виходить на роботу. Прочитав плачі за Грішиним-Семенченком від однієї з плакальниць і згадав, як той не просто проти Порошенка боровся, а навіть зброю заносив у палатки під Радою. Багато зробив для перемоги зєпрідєнта. І для його фанклубу й досі головний ворог Порошенко. За що боролись, на то і напоролись...
Особливо розчулило, як у нього на День Незалежності в камері "рылись, а вдруг где-то случайно яблочко или кусочек печенья завалялись". Чомусь у пам'яті виринув Хазанов у ролі попугая: "Тигру в зоопарке не додают мяса! Спасите хищника!" От злий я, недобрий.
А в Разумкова по коментах пройшовся для перевірки своєї версії про затихання конфлікту між Зеленським і спікером. Коментарі у фейсбук - один із маркерів. Торік у нього там паслася вся подоляківська ботоферма. Я тоді тут опублікував трохи скрінів з тих суцільних прокльонів і погроз. Тоді дійсно було все по дорослому. А цього разу Подоляк прокоментував, щось гавкнув про остаточне розлучення через "ідеологічні розбіжності та некомандну гру", а ботів на Разумкова не натравили. Тільки деякі вольнонайомні (на зразок О.Братущака Д.Литвина та кількох істеричок) відмітилися. А значить команду відкликали на самому старті. Як там у совєтському вершику: "А в городе подумали - учения идут". (Скріни про Грішина-Семенченка приєдную в наступному блоці). Відкрити / Коментувати

2021-09-26 16:09:03 Щодо перемоги Усика. Всі тут уже пересварилися через оцінку цієї події. Я самого бою не дивився. Кажуть, що це було не так уже й просто. Та й охолов я до всіх цих спортивних досягнень під громадянським соусом "какая разніца". Реально вболівав ще за Кличків та продовжую тримати кулаки за збірну з футболу. Стосовно Усіка маю свої оцінки, як емоційні, так і раціональні. Але зараз це тут писати і лінь, і принципово не хочеться. Навіщо влазити в ще один конфлікт на голому місці.
Тут про інше. Як колись казав Віктор Андрійович: "А тепер повернемося до наших баранів". От Усік та Ломаченко негативу вже поназбирували через край. І РПЦ демонстративно вихваляють та аж до мракобісся там лоби б'ють, і ватою деколи попахують, ще й чий Крим пояснити в горло не лізе. Там багато всього. Добре хоч пошану до державної символіки збережено в належному обсязі. Бо в спорті це дуже показово. А тепер оглянулися навколо. РПЦ? А влада наша злощасна куди хилить? Вони ж з посад навіть дрібних чиновників позвільняли, які згідно закону реєстрували парафії ПЦУ. Затятий постпред московського патріархату Трофімов із посадою в ОПі мусив попрощатися, бо копав під Єрмака. А сам Єрмак, а Тимошенко, Смірнов, Татаров - яку конфесію неприховано підтримують. І про ватні настрої, й про явні ознаки русского міра, й нелюбов до всього українського в цій зеленій клоаці писано-переписано.
А тепер перенесемося на пів десятиліття назад. Тоді, коли обидва боксери після перемоги на рингу гопак танцювали, загорнуті в синьо-жовті прапори - ми ж тоді всі ними гордилися. Правда? Очевидно, що обоє не ходили в церкву тоді ще УПЦ КП чи тим паче в УГКЦ. Але ви десь від них чули якусь московську пропаганду, дух русского міра? Ломаченко провокаційними тезами сипати почав уже після виборів 2019. В Усіка трохи крученіше. Але й то, до зміни курсу в державі його сумнівні й неоднозначні тези переважно стосувалися лише Криму. Це ще можна пояснити ріднею на окупованому півострові та невисоким громадянським рівнем. І чи вони демонстрували до 19-го так нав'язливо свою схильність до московського попізму? Щось там проскакувало стиха, але такої публічності з явним викликом точно не було.
А що ж помінялося? Чи Усік став іншим? Та ні. І хід думок його не особливо трансформувався, й світогляд, мабуть, також. За цей час самі спортсмени не помінялися. Але змінилася влада та ті погляди, які вона нав'язує суспільству. І коли сьогодні Усік засіває навколо себе скрєпами, а легкоатлетка обнімається з спортсменкою-офіцеркою із країни агресорки, то це пряма ретрансляція того "какая разніца" з чим прийшов до влади й уже два й пів року править Зеленський. Спортсмени, актори, ще ряд категорій дуже чутливі до суспільної думки та до принципів, які ретранслює суспільству влада. Тому не в Усіку проблема. він просто скотився по похилій площині в той бік, куди цю площину в 2019-му нахилили оті злощасні відсотки, які зробили самі себе та всю нашу країну.
А реальне й глибинне патріотичне виховання - воно в спорті неймовірно важливе. Але це треба починати виховувати вже не напередодні чергової олімпіади чи важливого поєдинку, а з дитячих спортивних шкіл. Що маємо натомість? Навіть ті паростки українства, які там, а далі в командах, клубах, федераціях починали проростати в минулі роки, зараз вирвані під корінь. От і відповідь не лише про того ж Усіка, а й про всі подібні прецеденти на 20 років уперед... Відкрити / Коментувати

