Олена Зеленська | Olena Zelenska

2024-03-09 16:19:33 Відкрити / Коментувати

2024-03-07 11:54:56 Відкрити / Коментувати

2024-03-05 11:17:11 Гратися, але так, щоб не боятися. Чи є така можливість зараз в українських дітей? Коли повітряні тривоги лякають, коли сумуєш, бо відчуваєш, як стурбовані війною батьки.

Наші діти чутливі й не завжди можуть упоратися зі своїми емоціями. Тож завдання дорослих – підтримати їх і навчити давати раду всім почуттям.

У серії відеороликів «Гратися і не боятися» батьки дітей 2–6 років дізнаються, як відволікти малечу від переживань і зацікавити. Як навчити дітей розрізняти емоції й екологічно впоратися з негативними. Як заспокоюватися під час повітряних тривог і як допомогти дитині у кризових ситуаціях.

Так, щоб гратися і не боятися.

Проєкт ініційований Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». А представлять ці рекомендації дитяча психологиня Світлана Ройз і співачка Світлана Тарабарова разом з експерткою дошкільної освіти Соломією Бойкович.

Усі матеріали доступні за посиланням: https://numo.mon.gov.ua/gratisya-i-ne-boyatisya Відкрити / Коментувати

2024-03-04 16:08:48 Вже 274 справи про сексуальне насильство, вчинене щодо українців загарбниками, веде Генеральна прокуратура України.

З кожним місяцем дедалі більше людей наважується говорити про свій тяжкий досвід. Це стає можливим, коли постраждалі почуваються захищеними, перестають боятися.

Вони дуже відважні люди. І деякі з них знаходять сили, щоб не лише свідчити, але й допомагати іншим. Зокрема, це жінки й чоловіки, які пройшли катівні, російський полон, тортури, розлуку з близькими, відчай і невідомість, а нині адвокатують питання постраждалих від насильства, працюють у громадських організаціях і лікарнях, знімають документальне кіно, привертаючи увагу до російського насильства та його жертв.

Спеціально не називаю імен, щоб не перешкоджати слідству. Але мені дуже відгукнулася думка одного із правозахисників: що всі люді з досвідом полону, насильства, катувань стикаються далі з майже однаковими труднощами. І це не лише психологічні труднощі, але й соціальні, юридичні та, звісно, економічні.

Щоб відновитися, потрібен ресурс. Це стосується як країни, так і окремих людей. Постраждалі від сексуального насильства під час війни не можуть чекати на «класичні» репарації, коли війна закінчиться чи коли Росія погодиться сплатити відшкодування. Діяти треба негайно.

Тому на сьогоднішній Київській міжнародній конференції «Відновлення прав постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: елемент миру та світової безпеки» за участі представників уряду та парламенту, громадських організацій і широкого кола міжнародних партнерів ми говорили про Проєкт з надання невідкладних проміжних репарацій.

Це спільна робота багатьох структур: Офісу віцепрем’єрки, урядової уповноваженої, Глобального фонду тих, хто пережили насильство, та інших урядових, громадських і міжнародних організацій. Найважливіше, що ця робота здійснюється в тісній співпраці з постраждалими.

Але репарації – не лише економічна підтримка. Вони ще й важливий крок до відновлення справедливості. Така справедливість потрібна не тільки Україні, але й світу, для якого людяність – одна з базових цінностей.

Тому, доки не створено міжнародний компенсаційний механізм і конфісковані активи Росії не спрямовані на підтримання України, нам дуже важлива відповідна допомога країн-партнерів.

Ми не можемо скасувати той біль, якого вже завдав агресор. Але можемо бути для цього болю знеболювальним. Показати, що не всі у світі вбивці й ґвалтівники, що допомога та підтримка є. Є справедливість. І завжди є заради чого жити. Відкрити / Коментувати

2024-03-02 11:39:31 Говорити про ментальне здоров’я соромно для 44% молоді в різних країнах світу, зокрема й в Україні. Ще 38% вважають, що такі розмови занадто схвилювали б їхню сім’ю та друзів.

Такими були результати соціологічного дослідження, проведеного на замовлення третього Саміту перших леді та джентльменів. Ідеться про молодь 13–24 років.

Це результати, що дуже хвилюють. Адже в дослідженні є й інші дані: половина молодих людей відчуває стрес, пригніченість і виснаження.

Байдужість дорослих до цих почуттів – те, на що ми не маємо права. Дитині завжди потрібна старша рука, за яку вона може взятися, щоб здолати труднощі.

