Silencio

2021-07-05 20:38:44 ​​Кінематограф Жана Кокто

Жан Кокто є однією з найвидатніших постатей європейської культури минулого століття. Він став авангардною іконою, спробувавши власні сили майже в усіх видах мистецтва – від письменницького ремесла до створення церковних вітражів. За його власним визначенням, Кокто ніколи не вважав себе режисером, хоча створив кілька неймовірно важливих кіноробіт, включаючи «Красуню та чудовисько» і його «Орфічну трилогію». Напрочуд талановитий письменник і поет, драматург, художник, в сфері кіно Кокто називав себе дилетантом, попри розкішний візуальний доробок й, окрім відзнятого, блискучі сценарії. Спробуємо розібратися в його кіностилі:

Міфологія. Жан Кокто захоплювався класичною міфологією: античні образи можна побачити і в його поетичних рядках, і в кінематографі. Найбільшу вагу в його роботах мають фігури Орфея й Едіпа, які Кокто пов'язував з власними роздумами та автобіографічними мотивами, створюючи таким чином особистий міф і підживлюючи його в мистецтві.

Мелодраматичність. Кохання та смерть у фільмах і сценаріях Жана Кокто мають театральний характер, що відсилає нас до французької мелодрами XIX століття. Розрив любовних зв'язків, самогубство, отруєння – нарочито пафосні драматургічні прийоми, які органічно виглядають в створених Кокто наративах.

Характерний набір образів і тем, незважаючи на традиційну манеру зйомки. У фільмах Кокто, особливо, в «Крові поета» й «Орфея» помітна сукупність символів, що повторюються, які нерідко є не просто елементом самоцитування, але й свідомо відсилають глядача до тих чи інших робіт. Серед улюблених тем і явищ для Жана Кокто варто згадати дзеркала й магічне транспортування в потойбічні світи, уповільнений або зворотний рух, очі, двері (як кордон між цим та іншим всесвітом), кров і класичні статуї. При безперервному монтажі й навіть в разі використання лінійної драматургії, стилістично Кокто залишався вірним авангардним принципам і сюрреалістичній образності.

Європейська фантастика. Кокто не експлуатував темні горрори, на відміну від інших режисерів того часу. Він звертався до європейської фантастики, романтичної літератури і поезії символістів, віддаючи перевагу Бодлеру й Гете, а не сучасному макабру.

Центральна фігура поета і, в першу чергу, самовираження через образи. Про що б не писав у сценаріях Кокто, його фільми завжди є масштабною романтичною рефлексією на тему ролі поета в цьому світі. Жан Кокто знімав як дилетант кіно про себе, роблячи це зрештою так майстерно, що іншим лишається кусати лікті й мовчки з заздрістю дивитися на його мистецьку спадщину. Відкрити / Коментувати

2021-05-31 18:33:05 ​​За що ми любимо кіно Паоло Соррентіно

Режисер, котрий отримав визнання як сучасний класик, є спадкоємцем кінематографічних традицій, започаткованих Роберто Росселліні та Федеріко Фелліні. Проривом для Соррентіно став фільм «Велика краса», а остаточно статус видатного автора закріпився за ним після успіху серіалу «Молодий Папа». Розглянемо головні риси режисерського стилю Паоло Соррентіно в день народження майстра:

У фільмах Соррентіно присутній карнавальний «феллінієвський» цирк, що нагадує нам про смертність людини та красу порожнього, на перший погляд, буття. Його Рим – декадентський і блискучий. Місце, в якому колись жили великі майстри мистецтва, сповнене ледарями й пустодзвонами. Режисер демонструє «старіння» суспільства і занепад європейскої цивілізації, розглядаючи це як справжню трагедію.

«Наші паровозики – кращі в Римі! Тому, що вони нікуди не їдуть».

Характерні риси фільмів Соррентіно – це чорний гумор, холодна інтелектуальність і похмура сатира на соціальні і політичні інститути, поп-культуру і суспільство споживання. У «Великій красі» ми бачимо пародію на Марину Абрамович, а «Дивовижний» повністю присвячений прем'єр-міністру Джуліо Андреотті. Проте, все це поєднується з щирою чуттєвістю, любов'ю і поблажливістю до своїх героїв.