2021-09-26 15:26:51 (Закінчення попереднього тексту). Це все, що я тут написав, звісно, трохи віддає конспірологією. Але я й не наполягаю, що моя версія єдиноправильна. Просто співставляю факти. На її користь, крім усього перебігу подій, ще й дивна заява Арахамії, з якої випливає, що "точки не повернення так і не було перейдено", а тим, хто вже накричалися про невідвортність звільнення, як той же Подоляк, веліли закрити рота й не смердіти. Але є й слабка сторона. Вона в інтелектуальній обмеженості Зеленського. Якщо Єрмак таки вирішить дотиснути своє й позбутися Разумкова, то зробити це йому буде легко. Досить придумати якусь змову Разумкова з Порошенком. Тут уже в Бубочки остаточно залишки звивин розпрямляються й він починає інстинктивно бити ніжками й щось там в істериці кричати. А під цю історію є публічна пропозиція Гончаренка, щоб підтримати Разумкова, та ексклюзивне інтерв'ю спікера на Прямому. Він там, до речі, теж тримався своєї лінії: жодного випаду проти Зеленського, але демонсстрував тупість, свавільність та кримінальність своїх противників.

Тому ставки робити я б з цього приводу не ризикнув, але свої аргументи та припущення тут виклав. А далі подивимося, як усе це буде розкручуватися. Я б уже зараз оцінювавдесь, як 40 або й менше (за відставку) на 60 (що залишиться). Відкрити / Коментувати

2021-09-26 15:26:51 (Продовження). Якось до цього часу Разумкову вдавалося одночасно й Зеленського в його захцянках задовільняти, й хоч якусь видимість процедури втримувати. Але тут зелепуцькому підсунули нову іграшку з бібікалкою - законопроєкт про олігархів. Це абсолютно антиконституційне творіння, яке якраз для справжніх олігархів не несе особливої загрози, але дає можливості розкрутити маховик політичного пресингу на опонентів та ще й розігнати масштабну корупцію. З того, що знаю, саме Шефір, який працював контактером з олігархами, пробував зупинити цю ахінею від Данілова. І все б могло заглохнути ще весною. Але проти висловився й Разумков. І тут Єрмак внутрішнім чуттям зрозумів, що це його зоряна мить, щоб усунути свого противника. Замість втихомирити Бубочку й пояснити, що "ця іграшка не твоєї вікової категорії, з токсичним покриттям та небезпечними деталями", він почав його накручувати, що таким чином "ти знищиш клятого Пороха, а всі олігархи й просто багаті будуть у черзі стояти, щоб виявити тобі свою лояльність та бабла підкинути". І Зєля загорівся. А всі, хто проти бажань інфантильного інфанта (звиняйте за каламбур), стають ворогами й прислужниками тих самих олігархів, яким і сам Зеленський досі вірно служить. Саме з цього й тільки цього почалася реальна війна Зеленського та Разумкова. А неголосування за санкції проти каналів Медведчука вже потім приплели, як якусь ідеологію.

