За що ми любимо кіно Паоло Соррентіно Режисер, котрий отрим | Silencio
За що ми любимо кіно Паоло Соррентіно
Режисер, котрий отримав визнання як сучасний класик, є спадкоємцем кінематографічних традицій, започаткованих Роберто Росселліні та Федеріко Фелліні. Проривом для Соррентіно став фільм «Велика краса», а остаточно статус видатного автора закріпився за ним після успіху серіалу «Молодий Папа». Розглянемо головні риси режисерського стилю Паоло Соррентіно в день народження майстра:
У фільмах Соррентіно присутній карнавальний «феллінієвський» цирк, що нагадує нам про смертність людини та красу порожнього, на перший погляд, буття. Його Рим – декадентський і блискучий. Місце, в якому колись жили великі майстри мистецтва, сповнене ледарями й пустодзвонами. Режисер демонструє «старіння» суспільства і занепад європейскої цивілізації, розглядаючи це як справжню трагедію.
«Наші паровозики – кращі в Римі! Тому, що вони нікуди не їдуть».
Характерні риси фільмів Соррентіно – це чорний гумор, холодна інтелектуальність і похмура сатира на соціальні і політичні інститути, поп-культуру і суспільство споживання. У «Великій красі» ми бачимо пародію на Марину Абрамович, а «Дивовижний» повністю присвячений прем'єр-міністру Джуліо Андреотті. Проте, все це поєднується з щирою чуттєвістю, любов'ю і поблажливістю до своїх героїв.
«Все завжди закінчується так. Зі смертю. Але спершу було життя. Життя, приховане під нескінченним бла-бла-бла».
Соррентіно зображує творчу богему, політиків, які втомилися від навколишньої дійсності, уражених глибокою екзистенціальною тугою. Він працює з критикою клерикалізму, але не заперечує важливості духовних пошуків; сміється над забезпеченими зрілими чоловіками і жінками, але естетизує можливість одягатися в кращих будинках моди; з глибокою повагою демонструє на екрані кінозірок епохи, що минула (згадаємо, наприклад, появу Джейн Фонда в «Юності»).
Візуальне багатство, своєрідний імпресіонізм кадру (багатоваріантність кольорових палітр, любов до пейзажів, плавний експозиційний рух камери) підкріплюються зверненням до архітектури й живопису. Його герої мешкають у Ватикані чи в будинках біля фонтану Треві, або з видом на Колізей, можуть дозволити собі гуляти вночі закритими музеями. У серіалі «Молодий Папа» глядач, приміром, побачить референси на твори або безпосередньо полотна Лукаса Кранаха, Мікеланджело Буонарроті, П'єтро Перуджино, та ін.
Паоло Соррентіно використовує музику як окремого персонажа: кітчеві танцювальні хіти звучать в одному фільмі з неокласичними творами Тавенера для хору. Музика в його стрічках заворожує і змушує зупинитися, згадати про те, що реальність – абсурдна ілюзія, а мистецтво є нев'янучою «великою красою».