«Все завжди закінчується так. Зі смертю. Але спершу було життя. Життя, приховане під нескінченним бла-бла-бла».

Соррентіно зображує творчу богему, політиків, які втомилися від навколишньої дійсності, уражених глибокою екзистенціальною тугою. Він працює з критикою клерикалізму, але не заперечує важливості духовних пошуків; сміється над забезпеченими зрілими чоловіками і жінками, але естетизує можливість одягатися в кращих будинках моди; з глибокою повагою демонструє на екрані кінозірок епохи, що минула (згадаємо, наприклад, появу Джейн Фонда в «Юності»).

Візуальне багатство, своєрідний імпресіонізм кадру (багатоваріантність кольорових палітр, любов до пейзажів, плавний експозиційний рух камери) підкріплюються зверненням до архітектури й живопису. Його герої мешкають у Ватикані чи в будинках біля фонтану Треві, або з видом на Колізей, можуть дозволити собі гуляти вночі закритими музеями. У серіалі «Молодий Папа» глядач, приміром, побачить референси на твори або безпосередньо полотна Лукаса Кранаха, Мікеланджело Буонарроті, П'єтро Перуджино, та ін.

Паоло Соррентіно використовує музику як окремого персонажа: кітчеві танцювальні хіти звучать в одному фільмі з неокласичними творами Тавенера для хору. Музика в його стрічках заворожує і змушує зупинитися, згадати про те, що реальність – абсурдна ілюзія, а мистецтво є нев'янучою «великою красою». Відкрити / Коментувати

2021-05-30 18:06:21



Відкрити / Коментувати

2021-05-30 16:55:30 Невідомий нам Київ минулого у фільмі Михайла Кауфмана «Навесні (1929)

Стрічка, знята відповідно до теорії «кіноока» братом і співавтором Дзиґи Вертова Михайлом Кауфманом, зображує відродження міста, його різноманітного, киплячого життя на тлі пробудження природи. У фільмі режисер вперше використав прийом «прихованої камери». Подивитися на документальні кадри з видами Києва – найкраще, що можна зробити до Дня міста. Відкрити / Коментувати

2021-05-30 15:28:07 Всі вже, мабуть, знають, Netflix купив права на «Брат» і «Брат-2» Балабанова. Фільми стануть доступними до перегляду на стрімінговому сервісі вже з 1 червня.

Але головна інтрига полягає в тому, чи буде цензура на нетолерантні вислови Бодрова?)



Відкрити / Коментувати

2021-05-28 15:15:32 Абстрагуємося на хвилинку від сумних новин: вчора вийшов трейлер нового горрору Ш'ямалана «Old».





Родина відправляється у відпустку, де на віддаленому пляжі туристи виявляють, що почали стрімко старіти всього за день. Сценарій написаний за мотивами графічного роману «Замок із піску» П'єра Оскара Леві і Фредеріка Пітерса. Цікаво, що фільм знятий на традиційну 35-міліметрову плівку, а не на цифру

У ролях – Руфус Сьюелл, Гаель Гарсія Берналь, Елайза Сканлен («Гострі предмети», «Маленькі жінки»), Томасіна Маккензі («Король», «Кролик Джоджо»), Алекс Вулф («Спадковість»). Відкрити / Коментувати

2021-05-28 13:32:44 Новини нашої з вами країни, де всім начхати на культурні ініціативи: улюблений особисто нами фестиваль Київський тиждень критики, де відпочиває серце тих, хто обожнює кіно не для попкорну, опинився серед десятків інших заходів, яким Український культурний фонд відмовив у фінансуванні цього року.

https://www.facebook.com/gafiyka/posts/4171498946204090

Невідомо, що можна висловити з цього приводу, крім жалю і безпорадної люті. Крім того, в переліку тих, кому відмовили в УКФ, наприклад, опинився єдиний в Україні та найбільший в Східній Європі фестиваль архівного кіно «Німі ночі».

https://nv.ua/art/ukrainskiy-kulturnyy-fond-otkazalsya-finansirovat-festival-nemye-nochi-poslednie-novosti-50161703.html

«Браво» новому керівництву УКФ та їх «оновленій» стратегії. Відкрити / Коментувати

2021-05-27 16:29:05 Відкрити / Коментувати