Олена Зеленська | Olena Zelenska

Прийти в музей, не думаючи, чи застане тебе тут повітряна тривога — для дітей в Україні це зараз розкіш. Тому так тішать ці світлини: на них діти наших захисників, що приїхали до Азербайджану на оздоровлення та реабілітацію. Символічно вони стали першими користувачами українського аудіогіду, який ми запустили нещодавно в Азербайджанському національному музеї мистецтв.

Цей музей входить у топ-3 музеїв Баку за кількістю відвідувачів. У ньому понад 18 тис. експонатів різного періоду, які відображають стилі західного та східного мистецтва.

Це вже третій україномовний аудіогід в Азербайджанській Республіці, що його ми запустили в межах нашого проєкту. Перший запрацював три роки тому в Азербайджанському національному музеї килима, другий, рік тому, в історико-художньому заповіднику «Гобустан», який входить до списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Над перекладом текстів українською мовою для нового аудіогіду працювало Посольство України в Азербайджанській Республіці спільно з Українським центром. Його голосом став український співак Олексій Сагаловський.

Дякую усім причетним до реалізації цього аудіогіду. Безцінно бачити, як одразу ж після запуску він корисний дітям, які мають можливість зануритися у багату культуру гостинної для них країни. Безцінно, коли українська мова звучить у ще одному потужному культурному центрі світового рівня. Бо має звучати — й звучить — на увесь світ.

З Днем Незалежності, Україно!

Від початку російського вторгнення в Україні народилася чверть мільйона дітей. Це означає, що їхні мами чули сигнали тривог, бігли до бомбосховищ, нервували. Інколи не мали вчасного доступу до медицини. Інколи народжували в незвичних для породіль умовах. Кількість передчасних пологів лише торік збільшилася на 10%, і це безпосередній результат війни. Діти, які мали прийти на світ у нормальних умовах, приходять на нього в умовах екстремальних.

Саме для того, щоб, попри все, урятувати життя новонароджених, відтепер у лікарнях України буде на 20 спеціальних неонатальних карет швидкої більше.
Закуплені за кошти уряду Нідерландів, обладнані найсучаснішою технікою для допомоги новонародженим, ці автівки доставив в Україну Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ @unicef_ukraine) на запити українського МОЗ @mozofficial і мій.

Важливо, що ці швидкі – безпосередній результат наших торішніх переговорів на полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, моїх зустрічей із виконавчою директоркою Фонду ООН у галузі народонаселення Наталією Канем і виконавчою директоркою ООН Жінки Сімою Бахус.

Потрібно, щоб кожне слово – наше та міжнародних партнерів, – кожне зобов’язання ставало справою, а не залишалося словами. Бо лише справи рятують. Не слова, а швидка допомога потрібна людині, яка перебуває в небезпеці. І дітям, які так довірливо прийшли в наше життя в такий важкий час – час випробувань, ми просто зобов’язані дати всю турботу й захист. Врятувати їхні життя попри всі намагання ворога його відібрати.

Мені здається, це найважливіша місія на землі – рятувати. Дякую всім, хто до неї причетний!

Ментальне здоров’я дітей, як і фізичне, – турбота батьків. Ми не веземо дитину в лікарню з нежиттю, але й не лишаємо пити теплий чай удома з пневмонією.

Цю межу треба розуміти й щодо психічних труднощів: коли достатньо допомоги близьких, а коли треба звертатися до фахівців. Тривожні симптоми, на які слід звернути увагу, пояснює в прямому ефірі педіатр Юлія Крушельницька:

Змінилася поведінка з однолітками: зазвичай дитина гралася в компанії на майданчику, а тепер усамітнюється в куточку.

Перестали подобатися звичні приємні речі, наприклад мультфільми, від яких раніше малеча була в захваті.

Виникли проблеми зі сном, незрозуміла тривожність і плач час від часу без зрозумілої причини.

Що в таких випадках можна зробити вдома?

Заведіть щоденник самопочуття (хоча б на два тижні). Описуйте, як минув день, які плани маєте на завтра. Разом із дитиною відповідайте на питання: «Що ти сьогодні робив?», «А що відчував?».

