Древо Роду 🌞

2022-12-27 22:36:34 2. Ті, хто, не розібравшись, щиро вірить у свідому підкинуту різноманітну дезінформацію;
3. Ті, хто не може подолати свого страху в цьому питанні і діє, як у відомій пісні «А я сам не піду, і тебе не пущу!»
З часом, з Божою поміччю, та за власним досвідом учасники другої та третьої груп розберуться і приєднаються до тих, хто щорічно на Божі (Природні) свята оздоровлюється (хто ж захоче бути хво-рим і слабким)! А от учасники першої групи, де присутні і свідомі противники відродження здорово-го фізично і духовно українця, мають або ж повернутися до Знань-Звичаю, або ж, згідно Звичаю – піти, як чужинці, з українського Роду.
Отож, купаймося як на Водосвяття, так і на інші Природні Свята (попереду, напр., Великдень), оздоровлюймося духовно і фізично, позбуваймося страхів та забобонів, навіяних чужинським світо-глядом та невіглаством. На своєму досвіді свідчу наскільки це потужний і результативний спосіб пробудження в Людині її одвічних могутніх здібностей. Негативних прикладів за 25 років НЕ ЗНАЮ! Почала повертатися на своє почесне місце Мова, з великими потугами, але повертається обрізана чужинцями («добрими сусідами») історія, підійшов час повернення основи ДУХОВНОСТІ НАРОДУ – його одвічного ЗВИЧАЮ. І почати треба з малого – перемогти свій Страх і долучитися цим першим кроком до БОЖОГО ЗАКОНУ - могутнього ЗВИЧАЮ!
Підготував Олекса Родолюб - «Древо Роду». Відкрити / Коментувати

2022-12-27 22:36:33 Проте мова у нас зараз йде лише про купання на Водосвяття. Як стверджують численні поважні свідки як минулого так і сьогодення наші Предки на Водосвяття Купалися. Це засвідчили, зокрема, знані етнографи, відомі фахівці інших професій Д.Гуменна, Н.Димнич, М.Зубрицький, митрополит Іларіон, С.Килимник, Г.Кожолянко, О.Кольберг, А.Онищук, Ф.Потушняк, М.Сивицький, В.Скуратів-ський, П.Чубинський, В.Ястребов і багато-багато інших. Зокрема видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч, доктор філології, професор, член-кореспондент Петербурзької АН з 1875 р., член багатьох (в тому числі зарубіжних) наукових товариств, лауреат Уваровської премії Олександр Опанасович Потебня (1835-1891) стверд-жував: «Вода на Водохреща зцілює всі недуги. Тому серби, хорвати, русь і чехи до цих пір купаються на Водохреща в ополонці, або в крайньому разі, вмиваються цією водою». Я думаю, що слова такої заслуженої Людини не переважать твердження почесного краєзнавця України Миколи Савчука з Ко-ломиї, що «на Покутті і Гуцульщині не купалися на йордан воді» та інших подібних «фахівців», які в своїй роботі керуються постановою вже почилого СРСР (до речі, не відміненою в Україні до сьогод-ні), щодо заборони вивчення всього, що було на теренах України до так званого Хрещення Русі. Саме завдяки таким «науковцям» маємо обрізану та спаплюжену історію України: «святкуємо» тисячоліття? писемності в Україні, відзначаємо 1500 років? Києву, утворення української мови лише в XIV-XVI століттях, перескакування через кропиву (замість Вогню) на Купайла, навіть бджільництво нам «принесло» християнство і т.д. до нескінченості.
Повністю підтримують думку О.Потебні практично всі цілителі, які засвідчують величезні лікува-льні можливості холодної Води. І мова йде зовсім не про якусь там моду-моржування, а про глибин-не оздоровлення та повернення могутніх можливостей Людини, якими наділив її Бог одвічно. А чи не варто, наприклад, задуматися над словами мудрого цілителя сучасності В.Бабія: «Подружні пари і ті хто мав поєднатися у подружньому житті, проходили обряд омивання сумісно в одному водному середовищі або дома без присутності інших людей - цим самим створювались найміцніші енергетичні звязки для збереження глибоких родинних відносин».
Принагідно згадаємо слова сучасного мудреця-філософа Василя Триліса: «Колись наші предки не боялися смерті. Чи можна боятися неминучого і природного? Можна, але для цього треба бути душевно хворим. Душевно хворий боїться відкритого простору, закритого простору, води, темряви, світла і навіть своєї тіні. На те він і хворий». І далі він обґрунтовано підводить до думки, «що кожен з нас хворий. Кожен живе не на ясному світі, а в примарному світлі своїх (і чужих, навіяних) ілюзій…» Далі він наводить і висновок-причину такого нашого стану: «Це – споживацьке суспільство. Його бог – гроші, його ідеал – комфорт і насолода, його критерій гарного життя – кількість спожитого». Чому я навів думки мудрого Василя Триліса – та тому що саме купання на Водосвяття позбавляє Людину того страху (і не тільки перед Водою), повертає їй впевненість та Віру в свою могутність, в свої пра-ктично необмежені можливості, врешті-решт просто фізично і духовно зцілює її, бо під впливом Водосвятської Води пробуджуються внутрішні сили організму!!! І щоб повністю скористатися цим Божим даром треба тричі пірнати з головою. І бажано робити цей обряд під час СХОДУ СОНЦЯ. І не просіть при цьому нічого у Бога! Не принижуйте його! Не ставте в незручне становище. Він знає все! І дасть Вам те, що Ви заслужили своїм життям!
Хто ж виступає проти такого природного і потужного фактору духовного та фізичного, циклічно-щорічного (особливо підкреслюю) оздоровлення Людини? Таких людей можна умовно поділити на три групи:
1. В першу чергу ті, хто, прикриваючись різноманітними, часом ніби і логічними доводами, свідомо не хоче і боїться відродження тих ЗНАНЬ-ЗВИЧАЮ, що роблять Людину могутньою, безстрашною, здоровою і впевненою; Відкрити / Коментувати

