Час #потеревеньок за те, як я випадково камбекнув собі тремор рук. Я не хотів викладати це відео, але потім згадав, що викладати завалений контент це теж важливо для іміджу.
В мене є така штука, як БуДжо.
Досьогодні це було дуже й дуже релаксуюче заняття — наприкінці місяця я сідав, підбивав підсумки, думав за новий малюночок і робив кілька сторінок, на ходу підбираючи наліпочки-скотчі.
Мені в голову бахнуло зняти цей процес. Ну а шо, на ютубі купа залипачок з таким!
Ніч. Кухня. Стіл. Я. Канцтовари. Все підготовано, вмикаю зйомку й розумію, що виставив світло так, що тінь від руки затуляє роботу. Бо я ж ліворучко, коли малюю. Зупинивсі. Згадав, що коли я пишу, я праворучко, тож світильника має буть два. Увімкнув спалах як додаткове світло. Ручка почала писати криво. Проводжу лінію - а ї нема. Психую, бо лінії будуть волохаті, малювати тре короткими рисками, а це "непрофесійно". Маркер раптом просотує листок наскрізь. Скотч липне криво. Сам собі дряпнув руку на видному місці. Зробив одну колонку дат ширшу за інші. Наліпки з завеликим білим краєм, а ножиць під рукою нема.
Вже
на пункті "світло" руки почало трусити. І чимдалі, тим сильніше. Зрештою, я не витримав,
вимкнув камеру й вже зранку доробив все нормально. Без камери. Хоча руки трусить досі, а я вже був певен, що позбувся проблеми — ніт, тепер на кілька місяців це знов зі мною. Але наприкінці березоля я знов повторю спробу.
Просто сходу
поставив собі зависоку планку, в процесі закомплексував — малюю лівою (це неправильно), малюю рисками (насправді по-різному, просто коли воно не_пише, без варіантів), збився, не продумав ідеально композицію (хоча в цьому й кайф).
Найтупіше в історії — коли сів монтувати, то зразумєв, що ані наведення "волохатих" ліній у прискоренні х20, ані їхньої мікроволохатості на камеру не видно.
Підписатись на Даймара та котиків
