I
йде до науки семінарист
із головою зеленого ворона
квітне гірчиця — море безводне
що краю йому нема
горлиця сіра смуток собі туркоче
вакації стоншуються
мов дні
до зимового сонцестояння
II
спинявся під кожним хрестом при дорозі і довго-довго сидів
і хмари були на його
голову схожі —
білі хіба що
думав як восени
дзьобом ловитиме бабине літо
й сидів
довго-довго
III
думав:
хай буде синім мій надмогильний камінь
хай легко буде траві рости коло нього
вранці сонячний бик хай його бере
на свої гострі роги
і носить, і носить