2022-12-27 22:36:33 "Мире Православний, Русь свята, Вітчизно мила.
Сьогодні священні води Данапри-ріки стають цілющими.
Сонце правди зігріває нас. Ми Світлом богорозуміння оздоровлюємось,
Святістю наповнюється все сотворене.
Дажбог освятив Води ті, сотворивши їх джерелом вічності.
Це є Дар зцілення від недуг, захист від злих і темних сил;
Очищення Душ і тіл для здоров’я, освячення і благословення Боже!""

Водокрес (Водосвяття)
Свято Богині ДАНИ
1/ - Ой, Дано, Дано - Жива Водиця;
Ой, Дано, Дано - чиста Криниця;
Вічно прозора, чиста, іскриста,
Твої краплини - срібне намисто.
2/ - Дано-Сестрице, вмий наші лиця,
Ти всім потрібна: звірям і птицям;
Ти омиваєш біле каміння,
Берег, дерева, їхнє коріння.
3/ - Ми Тебе любим, ми Тебе славим,
Матінко наша, Дано-Водице,
Щоб мали завжди помисли Світлі,
Тіло здорове, радісні лиця.
4/ - Як сонце ясне, небо і зорі,
Лик Твій небесний у земнім морі;
Ой, Дано, Дано – Жива Водиця,
Хай ім’я Боже вічно Святиться! (2 рази) Слава Дані!

