Ну що, #антихудожня_література поповнилась третім розділом. У кадрі з'являється столиця воєводства — і фортеця. Ну, а шо, яка пристойна фентезня без замку, га?
Що буде тєжко, я здогадавсь ще минулої глави, коли провтичив головний реальний конфлікт сцени й переписував її наново. Цього разу я був розумніший і... продовбся в іншому місці. І знов переписував.
Більше розкриваєцця магія у цій реальності, тож трох про те, як я се думав. Можна було вигадувати щось своє, але тут
сталося те ж, що й з "історичними референсами": зручніше взяти опрацьований поколіннями "скелет" й адаптувати під себе.
Якщо брати за основу фольклор, то
побутова магія річ досить звична, майже в кожній хаті є домові духи, в лісах — лісові і так далі, і тому подібне. Проте самостійно чаклувати можуть далеко не всі. У побуті достатньо користатися допомогою цих духів, та й по тому.
Троху більше за "просто людей"
до магії здатні ремісники. Бо не можна просто взяти й зліпити горщик, трясця! Йо тре робити в певному настрої, вмовляти в процесі, а на додачу ще й прикрасити спеціальними символами. І так з будь-якою річчю, від сорочки до рушниці. Власне, саме це —
одна з причин, чому "масс-маркет" та "заводи" так і не з'явилися.
Наступний рівень магічних умінь —
"четвертий народ", тобто нелюд усіх сортів. Це різні духи, перевертні та інша нечиста сила. Серед них трапляються дуже сильні й талановиті, але всі вони мають "вузьку" спеціалізацію.
Ну й найвищий рівень — власне,
чарівники. Вроджені, яким сила перейшла "з кров'ю" й навчені. Тут теж не без "спеціалізацій", але більшість обмежень впирається у знання, а не у здатність. Трохи окремо стоять характерники, бо вони ніби "навчені" (а таких описують, як обов'язково недобрих чаклунів), але не тероризують звичайне населення.
Якщо комусь цікаво, то двоєдушник — людина, в якої від народження дві душі. Хоча ніхто навколо так не вважає, здібності в таких кадрів не мають тої кількості обмежень, як у нечисті. Чим дехто й зловживає.
Підписатись на Даймара та котиків
