2022-11-07 07:50:18
Приїдеш на літературну сходку в район, і починається блядство. Біжить через увесь коридор поет Лушпейко, і кричить: "Стойте, Левоніде, я до вас із презентом". І починає пхати свою нову поетичну збірку, вже шосту за цей рік. Написав на цей раз вінок сонетів під назвою "Руками гради відкидав я від кордону". Книжка, до речі, видана в Чехії, бо він там у сина гостив ще з нового року, оце тільки позавчора приїхав, і зразу на сходку. Гарна обложка така, толкова, хоча в нас уже баптісти в своїй типографії теж не хуже клепають. Давайте, кажу, вашого шедевра, бо грубу в цьому році чимось топить треба. То зразу губу закопилило й пішло на другу сторону коридору, плечем крейду в темряві витирать, зато з гордо піднятою головою. А поет Загоруйко про себе дуже високої думки, бо має довідку з психічної лікарні. Любить він у бесіді ненароком видати: "Ну, ви ж читали у мене на сторінці мою нову поему, то шо маєте сказати?". А я навіть не знав, шо в його вистачило розуму десь зарегістрірувацця, бо воно навіть смс-ку неладне написати. Колись домовилися їхати з вокзалу на київські читання, я простояв біля кіоску, прочекав, а цей підар засів у туалеті, бо від активної соціалізації почалися якісь накрути. Пишу йому смс-ку: "Ти, сука, чмо йобане, як передумав їхати, то так і скажи, а не шифруєшся". А він через півгодини, як я вже в автобусі їхав, відповідає смс-кою: "Эээээ".
320 views04:50
Л