ВОДОСВЯТТЯ ( Із статті Волелюба Д.)
Що ВОДОСВЯТТЯ величне одвічне Свято мабуть нікого не треба переконувати (хіба що ворогів та дурнів, але їх візьмемо в дужки). Свято природне, не видумане людьми! Назва Свята, його сутність, наповненість та обрядовість мінялись з часом, але про це іншим разом, а зараз зупинимось на його первинній одвічній суті саме в тій частині, яка окреслена назвою допису. Виокремлюючою ознакою усіх правічних (природних) свят без винятку є, окрім інших, оздоровчий фактор (як в духовному, так і у фізичному розуміннях). Це в повній мірі стосується ВОДОСВЯТТЯ!
Як нам сьогодні не дивно, але далекі наші Предки знали, що саме на ВОДОСВЯТТЯ Сонце-Вогонь і Земля-Вода знаходяться найближче одне до одного. Це буває в період 2-5 січня (дата змінна). До речі, для тих, хто віддає перевагу науковим знанням, слід нагадати, що вперше відстань від Землі до Сонця була виміряна науковцями більш-менш точно лише у 1639 році і становила 95.6 млн. км. Через 133 роки відстань уточнили – 140 млн. км. (різниця, як бачите, суттєва). У 1962 році – лише 60 років тому - встановили остаточну середню відстань до Сонця (з по-хибкою у 750 км.) – 149 598 100 км.
Виходить, що в даному випадку сучасна наука лише нещодавно досягла цих Знань, якими наші Предки володіли і користувалися одвічно (і це далеко не виняток). Саме в цей день, у цій точці відбу-вається унікальне таїнство: освячення ВОДИ-Землі - ВОГНЕМ-Сонцем: ВОДОСВЯТТЯ. Чому таїнство? Та тому що ці одвічні Знання поки що не дуже афішуються (може хтось і знає), а наука навряд чи сьогодні дасть вичерпну відповідь на це питання. Єдине, що зрозуміло однозначно, Вода в цей день освячена Сонцем і не потребує якогось додаткового людського «освячення». Тобто люди почали святити Воду з виникненням релігій (до речі – декому не поганий заробіток).
Але те, що Вода на Водосвяття набуває особливих цілительних (принаймні) властивостей, ні в кого заперечень не викликає. То як не скористатися цим даром Божим? Тому і запасаються Водою на весь рік від усіляких бід. І набирають цю Воду тільки до сходу Сонця! Відкрити / Коментувати

2022-12-26 12:28:14 СИЛА ПОГЛЯДУ
Наші очі мають велику силу! Поглядом можна наврочити, а можна і підтримати людину, надати їй сил. Поглядом можна схвилювати, спокусити, або викликати агресію. Навіть їжа яку ви готуєте, буде набагато смачніше, якщо ви наповнюєте її своєю увагою через погляд.
А чи має силу ваш погляд? Як часто при розмові ви уникаєте прямого контакту очима зі співрозмовником? Важливий крок для збільшення своєї впевненості це навчитися дивитися в очі іншим людям.
Зустріч з очима іншої людини заважає концентруватися. Ви помічали, що зоровий контакт так захоплює нашу увагу, що ми на мить припиняємо усвідомлювати, що відбувається навколо. Тому ми несвідомо відводимо очі під час розмови, щоб не втратити думку. Натомість люди, які під час спілкування дивляться нам прямо в очі, здаються розумнішими і щирими. Те, що вони кажуть, теж здається більш переконливим. З іншого боку, надто довгий контакт очима змушує нас почуватися незручно. Золотою серединою є тривалість зорового контакту в 3 секунди.

Сила погляду формується з накопиченої енергії, кількості життєвих перемог, а головне зі світогляду та Правди. Іноді ми уникаємо тривалого зорового контакту, бо щось приховуємо. У кожного є якісь маленькі таємниці, недоліки, про які ніхто не повинен знати. Хвилюючись за те, як нас приймуть інші, ми відчуваємо себе не достатньо впевнено. Щоб без страху дивитися людям в очі, необхідно в першу чергу не обманювати себе, не боятися подивитися в очі самому собі.
Потренуйте себе наступною вправою – стоячи перед дзеркалом, дивіться собі прямо в очі. Це може викликати незвичні відчуття, але наблизить до сприйняття свого справжнього Я, з часом ви почнете помічати та любити свої особливості, відчуєте себе більш впевненіше.
Навіть коли ми дивимось в очі людини, зображеної на портреті, в нашому мозку активізуються ділянки, пов'язані з соціальною взаємодією. Спробуйте в затишній атмосфері тривалий час дивитися в очі на фотографії когось зі своїх Предків, зауважте які при цьому з’являються відчуття. Саме для цього на капищах встановлювалися дерев’яні чури, образи Богів-предків, щоб через ці лики було легше встановлювати з ними зв'язок.
А як часто ви зазираєте в очі своїм близьким? Досліджено, що дивлячись один одному в очі протягом декількох хвилин, люди стають ближче один одному.
Ця вправа на зближення буде цікава як молодим коханим так і тим, хто вже разом давно і думає, що знає свого партнера досконало. Сідаєте навпроти один одного, приглушуєте яскраве світло і мовчки безперервно дивитися в очі 5-10 хвилин. Спочатку можете відчути деякий дискомфорт і ніяковість, але згодом почнуть відбуватися дивні речі: такий зоровий контакт приведе до думки наскільки дійсно важлива ця людина, що сидить навпроти, до вашого унікального досвіду зближення, відкриття незбагненого, пов’язаного із таємницею живої душі.

