«Я завжди акуратно кажу про свою професію малознайомим люд | Гендер в деталях
«Я завжди акуратно кажу про свою професію малознайомим людям, із внутрішньою готовністю проігнорувати сексистські коментарі і швидко з’їхати з теми. Суперечки мені не потрібні. Краще напишу статтю чи підготую лекцію, ніж вислуховуватиму шаблонні аргументи, які чула вже сто п’ятсот разів, і вкотре переконуватимуся, що мої аргументи навіть слухати не хочуть».
Так розповідає про свій досвід феміністичного активізму наша головна редакторка Тамара Злобіна. І продовжує:
«Мене щоразу вражає, з якою самовпевненістю люди (зазвичай чоловіки) верзуть сексистську дурню. Усі ці банальності про те, що у чоловіків і жінок різне тіло, тому вони («від природи») не можуть бути рівні. Що жінки народжують і виховують дітей, тому... (далі підставити що завгодно). Що жінки «емоційні», тому чоловіки мають керувати. Ну, і полити брудом феміністок — це взагалі що раз плюнути. У цей час у компанії можуть бути інші жінки — колеги, друзі, рідні, що ніколи не зупиняє мовця. І я щиро заздрю таким чоловікам. Заздрю впевненості, з якою вони говорять. Зверхності, через яку не пробиваються жодні докази. Самозакоханості, яка дозволяє ігнорувати всіх довкола. І внутрішньому спокою, який базується на абсолютній переконаності у своїй правоті.
І ще сексисти впевнені у своїй безкарності.
У мене всього цього немає. Як феміністка я починаю говорити з програшної позиції. З демонізованого стереотипу про феміністок, котрі «страшні, неголені і нетрахані», у який мене одразу ж одягають люди, малознайомі і з сутністю гендерної рівності, і зі мною особисто. І спочатку доводиться зняти з себе ярлик (читай — тавро), потім боронити потрібність і суспільну користь своєї праці і лише після цього розповідати про неї. Часто я думаю, що було б, якби я писала дитячі книжки, викладала право чи керувала бізнесом. Чи могла б я говорити про свою роботу щиро й відверто, отримувати адекватну оцінку і не жити постійно в стані «бойової готовності»? Бо, чесно, за 14 років я дуже втомилася.»
А які ваші історії камінг-ауту як феміністки?
Читайте продовження історії нашої головної редакторки з рубрики Феміністична утопія з оновленими ілюстраціями від Валерії Козинець
