#файнаФранція

2022-06-20 21:10:59 У Франції відбувся другий тур виборів парламенту. Прихильники президента Еманюеля Макрона втратили абсолютну більшість у Національних зборах, отримавши лише просту більшість за кількістю депутатів. Коаліція лівих партій NUPES стала головною опозиційною силою у парламенті. Дані МВС після підрахунку всіх бюлетенів: «макроністи» - 245 місць у парламенті; лівий блок - 131 депутат. Правоекстремістська партія Марін Лє Пен проходить до парламенту з «історичним» результатом, отримуючи 89 місць. Праві «Республіканці», втративши позиції першої опозиційної партії, зберігають у Нацзборах понад 60 депутатів. Відкрити / Коментувати

2022-06-15 13:29:34

Відкрити / Коментувати

2022-06-14 22:47:26 У Франції парламентські вибори набувають українського звучання.

Асоціація Stand with Ukraine, яка займається активною підтримкою України, яка відбивається від російського військового вторгнення, направила запит всім кандидатам у депутати Нацзборів Франції.

У запиті — пропозиція підписати хартію із 7 пунктів і, таким чином, взяти на себе зобов'язання щодо захисту інтересів України у питаннях, важливих для її боротьби та виживання.

Хартію підписали вже 120 кандидатів, збір підписів продовжується.

Ось текст ХАРТІЇ

1. Протидіяти будь-якому посяганню на українську демократію та на суверенітет та територіальну цілісність України.

2. Працювати над продовженням постачання озброєння, зокрема важкого, української армії.

3. Домагатися негайного введення ембарго на російську нафту, газ і вугілля та вжити заходів солідарності для того, щоб найбільш фінансово вразливі сім'ї у Франції не понесли через це витрати.

4. Вимагати розширення санкцій щодо російських чиновників та олігархів та переходу від заморожування їх активів та майна до арешту та конфіскації.

5. Допомагати українській владі та міжнародному правосуддю залучати до суду російських військових злочинців.

6. Підтримати надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до Європейського Союзу у червні цього року.

7. Працювати з прийому біженців із України.

«Підписуючи цю хартію, потенційний депутат фактично бере на себе документальне зобов'язання. Це не петиція, це підписаний особисто вами документ, який вам потім зможе „пред'явити“ ваш виборець», — підкреслює асоціація «Stand with Ukraine».

Поки що жоден член «Непокірної Франції» Меланшона не підписався під ініціативою Stand with Ukraine. Так само, як і жоден кандидат від украй правої партії Марін Лє Пен «Національне об'єднання.

Нічого дивного: ультралівий Меланшон та ультраправа Ле Пен, які давно й щиро не люблять один одного, всі останні роки сходяться в одному — вони підтримують практично всі висловлювання та дії кремля. Відкрити / Коментувати

2022-06-01 18:13:00 https://m.gazeta.ua/articles/opinions-journal/_zahid-ne-maye-odnu-kishenyu-rosiyi-spustoshuvati-sankciyami-a-inshu-napovnyuvati-naftodolarami/1091089 Відкрити / Коментувати

2022-04-12 11:28:15 Про французькі вибори президента

Франція білих комірців та пенсіонерів проти Франції службовців та робітників, Франція великих міст проти сільської Франції, європейська Франція проти Франції національного суверенітету: самe за таким принципом розколоте французьке суспільстві, за підсумками першого туру президентських виборів.

Якщо порівнювати нинішні підсумки виборів з 2017 роком, коли у другий тур теж вийшли Еманюель Макрон та Марін Лє Пен, то цього разу позиції чинного президента зміцнилися на 3,6%. Лє Пен теж покращила свій результат на 2,1 %. У випадку з Макроном Le Monde вважає, що його президентський статус утвердився за рахунок пандемії та війни в Україні, тоді як Марін Ле Пен вдалося «вловити занепокоєння французів щодо купівельної спроможності».

Розкол між багатими та бідними у Франції прийшов на зміну розколу між правими та лівими, вважає французький соціолог Жером Фурке «Це протиставлення двох соціологічних та культурних блоків, – коментує він результати першого туру. Чим вище ми піднімаємося соціальними сходами, тим більше знаходимо прихильників кандидата Макрона».

За чинного президента голосують також багаті французькі пенсіонери, які традиційно голосували за правих «Республіканців». Сьогодні вони обирають Макрона. Він здається їм вартим ловіри на тлі кризової міжнародної ситуації. Голосуючи за нього, вони прагнуть стабільності. Водночас серед виборців Лє Пен — громадяни із найскромнішими доходами.

