Пост маленького виробника, який починає усвідомлювати Два міс | Бетонна галушка

Пост маленького виробника, який починає усвідомлювати

Два місяці я щільно займалась волонтерством (і продовжую). Це і стрес загалом не залишали багато можливостей сісти й добре подумати. Але ось у мене вперше трапились три вихідних поспіль і я, так би мовити, знайшла час та натхнення поусвідомлювати всяке.
Зараз розпишу вам коротко приколи, з якими нам, як невеликому виробнику соусів та сумішей прянощів, треба буде щось робити. І я поки хз, якщо чесно, що саме.

Основний наш напрямок співпраці, ресторани, поки що подають дуже поодинокі сигнали життя. Очевидно, що наша товарна політика й асортимент мають бути переглянуті в сторону спрощення. Як, відчуваю, це будуть робити й самі ресторани відносно їх меню. Яка кількість ресторанів з тих, з якими ми працювали, відновить роботу найближчим часом - хороше питання.

Приватні продажі під час війни нас дуже підтримують. Але тут є такий прикол, як тара. Скляна банка. Ті, які ми використовуємо й любимо з ряду причин, вироблялися Гостомельським склозаводом. Здогадайтеся самі з двох спроб, що з ним сталось. З цим теж щось потрібно буде робити. Не впевнена, що в Україні станом на зараз залишились інші працюючі склозаводи.

Сировина. От тільки зараз за весь цей час я усвідомила, що гіркий перець, який ми сезонно заготовляємо восени на весь рік вперед, вирощується на півдні. А на півдні, принаймні у Херсонській області, не знаю про який врожай може йти мова. Надії на Одеську область та Закарпаття. Але з урахуванням скорочення площ під гіркий перець, восени його пропозиція на ринку буде обмежена, відповідно я навіть не уявляю про яку ціну може йти мова. І, відповідно, що далі буде відбуватися з цінами на наші власні продукти.

Про прогнози на зміну пропозиції та цін на овочі можна докладніше почитати тут.

Окрім власне овочів є ще дуже важлива складова нашого виробництва - прянощі. Наразі ми співпрацюємо з прямим імпортером, який дивом примудряється продовжувати завозити контейнери морем. Але це поки, як може розвиватися ситуація надалі - не скаже ніхто. І знову ж таки, ціни. Ціна логістики істотно впливає на все інше.

Ми завжди були зацікавлені у співпраці з виробниками продуктів, які могли використовувати наші позиції у своєму виробництві. Бізнес одного з наших постійних великих клієнтів повністю знищений, бо він був розташований в Гостомелі. Два інших потенційні клієнти, з якими ми тривалий час вели перемовини, збереглись. Один переносить виробництво в інше місце і, відповідно, нові проєкти трохи не на часі. Інший хочу пробувати продовжувати попри все. Але тут дивіться пункт «обмежена пропозиція на гіркий перець та зростання ціни».

Окремий болючий пункт - унікальні продукти, які ми робили з бузини й кропиви, наприклад. Відвідування лісів на час воєнного стану заборонене. Наші підрядники, які професійно займаються збором сировини, теж не можуть ходити в ліси. Однак всупереч цьому ми домовились збирати те, що буде можливо, там, де це безпечно буде робити. Я не знаю, чесно кажучи, які можуть бути перспективи продажу продуктів з бузини цього року, але я вперто налаштована робити те, що в моїх силах, для підтримки їх виробництва.

Такі от цікаві приколи, з якими потрібно щось робити. Пост загалом, мабуть, виглядає песимістично. Проте я вірю, що ми якимось чином зможемо дати цьому раду й виповзти вперед.