2022-02-27 01:13:15
Страх накопичується. Ридала В паніці легше, ніж у страху. Коли панікую - не чую тіла, просто роблю. Не аккуратно, хаотично, не ефективно. Але роблю.
Коли страшно - я маленька дівчинка (я за ці дві доби стала менше на півтора кіло, треба б ще канєшно десь 15 зкинути, але я краще наберу, аби швидше вої з перемогої до нас повернулись, до ор4) і я можу нюнькати лише. Шрайк тримав мене за плече, Ед вуркотів в живіт.
Це був мій вибір лишитись одній на цей час. І все ще обираю одній. Я хочу в мережу кидати корисні думки і сміхуйочки. Я не хочу ридати комусь в плече і тим більш я не вивезу сліз наживо зараз. Тільки дистанційно. Я хочу, щоб мене пам'ятали і згадували, як єбанька розумного. Як жінку, в компанії якої всі аутоматично починають говорити про хуї. Як жінку, яку підозрюють в глибоких знаннях технології, медицини і логіки світу і травлять в неї кілометри текстів. Шо канєшна брехня, але мені смакує.
Але я хочу підтримати вас. Страшно всім. Самим сміливим зараз теж страшно. Просто ми не бачимо їх сліз.
48 views22:13