Чому ДТП, а не аварія? Тому що кажуть «аварія», коли немає вин | Civil Law Platform 🧐

Чому ДТП, а не аварія? Тому що кажуть «аварія», коли немає винуватого
На практиці непоодинокі питання про відповідальність володільців декількох джерел підвищеної небезпеки за шкоду, завдану пасажиру. Невідомо чому ці питання викликають складнощі, коли у ст. 1188 ЦКУ у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини. При цьому однозначно вказується, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. Про це якраз і зазначається у постанові КЦС ВС від 23 вересня 2020 року справа № 199/1100/19 // https://reyestr.court.gov.ua/Review/92092908.
Інша річ, як це співвідноситься з п. 3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Тим самим тут начебто йдеться про часткову відповідальність.
Тож потребує визначення співвідношення цих норм. Для цього слід виходити зі ст. 999 ЦК про обов’язкове страхування, а тому спираючись на статті 9 та 4 ЦКУ про значення ЦКУ для регулювання цивільних відносин, у тому числі поєднано з відносинами зі спеціального страхування, слід дійти висновку про те, що відповідальність володільців джерел підвищеної небезпеки в зазначених випадках має бути солідарною.
Тож якщо двома джерелами підвищеної небезпеки пасажиру завдано шкоди, то він або особи, які вимагають відшкодування завданої смертю пасажира шкоди, мають право обрати відповідача, яким є один із володільцев транспортного засобу. Враховуючи ж наявність відносин обов’язкового страхування, на реалізацію свого права вони звертаються до страхової компанії цього володільця транспортного засобу.
Якісь аргументи на взірець того, що страхова компанія не винувата або шкоди солідарно не завдавала є безглуздими.
Водночас після погашення вимог на відшкодування шкоди в розмірі, передбаченому договором обов’язкового страхування, ця страхова компанія вправі звернутися до страхової компанії володільця другого транспортного засобу за виплатою їй половини суми, яку нею було сплачено.
Бережіть себе. Проф. І.Спасибо-Фатєєва