2022-11-30 20:05:10
Коли я в город приїзжаю,
У мене завжди купа справ.
Нікого я не уніжаю,
Хожу спокійний, як удав.
Тримаюсь міцно за кармани,
Бо то моя ручная кладь.
А городські - як ті шамани,
Все в бубен стукнуть норовлять.
І дивляться, аби шо вкрасти,
Як в черзі довгій окружить,
Бажають дуже низько впасти,
Кальсони радять перешить.
Питають, чи несуться кури,
Шукають яйця в картузі,
А як на лісапеті рулиш -
Кричать байстрята: "Падвєзі",
І камінці услід кидають,
Ото й усе з міських розваг.
А у парку діди читають
Ще й досі книжки про гулаг.
Їбала умні, товсті дупи,
Щока підперта кулачком.
Зато в кафе за миску супа
Лизати будуть і очко.
А як нечаянно нагряне
В село дірявий хуй міський -
Сидить, як квола обізяна,
В тлі інфантильної тоски.
Боїться лишнього сказати,
Щоб не сморозить єрунду,
Бо в нас в селі такі рєбята,
Шо краще ну його в пизду.
Як зроблять славу про міського,
Мовляв: "Неумний і пиздло" -
Щітай, що жив ти ні для чого,
Старався, та не повезло.
А де ж твій інтелект хвальоний?
І челюсть - кажда по куску.
Тому й вертаєш обозльонний
В свою халупу городську.
І ждеш, коли схопить за плечі
І навалити селюку.
Ми незлопам'ятні, до речі,
Але це врємєнно, куку.
356 views17:05
Л