Оскільки тепер уже всі ці арахамії та корнієнки чітко засвоїли, "хто начальнік партії", то атака пішла фронтальна. Й минулого тижня відставка стала б невідворотною. Але тут Разумков різко захворів. Ні, може й справді, іноді ж трапляються такі співпадіння. А далі зробив ще три речі. Перше - висловив Зеленському та його іграшці свою цілковиту вірнопідданість та лояльність. Він не проти невідкладного розгляду й голосування без висновку Венеційської Комісії, навіть цей його коментар піднесли до офіціозу із статусом топ-новини на офіційному сайті Ради. Він і внесення питання на найближчий пленарний тиждень підтримав на Погоджувальній, яку вперше за всю історію вів онлайн. І жодних перешкод... Тільки сам не зміг проголосувати, бо ж хворий. І, зверніть увагу, попри критичне ставлення, ніде не сказав, що не став би голосувати.

Друге - Разумков підставив по повній своїх опонентів та ворогів у Раді, а за ними вслід і самого Єрмака. Він дав їм змогу робити все, що ті забажали. А вони ж: 1) неграмотні (Стефанчук навіть мінімального балу в кваліфікаційному іспиті про допуск на конкурс до посади судді не набрав); 2) бєспрєдєльщики та дуполизи. От у поєднанні цих двох факторів вони провалили все: процедуру, законність, основи демократії, здоровий глузд. І навіть так не зуміли проголосувати, те, що від них вимагалося, нарорбивши примітивних помилок. А цим і самого Зеленського підставили. Але про це в третій підставі. А поки Разумков про Зеленського ні-ні. Зате із дійсно тупими Стефанчуком, Арахамією й Корнієнком через скайп по ефірах жереться. І доказує, що вони дебіли. А вони так старалися прогнутися, що ще чіткіше свою безнадійну тупість продемонстрували.

І третя підстава - тепер уже самого Зеленського. Венеційка від того, що творилося в Раді (відмітьте: за відсутності й без участі Разумкова) на вухах стоїть. Світ дивиться на Зеленського вже майже, як на Лукашенка. Стає зрозуміло, що в грудні і за текст антиконституційного закону, а особливо за кримінальні порушення при ухваленні доведеться відповідати. І навіть до тупого Бубочки мало б дійти, що його мальчіки на чолі з Єрмаком свого господаря відверто підставили. А врятувати його й запропонувати якийсь вихід із ситуації може тільки велемудрий Разумков. Принаймні, вся логіка дій спрямовується в тому керунку, щоб такі висновки мали в тій порожній голівці зародитися. А ще добавте до цього, що єдиний поки заготований на посаду спікера слуга Стефанчук підірвався на даній міні. Тепер до його образу все чіткіше приєднується згадка, що він завтрашній зек. Про це вже фракція ЄС подбає. (Закінчення в третьому блоці). Відкрити / Коментувати

2021-09-26 15:26:51 Разумков доволі швидко одужав. У таких випадках часто закрадається підозра: чи не класична "політична болячка" то була. Може й ні, в трансляції на Погоджувальну виглядав поганенько. А от своєчасне виздоровлення таки про дещо може свідчити. Може я й помиляюся, побачимо на наступному пленарному тижні, але здається, що, як і рівно рік тому, Разумкову вдалося переграти своїх основних ворогів і забезпечити собі збереження status quo. Він міг ще хоч місяць демонструвати ускладнення та рецидиви хвороби й відтягувати час відставки. Але його швидке повернення може свідчити про дві крайності: він зумів домовитися й нейтралізувати загрози або ж усе настільки безнадійно, що далі нема сенсу "тягнути кота за хвіст".