У 2017 році вихід Лє Пен до другого туру був шоком для більшої частини французького суспільства. Через 5 років повторення цього сценарію більше не викликає у французів сильних емоцій. І попри розрив, у першому турі між Макроном та Лє Пен, результат другого туру непередбачуваний.

Катастрофа традиційних правих і лівих сил, «Республіканців» та Соціалістичної партії, позбавляє чинного президента автоматичної перемоги у другому турі. Кандидатка від Соцпартії, Анн Ідальго закликала своїх прихильників голосувати за Макрона, але вона отримала лише 1,7% голосів.

Менш 5% набрала кандидатка від «Республіканців», Валері Пекресс, тоді як 5 років тому її попередник Франсуа Фійон отримав у першому турі близько 20% — і це попри корупційні скандали, що передували виборам. Пекресс також закликала прихильників у другому турі віддати голоси Макрону.

Кандидат від партії Зелених Янік Жадо виступив із закликом голосувати за чинного президента, щоб протистояти вкрай правим, але він отримав близько 4,5%. Навіть зібрані разом голоси виборців лівих, правих, комуністів та зелених не матимуть вирішального значення.

На відміну від Еманюеля Макрона Марін Лє Пен залишається так званий «резерв» голосів. Голосувати у другому турі за главу «Національного об'єднання» закликав украй правий політик Ерік Земур, який отримав близько 7% голосів.

Власником золотої картки другого туру 24 квітня став Жан-Люк Меланшон. Очільник праворадикальної «Непокірної Франції» отримав майже 22%. «Жодного голосу пані Лє Пен», — промовив він кілька разів, звертаючись до своїх прихильників у неділю ввечері. Однак, Меланшон не закликав їх голосувати за Еманюеля Макрона. Тому є імовірність неявки виборців «Непокірної Франції», які виступають проти економічної та соціальної політики Макрона, зокрема проти підвищення пенсійного віку або перегляду принципів видачі допомоги найбіднішим верствам населення. Відкрити / Коментувати

2022-04-04 13:42:21 Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що хоче заблокувати російський експорт вугілля та нафти до Європейського Союзу цього тижня після виявлення того, що він назвав військовими злочинами в українському місті Буча.

Виступаючи в понеділок на французькому каналі France Inter, Макрон сказав, що є "явні ознаки" того, що в Бучі були скоєні військові злочини, і "встановлено, що відповідальність за них несе російська армія".

«Ми не можемо залишити це поза увагою. У нас мають бути санкції, які відмовляють від того, що там (у Бучі), що відбувається у Маріуполі», - сказав він. Відкрити / Коментувати

2022-03-29 14:00:19 Росія втратила багато людських і матеріальних ресурсів, але має великий запас сил. Швидше за все, рівняння таке: чим більше триває війна, чим більше втрат, чим більше Путін задіює резервів, чим більший потенціал для протесту, тим більше він послаблює свої позиції, тому що це стане очевидним для більшості людей, у тому числі в політичних та військових. елітах. Стане очевидним, що, руйнуючи Україну, Путін руйнує і майбутнє Росії.
Санкції вже позначаються на збройовій галузі: деякі виробничі ланцюжки зупиняються, тому що виробники більше не можуть отримувати ті чи інші комплектуючі. Це означає, що кошти, знищені в Україні, не можуть бути швидко замінені і якщо економічна ціна війни занадто висока, якщо російська промислова база занадто ослаблена, в довгостроковій перспективі на Росію чекає стратегічне зниження.
Чи є у української армії кошти вести стратегічні контратаки на декілька фронтах?
Це саме те, чого Росія хоче уникнути, і саме так ми можемо інтерпретувати розколотий наступ і наявність декількох фронтів. Деякі фронти, які більше не просуваються, не обов'язково потрібні для наступу, навпаки, їх метою може бути «закріплення» українських сил, щоб вони не могли вести контрнаступ в інших місцях. Можна припустити, що такі справи з боями навколо Києва, де не обов'язково є мета взяти місто, що було б довго і складно, а швидше підтримати тиск, який витрачає багато енергії українських сил, енергії, яку вони не можуть кинути на організацію контрнаступів. в інших місцях країни.
Тим не менше, незважаючи на ці спроби розділити і закріпити українські сили, їм вдається проводити контратаки, і останні кілька днів, як бачиться, їм вдалося відвоювати Ірпінь, вони просуваються в Херсоні. Враховуючи постачання зброї, яка триває і навіть посилюється, і неймовірний бойовий дух українських військ, ймовірно, буде ще більше українських контратак. Саме для їхнього приховування російський генштаб зараз робить вигляд, що зосередився на Донбасі. Те, що насправді є успішним українським контрнаступом, видається за стратегічну передислокацію Росії. Відкрити / Коментувати

2022-03-29 14:00:19 Цікаве внтерв’ю з директором Інституту стратегічних досліджень французької Військової школи (IRSEM) Жан-Батістом Жанжен Вільмером

У генштабі РФ заявили про завершення першого етапу війни. Що це означає?

