душа письменниці

2022-06-23 01:20:36 тільки завершила частину завдання з курсів по дизайну. напевно, вперше в житті я приділяю самостійно чомусь стільки часу

треба йти відпочивати, бо з ранку очі будуть вискакувати. Відкрити / Коментувати

2022-06-22 19:49:32 іноді в голові буває така численна кількість думок, що хочеться кудись то дівати.

сюди мені писати було дивно, адже я звикла писати та викладати тексти, які будуть чимось корисними чи просто гарно структуровані з моїми думками.

в інсту викладати складно, бо в сторіс не закинеш, а у дописі треба гарно стрічку будувати, то теж проблема.

заглянула в твітер і подумала: хм, а чому б…

проте вчасно дала собі по пиці. боже, який твітер? чи не мало у мене проблем та турбот, куди той твітер ще пхати?

але бажання писати нікуди не йде,
то
я подумала, що не буде нічого страшного у тому, що я все ж таки буду писати сюди. це трохи незвично для вас буде (для мене теж, повірте), проте можливо з цього вийде щось прикольне ?)

тож якщо вам така ідея здається непоганою, то можете дати мені знати про те (реакції тут працюють бездоганно )

усім гарного дня Відкрити / Коментувати

2022-06-20 19:22:31 тривожність та що з нею робити

це бісове дитя паплюжить моє життя скільки я себе пам’ятаю, а пам’ятаю років з 8, коли почала ходити на гітару та кожного разу відчувала страх за помилку перед вчителем.

зараз мені 26, а вона все ще іноді заходить до мене на «пагаваріть».

за цей час я знайшла декілька способів, як допомогти собі, коли накриває так, що здається, що нічого далі вже не буде.

спосіб 1.

треба поставити собі 3 питання:

1. що я відчуваю?
2. чому це відчуваю?
3. що можу з цим зробити?

це допомагає визначити, які емоції тебе бентежать, а далі розібратися, що з цим робити.

головний ворог тривоги — логіка та чітка послідовність дій. коли у тебе є план, ти знаєш послідовність своїх кроків, тривога тихне.

спосіб 2.

уявімо, що є хлопець, який розійшовся з дівчиною. розійшлися, але почуття все ще є. і от він починає накручувати себе: а з ким вона? а може вона хотіла розійтися ще раніше? а що, якщо вона мене зраджувала? ну і все у такому ключі.

ці питання мають місце бути, проте чи відповідь на них поверне стосунки? чи зміниться щось, якщо він віднайде ті відповіді?

якщо відповідь «ні», то у чому сенс тих питань? навіщо шукати істину, якщо все вже вирішено?

проте, якщо вам як і мені треба віднайти її іноді, то виберіть собі будь-яку відповідь і прийміть її. прийміть та перестаньте задовбувати себе питаннями, які не мають значення.

наша тривога базується на невідомому, на «майбутньому», на всьому, що буде згодом. і прикол цього в тому, що того «колись» просто не існує, бо живимо у теперішньому.

головні думки:

1. лячно? пиши покроковий план. тривога не терпить послідовності.

2. наділяйте емоції словами. так буде зрозуміло, що з ними робити далі.

якщо поради сподобалися, кидай вподобайку, чи що тобі до серця ближче Відкрити / Коментувати

2022-06-20 13:44:46 Відкрити / Коментувати

2022-06-20 13:19:30 Відкрити / Коментувати

2022-06-19 23:19:01 як ваші справи ?

бо у мене 3 дні був повний релакс та відпочинок. не робила н і ч о г о. це дивно, але приємно.

приємно і через те, що завтра вже буду продовжувати навчання. лишився останній курс і все, нова професія, нова робота (хоуп соу).

цікаво про нову професію і все таке? (лишіть якісь реакції) Відкрити / Коментувати

2022-06-17 18:07:06 якщо чесно, я здивована результами,
проте
вони мені дуже тішать

буду пробувати бути з вами на зв’язку, потроху розповідати, що взагалі трапилося за останні 3 місяці, окрім війни.

бо
дійсно сталося багато чого.

Відкрити / Коментувати

2022-06-17 14:09:53 Відкрити / Коментувати

2022-06-17 13:56:44 чому починати щось так складно ?

до того ж складно починати навіть те, що вже колись починала. чому після «випадання» з власної рутини так тяжко повертатися до звичного темпу ?

я зараз пялюся у монітор, бо не можу зібратися і натиснути кнопку, щоб прочитати завдання та почати його робити. роблю все, що тільки можна: пʼю воду, пишу подрузі, що не можу почати, витягаю кросівки з пральної машинки та ставлю на балконі, чухаю носа та думаю, а може піти прийняти душ ?

і, ні, не треба мені приймати того душа. все, що я маю зараз зробити, то натиснути на ту кляту кнопку та продовжити своє навчання.

і, так, мені дійсно допомагає писати щось подібне тут, а потім робити, що я маю зробити. і, так, зараз я справді піду вчитися. якщо вам теж треба, то це той самий знак.

p.s
вибачайте, якщо вам такі тексти не до душі. я ще й досі не знаю, що робити з цим блогом, як вести та навіщо,
але
коли зʼявлятиметься бажання (як зараз), то з'являтимуся і я. Відкрити / Коментувати

2022-06-10 18:19:54 моя мама колись казала мені, що у стосунках найголовніше це повага. я ніколи не могла зрозуміти, як це, як тільки повага може бути найголовнішим у парі ?

я дивилася на стосунки батьків і розуміла, що не хочу так. між ними дійсно була повага (до певного часу), але цього мені було замало. проте і зрозуміти, що ж важливо насправді я не могла.

йшов час, були стосунки, люди, з’являлися думки, як то має бути, а як ні.

у свої двадцять шість я можу сказати:

мама була неправа.

неправа тому, що не можна задовольнятися малим, коли ти обираєш людину, з якою будеш ділити не тільки ліжко, а й свій простір, час, життя. бачити поряд людину, з якою немає порозуміння — це пастка, звідки немає порятунку.

чи змогла я віднайти, що важливо мені ?

так, і все просто:

треба розуміти один одного
насолоджуватися один одним
хотіти бути поряд

чи складно це віднайти ? ох, ще й як.
чи варто того шукати? ох, ще й як.

усі ці «важливо» відчуваєш, коли їдеш кудись на сам та розумієш, що хочеш, щоб він/вона були поряд та побачили все, що бачиш ти.

коли відчуваєш спокій та безтурботність поряд з ним/нею.

коли знаєш, що можеш сказати будь-що, і тебе зрозуміють.

коли мурахи від дотиків і через місяць, і через рік, і через десять.

а що з повагою ? та й повага важлива, дійсно, але на ній одній не побудуєш те, що простоїть десятками років. ніколи.

і дивлячись на різних людей та їхні стосунки, я тільки переконуюся у цьому. Відкрити / Коментувати