Тому сьогодні, 2 березня, у Всесвітній день ментального здоров’я підлітків, хочу нагадати про видання «Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам», що доступне на сайті Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

Ця збірка порад розроблена спільно з ЮНІСЕФ. Вона допоможе пережити кризові ситуації і дітям, і дорослим. У ній є інформація про ознаки, які вказують на потребу звернутися по психологічну підтримку, техніки допомоги для стабілізації психоемоційного стану, а також необхідні контакти фахівців. Відкрити / Коментувати

2024-02-27 18:02:40 Це Катерина, ветеранка та бойова медикиня. Після майже чотирьох років служби дівчина працює у благодійному фонді та зізнається, що досі адаптується до цивільного життя. Каже, на війні від тебе вимагають мінімум: вижити й зробити так, щоб вижили інші. У цивільному житті все здається значно складнішим, і звикнути до цього вже не так просто.
 
Ветерани та ветеранки прагнуть продовжувати життя – навчатися, створювати родини, будувати кар’єри. Та воєнний досвід з ними назавжди, і щоб повернутися до життя, їм потрібна повага та розуміння цивільних.
 
Всеукраїнська програма ментального здоровʼя «Ти як?» розпочинає нову кампанію за участю ветеранів. Її мета – нагадати, що досвід захисників і захисниць вартий поваги, а відновлення потребує підтримки.
 
Ми ніколи не знаємо, через що пройшла людина, яку зустрічаємо. Памʼятаймо про це, коли кортить запитати про бойовий досвід і коли просто хочеться сказати «дякую».
 
Ветерани й ветеранки мають знати, що допомога поруч. Тому до кампанії також долучаються проєкти, благодійні фонди та громадські організації, готові надати професійну підтримку фахівців кожному й кожній. Знаходьте їх на howareu.com.
 
Кампанія створена завдяки Програмі реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США, та проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», який виконує організація Пакт. Відкрити / Коментувати

2024-02-27 12:34:45 Відкрити / Коментувати

2024-02-12 10:10:26 Хто подбає про тих, хто дбає про всіх? Мова про мам, що часто нехтують відпочинком, власним сном і здоров’ям – аби лише у рідних все було добре.

Сімейний лікар оберігає фізичне й ментальне здоров’я мам. Нова комунікаційна кампанія «Ти як?» – саме про це. Бо дуже важливо, щоб наші мами знали: до «сімейного» можна й треба звертатися не лише тоді, коли серце болить фізично, а й тоді, коли зле через тривогу та стрес.

Покажіть ці ролики своїм мамам. І мамам мам. Розкажіть їм, що це ОК — коли на душі не ОК. Бо й у старшого покоління маємо здолати стигму щодо звернень по фахову допомогу. Та закласти переконання: дбати про себе треба з такою ж увагою, як і про рідних. Відкрити / Коментувати

2024-02-11 10:58:25 «Жінка, прикута до візка, змогла…», «Після трагедії чоловік залишився прикутим до візка»…

Чи траплялися вам такі заголовки в медіа? Або, можливо, десь у розмові доводилося чути про людей, які «прикуті», та ще й до «візка»?

Говорити так коректно, якщо йдеться про кайдани, призначення яких справді в тому, щоб обмежити рухи, прикувати. Слово «візок» теж коректне, якщо називаємо ту зручну річ, якою користуємося в супермаркеті, купуючи товари.

Якщо ж говоримо про людину та засіб її пересування, єдиним коректним варіантом є «людина, яка користується кріслом колісним» або «людина на кріслі колісному».

Варто відмовитися також від визначення «інвалідне крісло», адже воно зводить людину до однієї ознаки: інвалідності.

Дізнайтеся більше в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику з нової етики спілкування, створеному в межах моєї ініціативи. 
#чуйнаетика Відкрити / Коментувати

2024-02-08 12:16:25 Рада вітати в Києві міністерку охорони здоров’я Данії Софі Леде та керівницю лікарні ім. Марії Єлизавети в Копенгагені Мерете Ланге. Разом відвідали Київську обласну дитячу лікарню в Боярці – вона є медичною «посестрою» данської лікарні. Познайомила гостей із роботою «Школи супергероїв», яка діє при нашому медичному закладі.

Медичне партнерство між лікарнями було започатковане на полях Саміту перших леді та джентльменів. І сьогодні я особливо щаслива бачити співпрацю наших країн у дії.    Відкрити / Коментувати