космічна різьба.

2021-10-09 16:02:04 повернення авдіовіршів, яке ніхто не передбачував

https://soundcloud.app.goo.gl/TDLiQ Відкрити / Коментувати

2021-10-09 12:48:17 *wunjō

Wrinkles under my eyes —
the waves in chiaroscuro
misty memories
of the ancient winds;
let them whistle in ravines
akin to playful children,
let them plow the pathways
for the newborn rivers.

I am overflowing with laughter
in an unstoppable flood,
my teardrops are falling
like a vivifying rain;
the quiet on my face —
an omen of unrest,
like a barren desert
of abandoned homes.

переклад @galdranorn Відкрити / Коментувати

2021-10-06 19:16:44 я
солодка форма вогню
це тіло розжарене
прозоре й чисте
кожна лінія вихлюпує
в'язку ніжність
ч ч ч
черемха на язиці
ш ш ш
шепоче й шипить
звивається
тс тс тс
любові не треба нічого
крім подиху
вона говорить пошепки
у тихій кімнаті
бо тиша пожадлива
тиша вслухається
а мова мовчить
я чула як від бажання
шкіра бринить
шукай її темний обрис
пливи на звук Відкрити / Коментувати

2021-09-24 22:39:37 світ почався з лоскоту
сила торкнулася його
невидимими фібрами
світ розплющив очі
засміявся й усвідомив
що він є
крутиться тепер навколо
шукає той самий дотик
не знаходить а згадає
то знову порскає й колує
навздогін за сміхом
бо він є Відкрити / Коментувати

2021-09-22 19:15:53 розмова

підходжу до дерева і прошу його
"не дивися на мене, бо я впишу тебе в вірш"

"а що то таке - вірш?" - сокоче синя пташка, -
скок-скок вздовж гілки -
і завмирає зліпком, словами списана навскіс.
"а що то таке - впишу?" - питає листок малий,
зістрибуючи зі свого черешка,
і вже осідає краплями літер на віях, як тисячі
знаків на сторінку до нього.
"а чому - не дивися?" - німо зиркнули її очі
і закотилися враз, паперово білі, ніби хотіли
втекти.

лише дерево залишилось байдужим. Відкрити / Коментувати

2021-09-08 21:58:23 <затишок>

ти згортаєшся клубочком у мене в долонях
заповнюєш їх, як часом зіниця заливає око,

і раптом я знаю,
що мої руки - надійні пір'їни
і втримають навіть вітер;
що всі ці люди лишаються поряд,
бо хочуть вицілувати те саме обличчя
до дна, та щоранку любов приливає знов;
що іноді ніжність схожа на голку,
котра пронизала метелика;
що я була створена не тільки
для того, аби кричати;
я знаю: ти родимка на моєму серці,
маленька чорнильна крапка.

знаючи це,
я згортаюся клубочком у тебе в долонях,
заповнюю їх, як часом зіниця заливає око,
і засинаю. Відкрити / Коментувати

2021-09-04 18:34:59 Тарас Мельничук

* * *
я зовсім не знаю
навіщо я живу
але я собі живу
ходжу по землі
дивлюсь на камені
на небо
на ліс
на сонце
і мені дивно
що це моє
і мені дивно
що сонце сходить
кожен день
що в лісі
скачуть
дикі кози
і вепр шукає
собі пари
мені дивно
що у світі люди є
і що вони схожі
на мене
а я на них

мені це дивно

і я живу

* * *
і живучи
себе запитую
не раз
а як я вже не буду жити
і ці люди
що тепер живуть
не будуть жити
то хто тоді
житиме?
сонце?
ліс?
вода?
але навіщо тоді
я? Відкрити / Коментувати

2021-08-31 16:16:10 ***
зранку вмерла людина
поліція дає висновок
заключення смерти
срібно-желатиновий одрук

зранку вмерло дерево
комунальні люди кроять
на шмати тіло мовчки
кидають у гирло печі

***
задушливі вірші
як хмара у горлі
абсолютного бога

равлик хрустить
вмирає дерево
вмирає людина
поки кахикає бог
і пишуться вірші Відкрити / Коментувати

2021-08-25 19:00:32 зшиток #1

*
у хмарну погоду розгублений сонях
крутив головою в пошуках сонця
а знайшов тебе.

*
безліч зеленавих долоньок
м'яко за гілку вхопилися
дерево відпустило руку
осінь.

*
гребінь хвилі чесав мені волосся
коли винесло з намулом до берега
забула власне ім'я.

*
дорога втомилася плисти
і лягла спочити на камінь
ми не помітили й пішли далі
а вона півсонна дивилася вслід. Відкрити / Коментувати