Насамперед я не думаю, що ми можемо вірити заявам Росії. Росія говорила, що не вторгатиметься в Україну, поки не вторглася в Україну. Отже, коли генштаб заявляє, що тепер зосередить свої сили в Донбасі, це не означає, що він так і зробить. Подивимося. У будь-якому випадку, удари продовжуються по всій території України, навіть на самому заході. Нещодавно крилаті ракети вдарили по Львову.
Далі: я думаю, що ця заява є визнанням провалу. В Росії думали, що зможуть взяти країну за три дні. Після місяця запеклих боїв у них все ще немає вирішальної перемоги. Навпаки, десь вони починають відступати. Тому, щоб приховати поразку, вони згортають цілі та заявляють, що спочатку метою було лише «визволення Донбасу». Ці заяви насамперед для внутрішнього користування, щоб не здаватися програли.
Які основні причини того, що російська армія загрузла на землі?
По-перше, було здійснено кілька стратегічних помилок. Є проблема знання, тобто розвідки: росіяни думали, що їх зустрінуть з розпростертими обіймами, у всякому разі — в деяких регіонах України. Російські розвідслужби брехали роками Кремлю, щоб йому догодити. Вони змусили [політичне керівництво РФ] повірити, що проросійські настрої сильніші, ніж вони є насправді, у всякому разі на сході України. На основі упередженої та фрагментарної інформації Путін вибудував свою власну реальність, яка явно не відповідала дійсності.
Вважаючи, що частина населення буде до них прихильною, а частина української армії повернеться проти Зеленського, російські війська недооцінили складність і спочатку планували легку операцію. Початкова стратегія полягала в тому, щоб відтворити стратегію, використану в Сирії (поєднання ударів і повітряно-десантних операцій), але вона не спрацювала, оскільки вони зіткнулися з більш сильним опором, ніж очікувалося.
Були й інші проблеми, в тому числі вибір моменту, пори року, що дивно, враховуючи характер місцевості: зараз холодно, але є танення, а отже, бруд. Велика кількість машин просто застрягла в бруді. Була недооцінка міжнародної реакції (об'єднання Європи та НАТО, постачання озброєнь, масові санкції тощо).
Труднощі пояснюються ще й тим, що задіяні в основному сухопутні війська (кидається в очі недовикористання авіаційних засобів, в очікуванні гіпотетичного десантного удару по Одеса мало застосовувався і флот). Проте саме сухопутна армія найменше виграла від реформи збройних сил Росії, розпочатої в 2008 році. У цій армії найбільше призовників. Кадрова проблема частково пояснює слабкість російського вторгнення. Кремль намагається виправити це, вербуючи чеченських і сирійських бойовиків, а також приватні ополчення.
Особливо на початку вторгнення були серйозні проблеми з логістикою, в тому числі брак продовольчих пайків і палива просто тому, що операція не була розрахована на тривалий час. Була непідготовленість: наприклад, деякі солдати не мали наметів і спали в танках з включеним двигуном для прогріву, що прискорювало витрату палива в перші дні. Крім того, наступ поділено на кілька фронтів, тому їх важче постачати.
Нарешті, існує й проблема мотивації: російські солдати не розуміють, чому вони воюють. Це війна Путіна, а не їх. Наступ йде не за планом, багато хто вбитий або взятий в полон. Перехоплення деяких повідомлень свідчило про незадоволеність авіапідтримкою, яка не приходить або запізнюється. Як якщо б їх кинули свої. Крім того, досить частини російські війська при відступі кидають своїх убитих, і це теж, мабуть, говорить про відсутність морального духу. Бойовий дух військ низький, частина дезертує, і цілком можливо, що збройні сили з часом обрушаться самі на себе — з голови або знизу.

Скільки часу Росія може ще вести війну з такою ж інтенсивністю? Якою мірою її військовий потенціал зменшився?

Важко сказати, бо це, насамперед, політичний вибір. Відкрити / Коментувати

2022-03-20 17:15:55

Відкрити / Коментувати

2022-03-10 04:59:15 Відкрити / Коментувати