Коли вже починали тут писати, що спікер став справжнім опозиціонером до Зеленського й реальною загрозою для нього, то в цьому було забагато наївності. Разумков не воював проти Зеленського і навіть не старався з ним конкурувати. Точніше, торік він зробив пробний вихід на політичну панель, побачив, що не втримає удару й не лише не наростить політичної ваги, але й втратить усе, що має. Тому у самостійне плавання він навряд чи вийде. Завдання стояло дещо інше - доказати щось схоже на репризу колишнього спікера-комуніста Ткаченка: "Я не первий, але й не вторий в країні". Тут точнішим було б: "не перший, але й не третій".

Адже завгосп та головний канцелярист ОПи Єрмак уже змусив усю зелену кліку змиритися з тим, що він не лише фактично керує країною замість інфантильного й недоумкуватого зєпрідєнта, але й у напівофіційному ранжирі чітко зафіксований на другій позиції. Це без найменших сумнівів визнав Шмигаль із своїми ерзац-міністрами. Безхребетний пристосуванець Кулеба взагалі на догоду "канцлєру" готовий принижуватися сам і принижувати країну, лиш би догодити хазяїну (згадайте ганебну розсадку в ООН, де грубо був порушений навіть міжнародний протокол). Купа різних дуполизів на кожному кроці Єрмака прозивають то канцлером, то віце-президентом.

Трошки складніше вся ця антиконституційна квазі-система заходила в Раду. Торік наказів від Єрмака не сприймав не тільки сам Разумков, але й основні фракційні божки від Арахамії та Корнієнка й до різних тищенків. Коли в ОПі появлялася якась хотєлка, вони не могли, як із урядом, просто подзвонити відповідальному керівнику й отримати "Так точно!" по стойці струнко. ОПу й Єрмака тут акуратно, але бортували. Доводилося заходити через Зеленського. А той же не любить, коли його смикають на якісь робочі питання. Але за цей рік , як виглядає, Єрмак преремотлошив усіх більш гонорових слуг і вони вже доволі спокійно визнають саме його, як хазяїна. Цьому реально сприяв сам Зеленський, який на кожному кроці демонстрував свою цілковиту залежність від рішень свого канцеляриста. А Разумков на такий розподіл повноважень не погодився.

І справа тут не в якійсь високій принциповості. Ні, бачу дві інші причини. Перша - персональні амбіції. Малограмотні й самовпевнені мальчіки з ОПи й РНБО занадто явно демонстрували свою зверхність. І спікер такого поводження приймати не забажав. А друге - ці ж типи, як нові рускі в 90-их, звикли перти "по бєспрєдєлу", цілковито ігнорувати закони, Конституцію, традиції й правила. Але за кожне брутальне свавілля колись хтось має відповісти. І навряд чи це будуть ті персонажі, які формально ні за що в країні не відповідають та нічого офіційно не підписують. А саме спікеру треба проводити незаконні й у майбутньому карно-відповідальні рішення. Шмигаль на це погодився. А Разумков явно хоче добути каденцію так, щоб потім не бігати на допити й не сидіти в тюрмі. (Продовження в наступному блоці) Відкрити / Коментувати

2021-09-25 14:35:12 Дуже шкода, що з літа ми повернулися із втратами. Досі не відновилася робота Емігрантського радіо. Навіть думати не хочу, що це може бути завершення настільки цікавого інформаційного проєкту. Все ще плекаю надію. Але розумію, що то справа важка й накладна, а без підтримки - непідйомна. Від 2019 року із сумом фіксую для себе (пару разів навіть розлого про це писав), як скорочується перелік інформаційно-аналітичних каналів на радіо й телебачені.