Твої очі, як те море Супокійне, світляне; Серця мого давнє горе, Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні, А надія, мов зірниця, З них проблискує мені.
Іван ФРАНКО

Добре, дивитися коханій людині в очі врешті решт приємно. А що робити коли перед вами людина, яка потенційно небезпечна, або має перевагу в фізичній силі чи соціальному статусі?
Людина яка усвідомила свій зв'язок з Родом Всевишнім не боїться дивитися в очі страху.
Ви маєте зрозуміти, що на духовному рівні ми всі єдині. І жертва і агресор, і начальник і підлеглий. Дивлячись в очі, оминайте всі соціальні маски, зазираючи прямо в душу.
Застосуйте ці знання в своєму житті і хай ваш погляд буде радісним, сміливим, теплим та глибоким!

В’ячеслав Відкрити / Коментувати

2022-12-26 12:28:07 Відкрити / Коментувати

2022-12-16 15:40:17 Українці, нам є чим пишатися – ми маємо унікальні за своєю світоглядною сутністю Свята, невичерпно багаті та насичені обряди їх проведення. Не видумані кимось, не привнесені звідкілясь, а отримані на своїй Землі від Бога.
Славили наші Прадіди Бога, славили Сонце праведне, славили Землю-матінку, славили Людину - її життя, мир, згоду, любов та працю. Чи ж стали ми кращими, коли обмежили себе незнанням Звичаю, коли відмовились від такого Світлоносного СВІТОГЛЯДУ? Відновлюймо ж ЗВИЧАЇ свого Народу, долучаймося до його Високої Правічної Духовності! І тоді з нами будуть наші Предки – наші Боги!

СЛАВЕНЬ НОВОНАРОДЖЕНОМУ СОНЦЮ (за Велесичем)

1- Сонечко зимове щойно народилось: Кліпнуло очима, сніжинками вмилось. Ще слабке малятко, та Йому поможем: Славнями-піснями Зиму переможем!
2- Виросте потрошку Божич златокудрий, ніжно посміхнеться... Прави дух премудрий.
Коляда всім явить диво-промінцями, вже нуртує радість нашими серцями!
3- Як засяє Сонце, люті заметілі геть мерщій тікають, мов за обрій –хвилі!
Тож прямуй до Літа, Сонечко іскристе, щоб Весна-красуня зарясніла листям!
Приспів: Божич, Божич – Коляда із-за хмарки вигляда;
До нас посміхається, сили набирається!

Родолюб, голова громади «Древо Роду» (за напрацюваннями А.Потебні, С.Плачинди, С.Килимника, Волелюба Добжанського) Відкрити / Коментувати