Навчіть дитину простій дихальній практиці для заспокоєння. Достатньо покласти руку на живіт і зробити ним 20 повільних вдихів-видихів. Це справді діє.

У жодному разі не купуйте заспокійливе й антидепресанти. Ці препарати призначає лише фахівець!

За словами Юлії Крушельницької, підлітки краще усвідомлюють і можуть розповісти, що саме їх непокоїть. Школярі скаржаться на погіршення пам’яті: їм важко вчитися. А ще додаються болі незрозумілого характеру – головні, кишкові. Однак, коли таких дітей оглядає лікар, він доходить висновку, що підстав для болю немає.

Важливо вчасно помітити симптоми, допомогти дитині відкритися, щоб далі вже лікарі розпізнали психічні проблеми й обрали спосіб дії.

Прямі ефіри з фахівцями постійно відбуваються в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я на сторінці ГО «Безбар’єрність» і Координаційного центру КМУ / Mental Health UA.

Повномасштабне вторгнення ця велика прийомна родина з Харківщини зустріла в рідному селищі. І попри лінію фронту, що проходила зовсім близько, вирішила нікуди не їхати — бо ніхто не має права відбирати в них дім.

Олександра та Віталій виховують десятьох дітей. Розповіли, що, як в армії, з усіма відпрацювали план дій: куди і як ховатися під час тривог, що робити, коли немає світла й води. Грілися дровами, а під час світломаскувального режиму діти зачинялися у ванній і різали тканину на сітки для захисників. 

Ця родина потроху готується до зими. На жаль, обстріли нікуди не поділися, а коли в сім‘ї десять дітей, треба про все подбати завчасно. Тож ми в Olena Zelenska Foundation, поспілкувавшись із батьками-вихователями, закупили необхідні в господарстві речі: побутову техніку, меблі, гаджети. Усе, що зробить життя й побут зручнішим.

Завдяки благодійному внеску Європейського інвестиційного банку ми допомагаємо великим прийомним родинам облаштовувати побут до зими. Лише в липні забезпечили всім необхідним 80 таких родин із Харківщини, у яких виховують майже 600 дітей.

Війна триває, але й життя триває: попри небезпеки й труднощі для великих прийомних сімей українці продовжують забирати дітей із сиротинців, щоб у них було родинне піклування й тепло. Тож має тривати й наша допомога таким сім'ям. Адже те, як вони тримаються разом, викликає захоплення та впевненість: переживемо й цю зиму.

Кожен шкільний урок зараз – це в буквальному сенсі відвойоване майбутнє. Не лише для учнів – для кожного з нас, усієї країни. За місяць і десять днів наші діти й педагоги повернуться в класи. Маємо забезпечити їм усе необхідне, щоб за щоденного воєнного стресу вони не мусили думати ще й про те, де взяти сили та енергію для навчання.

Разом із МОЗ, МОН, Мінвідновлення, Мінфіном, Держпродспоживслужбою, Мінагрополітики, громадськими організаціями та міжнародними партнерами говорили про це на робочій зустрічі, присвяченій реалізації реформи системи шкільного харчування.

Вже сформовано команду проектного офісу реформи за підтримки ЮНІСЕФ, проведено партнерські зустрічі щодо посилення спроможності громад і підготовки до нового навчального року.

Затверджено шкільне меню на осінь: за підтримки нашого партнера ВООЗ триває робота над технологічними картами для дитячих садочків, у кулінарних хабах п’яти областей навчаються тренери, які потім навчать шкільних кухарів.

Ніхто у світі ще не проводив таку реформу в умовах війни. Нам випало стати першими. Тому так важливо не просто діяти, а взаємодіяти. Українці навчилися взаємодії як ніхто у світі – саме з її допомогою весь цей час ми перемагаємо у протистоянні з нападником.

І наша реформа – не лише про їжу. Вона ще й про спільні дії та взаємодопомогу. Бо йдеться не просто про шкільні обіди та калорії. Готуємо не їжу, а майбутнє. Наших дітей і своє.