Колись уже висловлював своє припущення - чому. Ця каманда маладая не сприймає й боїться реальної інформації. І нема значення, чи ті джерела інформації кришталево чесні, чи трохи замулені. Адже вони самі йшли до влади й у ній досі утримуються на убивчому для психіки коктелі, коли інформація повністю підмінена пропагандою, а зверху жорстко заполірована токсичною сумішшю тупого й примітивного розважального контенту. Тому десь свідомо нищать мовників, десь роблять непристойні натяки власникам, а десь процес і без допомоги влади сам під укіс котиться...

А мені направду бракує тих п'ятничних ранків на Емігрантському... А ще - раніше щотижня в п'ятницю дивувався: "Як так?! Ніби ж учора там був і вже знову! Коли ж той тиждень промайнув?" Тепер те саме. Але вже щомісяця, коли згадую, що в коридорі пора перекидати листок з черговим місяцем на церковному календарі. А наче б то лише вчора... Відкрити / Коментувати

2021-09-25 14:17:27 У ТК Борислава Берези побачив інформацію, що Грузія жорстко взялася за виконання планів вступу в ЄС і НАТО. Полистав їхні сайти - дійсно так. Не ниють, не ставлять дебільних питань. У них, як і в України, нема ПДЧ НАТО й статусу кандидата в ЄС, але є виставлені вимоги Угоди про Асоціацію, щорічні плани, роз'яснення органів ЄС і НАТО. І вони попередили партнерів, щоб ті моніторили виконання та подвоюють зусилля. Амбітний план - до 2024 року мати такі досягнення, коли б у партнерів не залишилося аргументів для відмови. Прем'єр країни Іраклій Гарібашвілі про це заявив з трибуни ООН. Відмітьте, жодних інфантильних плачів, як у нашої вічної утриманки тьоті Зєлі, а повідомив і поїхав додому працювати.

І мені здається, що у них усе вдасться. Чи приймуть їх у 2024, не впевнений, але заявку офіційно подати зможуть і їхній статус інтеграції офіційно буде підвищений. А в НАТО та ЄС доведеться давати чіткі відповіді: коли і що ще треба зробити, щоб мрія реалізувалася.

Ще один нюанс. У НАТО більш формалізовано, в ЄС зовсім неформально, але Грузію прив'язували в інтеграційному процесі до України. Чув про це не лише від українських, але й від грузинських дипломатів: членство в Альянсі їм світило лише після України. От чомусь так вирішили. То з осені 2019 року цієї перешкоди більше не існує. Зеленського тоді за вуха тягнули на ювілейний саміт НАТО, де, зокрема, мали провести консультації щодо майбутнього членства для України й Грузії. Але наше непорозуміння тоді перед Пуйлом загравало, а з Москви попереджали, щоб не їхав, бо шансу в очі позаглядати можуть і не надати. Тоді навіть президентка пані Саломе їхала в Україну, щоб його переконати й на повідку затягнути до Лондона. А воно, як останній бидляк, їй за день візит скасувало. То на Саміті вже без нас Грузію відділили від України й поставили на вищу позицію. Отаку історію згадуйте, коли ця брехлива інфантильна істота починає в когось допитуватися, чому ми досі не в НАТО...

А Україна? Ми перестали виконувати щорічні плани Україна-НАТО (фактично, аналог ПДЧ) з 2019 року й зараз різко відкочуємося назад. Стосовно ЄС, то вперше після 2014 року нас перестали розглядати, як потенційного члена Євросоюзу. Ключові гравці вперше за всю історію євроінтеграції відкрито заявляють, що вони проти членства України в ЄС і НАТО. Чи все так безнадійно? Ні. Але для початку треба, принаймні, зупинитися, перестати рухатися в протилежний бік, а потім почати правильний розвиток. На жаль, уже навіть не з нульової, а з мінусової точки. Але все можливо. Тільки не при цій деградованій владі. Відкрити / Коментувати