2022-12-16 15:39:49 Відкрити / Коментувати

2022-12-16 15:37:10 Головний атрибут Святвечора – Дідух, в якому «живе» Дідів Дух – Дух Предків РОДу. Традиційні ритуальні 12 страв, головними серед яких є кутя і узвар.
Ця перша кутя недарма носить назву «БАГАТА». На “Багату кутю” мусять бути приготовлені страви з усієї городини та садовини, що тільки є в господарстві, щоб усім цим прийняти і Бога й святі душі Прадідів. А вони, покуштувавши всього, дадуть у наступному році ще більший урожай.
По завершенні Святвечора настає Ніч перед Родздвом, в яку не годиться спати, а годиться Колядувати, з трепетом очікуючи перших промінчиків Новонародженого Сонця – Божича Коляди. Родздво Божича Коляди розпочинає Род-здвяні Святки. Родздвяні Святки – це 12 Священних Днів і Ночей, впродовж яких Всесвіт наРОДжується (як було сказано) із 2-х Першопочатків – Вогню і Води.
Про народження Нового світу (нашої Галактики, нашої Сонячної системи) розповідається у наших прадавніх Колядках, де розповідається, що за 12 Священних Космічних Днів і Ночей Небесний Коваль Сварог викував нове Світило - Сонце-РА для нашого Світу. Тож на Святвечір на Святковому столі має бути 12 Святкових пісних страв.
Перший день Родздвяних Святок – Родздво Божича Коляди (Вогню – Чоловічого Першопочатку Всесвіту). Дванадцятий день Родздвяних Святок – Водосвяття - Освячення Богині Дани (Води – Жі-ночого Перопочатку Всесвіту). Родздвяні Святки завершуються у дванадцятий день (на Водосвяття) Другим Святвечором з першою Зорею на вечірньому небі.
Оскільки вважалося, що душі Предків постійно підтримують зв’язок з родиною, через Дідуха здій-снювався духовний зв’язок між предками і нащадками. Якщо господарі дотримувались Звичаю - по-важали старших, берегли пам’ять свого родоводу, шанувалися між собою, передавали у спадок духовні обереги, - то Духи Предків, освячені поважним Дідухом, оберігали родину від злих і нечистих сил, стежили, щоб у родині постійно був лад і спокій, допомагали у господарській діяльності, спри-яли родючості нив. Звернімо увагу - в обряді, коли ставиться хліб і кутя біля Дідуха, немає культу прадіда як померлого. Це є символ безсмертя, вічності Роду, а також акт жертви, але не померлим, а лише Богові.
Отже, в нашого народу був розвинений високий культ пошанування Пращурів. У кожній родині поіменно знали і відповідно шанували до сьомого коліна всіх попередників.
Дідух мав стояти на покуті від Родздва до Новоліття. З цього «Дідуха» на НОВОЛІТТЯ діти вимолотять зерно, яке буде змішане з насінням і потім посіяно по всьому обійсті. Висіваючи зерно, вважалося, що Дух Поля випускається на Землю.
За С. Плачиндою, «…богиня Коляда щороку в найдовшу ніч зими народжує Божича Коляду— нове Сонце, сина Дажбога. Пологи Коляди відбуваються на Землі, здебільшого в дніпрових сагах (трав'янистих рівнинах). Цьому передує перевтілення Коляди в козу, аби її не впізнала Мара, що вічно ганя-ється за Колядою.
Головними дійствами свята в українців є внесення в хату прикрашеного снопа — дідуха, що зазвичай виконується господарем і його сином, спільна родинна вечеря, «Свята вечеря». Головна її страва — це «багата кутя», яка входить до набору 12-и пісних страв. Вогонь для приготування страв на Коляду первісно добувався тертям дерева об дерево — так званий «живий вогонь». Святкування тра-диційно могли супроводжувати магічні дії, призначені залучити добробут у хату та завадити негараздам у наступному році.
У колядках Місяць, Сонце і Зоря виступають як Господар, його дружина й дитина. Аналогії цьому немає в світовій міфології. Ця астральна прарідня переносить постать Дідуха в далеку культурно- історичну добу Створення Людини. Недарма в прадавніх українських колядках співається про трьох небесних гостей - Місяця, Сонце і Зорю, які прибувають на подвір’я ідеального Господаря.
Після Святої Вечері залишаються на столі і кутя з узваром, і ложки, і вода на вікні, бо Душі Дідів-Опікунів Роду - Родини знову зберуться і сядуть за Святу Вечерю разом з Богом-Творцем. Відкрити / Коментувати

2022-12-16 15:34:58 Відкрити / Коментувати

2022-12-16 15:34:57 Відкрити / Коментувати