'Є багато чого на світі, друг Гораціо, що й не снилося нашим м | Civil Law Platform 🧐

"Є багато чого на світі, друг Гораціо, що й не снилося нашим мудрецям"
Мою увагу привернула одна судова справа (Постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 398/4220/17 (провадження № 61-4781св19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93793170) щодо визнання правочину удаваним. Ключовим є те, що за укладеним сторонами договором оренди земельної ділянки позивач закликав суд вбачити договір купівлі-продажу. Підставою цьому, на його погляд, було те, що орендар сплатив оренду плату одразу за весь час дії договору (49 років). Суди першої та апеляційної інстанції не вбачили підстав для визнання договору оренди недійсним як удаваного, зазначивши, що договір містить усі істотні умови договору оренди землі, він не передбачає переходу права власності на земельну ділянку, між сторонами виникли правовідносини, що характерні саме для договору оренди (як на мене, непереконливо).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС віднайшов інші підстави не вважати договір оренди нікчемним, а саме те, що позов містив лише вимогу про визнання договору оренди удаваним, але не заявлялось вимоги визнати договір купівлі-продажу (який на думку позивача сторони насправді мали на увазі) недійсним. Тож з позиції КЦС ВС позивач не визначив, які саме наслідки удаваного правочину необхідно застосувати до спірних правовідносин, якби ж для цього і були підстави. І це
розцінив як неефективний та несамостійний спосіб захисту.
Не можна не погодитися з тим, що гіпотетична ситуація, коли б суди задовольнили позов про визнання договору оренди удаваним могла би скластися на користь, як це не дивно, відповідача, який внаслідок такої маніпуляції ставав би власником земельної ділянки. Пильнуючи, КЦС ВС таку ситуацію спрогнозував. І дійсно, було би недопустимо «руками» суду порушити закон, яким забороняється купівля земельних ділянок с/х призначення.
Однак дивує те, що суди ж якраз і не визнали договір оренди недійсним. Припускати ж те, як було б, якби… - навряд чи це задача ВС, який має справу з тим, що є насправді.
Тому я сприймаю цю справу доволі неоднозначно: вірні по суті застереження КЦС ВС, як мені видається, ніяк не лягають до ситуації, що склалася.
Врешті решт позивачеві було відмовлено судами всіх трьох інстанцій.
Проте можна було б поспостерігати за наслідками:
- якщо позивач дійсно зацікавлений в поверненні йому земельної ділянки – йому відкритий шлях до звернення за визнанням договору оренди удаваним і враховуючи недійсність договору купівлі-продажу, який ним прикривається, відновити своє право на земельну ділянку в повному обсязі;
- якщо ж, навпаки, позивач переслідував мету наділити орендаря правом власності, то він вже не буде позиватися;
- якщо позивач навмисно не вказав наслідків вимоги про визнання договору оренди недійсним і розраховував на те, що тишком-нишком діятиме договір, який прикривав договір оренди і він тоді зможе заявити вимогу про сплату повної суми земельної ділянки, то на якомусь етапі, звісно, це виявилося б і суд зреагував на подібний договір, напевно як на той, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦКУ).
М-да.. Цікаво б дізнатися, що далі… З повагою, проф. І. Спасибо-Фатєєва