2021-09-25 09:40:45 Дуже просте пояснення в якій країні ми опинилися за два і пів року правління Зеленського. На перших 4 фото окремі сцени з пошуку учасників імітації чи невдалого замаху на мафіозі, переговорника з олігархами й криміналітетом, який паралельно числився помічником (звичайним клерком) в ОПі та, за власним визнанням останні тижні замість службових обов'язків займався зйомками серіальчиків. Тут і тисячі поліцейських, нацгвардії, СБУ, всі служби й силові структури, водолази, вертольоти, собаки, зєпрідєнт на трибуні ООН...
Два останні фото - це розслідування реального теракту, в якому загинули двоє АТОвців: речник обласного ДСНС та один із лідерів Українського Легіону (організація вишколів тероборони проти можливого наступу ворога в прифронтовій області). Теракт не лише забрав два життя справжніх патріотів, вибух був такої сили, що загрожував життю багатьох людей.
Просто порівняйте і все стане зрозуміло: і пріоритети влади, й те, в яку країну нас уже привели... Відкрити / Коментувати

2021-09-25 08:56:55 "Відповідь буде сильна..." - пригрозив Бубочка. Так і сталося. Збільшили й так колосальну кількість охорони, до мега-кортежу добавили ще кілька автомобілів із спецами з силових структур та перевели поліцію на посилене несення служби... Дуже сильно. А броньовані памперси замовити не забули?
Тепер про серйозне. Ця зелена кліка кожен день робить стільки злочинів та зашкварів, що коли нам підсовують та розпіарюють якийсь подібний низькопробний водевіль, я гублюся в думках: від чого вкотре стараються відвернути нашу увагу? Або яку мету хочуть осягнути такими провокаціями? Єдина версія, яка з кожним пуком Геращенка та появою їхніх "переконливих доказів" все менше й менше скидається на правду - це реальний замах. Про це й говорити вже годі. Я бачу щонайменше десяток доволі реальних причин, задля чого могли влаштувати весь цей цирк.
Після сьогоднішньої новини про серйозне посилення охорони першої задниці країни та відмови від "хождєній в народ" і спілкування з різними аудиторіями та непідготованими цільовими групами можу добавити ще одну. Вона нічим не краща й не переконливіша за всі інші версії. Але також має право на існування.
Отже, "теракт" міг дійсно бути. І спрямований він не проти якогось мафіозі Шефіра, а проти самого Бубочки. Точніше, проти його неврівноваженої, отруєної різними зловживаннями психіки. Він має остаточно перейти в стан овоча й відмовитися від будь-якої самостійності в ухваленні рішень. Має засвоїти чітке правило: думати й щось вирішувати - це не його. За нього є кому ухвалювати рішення. А головне, саме ці люди (точніше, одна людина) - єдиний його запобіжник від страшної загрози, коли скрізь чигають вороги. Десь Порошенко на чолі шайки олігархів із калашами та купленими у Львові угорськими патронами. Десь Разумков із закривавленою сокирою та зброєносцем Лєросом. Звідкись підтягуються озвірілі від прагнення крові ветерани з кривими ножами та в закривавлених тогах убивць Цезаря. А далі, як у Місті мертвих, похитуючись ідуть і тягнуться до його горлечка Федина й Звіробій, Поярков з Чорноволом і всілякі інші жахіття...
Коротше кажучи, Бубочка має остаточно ошаліти від страху й надалі покладатися виключно на єдиного гаранта своєї безпеки - Єрмака. Моделювати поведінку особи із нестійкою психікою через такий потужний механізм, яким є страх (навіть ЖАХ) із численними хворобливими фобіями - це дуже сильний засіб впливу. І це не вперше застосовується в українській політиці. Вже був такий Янукович, який не в рази, а на порядки досвідченіший та сильніший за цю Бубочку. Але в нього були такі самі фобії, які вміло підігрівали і в оточенні, і в олігархічних групах, і (що найстрашніше) в путінській адміністрації. Результат ми побачили. А ця тьотя Зєля до болю прогнозовано рухається вже протоптаною Януковичем стежинкою. Тільки значно швидше... Відкрити / Коментувати