Що таке українське поетичне кіно? Після настання «відлиги» у | Дублер режисера

Що таке українське поетичне кіно?

Після настання «відлиги» у радянському кінематографі виокремилась течія — українське поетичне кіно, наповнене метафоричністю, сюреалізмом та етнографічними мотивами. Велика кількість екранізацій та виразний візуальний стиль стали невід‘ємними рисами напряму.

Проте радянська влада всяліко заважала розвитку українського поетичного кіно. Багато стрічок довгий час лежали на полиці, а наприкінці 70-х партійні чиновники повністю згорнули поетичне кіно через «націоналістичні пориви».

«Тіні забутих предків» (1964) — фільм Сергія Параджанова, що поклав початок українського поетичного кіно. Екранізація однойменної повісті Коцюбинського оповідає про Івана та Марічку, які належать до двох ворогуючих родин, але кохають одне-одного.

«Камінний хрест» (1968) — в основу фільму покладені новели «Камінний хрест» та «Злодій» Василя Стефаника, що оповідають про Івана Дідуха, який збирається емігрувати до Канади та запрошує односельців на прощання.

«Совість» (1968) — під час Другої світової партизан Василь вбиває німецького офіцера. Німці беруть у заручники жителів села та вимагають видати хлопця, інакше всіх розстріляють. Та чи дозволить совість Василю поставити під загрозу усе село.

«Білий птах з чорною ознакою» (1971) — у прикордонному селі неподалік румунського кордону мешкає сім’я Леся Звонаря. Четверо його синів з дитинства завжди разом, проте з плином часу опиняються по різні боки барикад.

«Пропала грамота» (1972) — культова комедія, заснована на однойменному оповіданні Гоголя. Стрічка оповідає про козака Василя, який має доставити грамоту цариці, але дорога до Петербургу довга та повна пригод.

«Вавилон ХХ» (1979) — поетична притча за мотивами роману Василя Земляка «Лебедина зграя» про невеличке село Вавилон, мешканці якого постають перед вибором: створити комуну чи взяти до рук зброю проти більшовиків. Філософ Фабіан намагається помирити селян, але сам опиняється у центрі трагедії.

#кінотечія