![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Сюжет транслює це метафорично, але не менш зрозуміло. Вавилонці, звичайно, це головні герої, які сподівались, що їх велич залишиться в віках, а Бог, в цьому випадку - прогрес, розвиток та звичайні люди - їхні поціновувачі, глядачі їхніх фільмів.
Менні, можливо єдиний персонаж, який вбачав фундаментальний і надважливий сенс в своїй справі, піддається людській слабкості - коханню.
Неллі - харизматична, легка, грайлива, вона виграє своє місце під сонцем легкою вдачею, але не може втримати його, і губиться в своїй легковажності.
Джек - «батько-засновник» акторської кар‘єри в Голлівуді, жива легенда, він розуміє, що більше не може йти в ногу з часом, і не може змиритися з цим.
Вежа впала. Її руїни не зберегли - вони припадають пилом на звалищі історії. Це і було найбільшим страхом персонажів. Вони швидко спалахнули, дали декілька хвилин теплого світла, так само швидко згасли, стали розхідним матеріалом для швидкоплинного задоволення глядачів.
Лише режисер, через десятки років, розповів цю вигадану історію, яка має своє місце в реальності цієї індустрії.
Після перегляду я ще декілька хвилин сиділа у кінозалі - думки роїлись в голові, від кількості сенсів, емоцій та вражень, які я почерпнула з картини і які змогла структурувати лише зараз, в цей досить об‘ємний текст.
Тоді, як і зараз, мені вдалося дійти висновку - я прожила цей фільм разом з героями.
