​​ОСВІТА ЯК ФАБРИКА СМИСЛІВ: ВІД СТАТЕВО-РОЛЬОВОГО ПІДХОДУ ДО | Гендер в деталях

​​ОСВІТА ЯК ФАБРИКА СМИСЛІВ: ВІД СТАТЕВО-РОЛЬОВОГО ПІДХОДУ ДО ГЕНДЕРНО-ЧУТЛИВИХ ЗМІН

Авторка: Олена Стрельник

У середовищі освітніх закладів часто відтворюються традиційні уявлення про ролі жінок і чоловіків у суспільстві. Якщо наша мета — змінити гендерні стереотипи, важливо, щоб освітяни були обізнані в гендерних питаннях.

Поговоримо про два підходи в освіті: статево-рольовий та гендерний. Перший закріплює нерівності між статями, другий прагне гендерної рівности. У межах статево-рольового підходу дівчата на уроках праці пектимуть і вишиватимуть, хлопці — працюватимуть на токарних станках. Гендерний підхід дозволить хлопцям й дівчатам навчатися разом за однаковою програмою або діти зможуть вільно вибирати заняття.

Ще одне важливе поняття — «прихований навчальний план». Освітні заклади формують певний світогляд через систему неофіційних правил і цінностей, які транслюються в навчальному просторі й освітньому процесі. Свято першого дзвоника, конкурси «Міс школи» і «Містер школи», вимоги до зовнішнього вигляду, шкільні підручники — усі вони гендеровані. Сьогодні «прихований навчальний план» транслює застарілий статево-рольовий підхід. Це — спадок радянської системи освіти, який лише змінив ідеологічне забарвлення в часи незалежности.

РАДЯНСЬКА Й ПОСТРАДЯНСЬКА ОСВІТА
З 1943-го до 1954 року в радянській школі практикували роздільну освіту для хлопців і дівчат. Хлопці проходили військово-фізичну підготовку, дівчатам прищеплювали якості й навички, затребувані в певних військових галузях (військово-медичні заклади, обслуговування армії й тилу тощо). Шкільну форму було чітко гендерно марковано: сукня з фартушком для дівчат та костюм для хлопців. Дівчатам не дозволяли ходити «розпатланими», носити прикраси, користуватися косметикою, робити манікюр, а хлопців із довгим волоссям відправляли стригтися. Статево-рольовий підхід зберігся й після скасування статевої диференціації навчання.

У 1999 році науковці розробили перший державний стандарт дошкільної освіти, який містить чіткі настанови статево-рольового виховання. Зокрема, в переліку компетенцій дітей, які формуються в дитсадках, зазначено, що дитина «розуміє, що стать певною мірою визначає інтереси, професійні уподобання».

Від кінця 1990-х — початку 2000-х років дошкільні й шкільні освітні заклади підхоплюють ідею традиційних ролей «козаків» та «берегинь» у контексті національно-патріотичного виховання дітей.

У вищій освіті статево-рольовий підхід реалізувався через «прихований навчальний план» — виховні й розважальні заходи, сексистські висловлювання викладачів і викладачок тощо. Такі важливі питання, як можливість поєднувати навчання з народженням і вихованням дітей, дружній до дітей навчальний простір чи протидія сексуальним домаганням, в українських вишах майже не обговорювалися.

ЗМІНИ ПІСЛЯ ЄВРОМАЙДАНУ
Вони характеризувалися інституційними зрушеннями: реформування системи середньої освіти, законодавче закріплення антидискримінаційної експертизи шкільних підручників.

У дошкільній освіті зберігається підміна гендерного виховання статево-рольовим, але з’являються перші дослідницькі проєкти, які можуть стати початком змін дошкільної освіти.

У сфері загальної середньої освіти почалося зближення ініціатив громадських організацій та експертів з інституційними структурами, передусім із Міністерством освіти та науки. «Прихований навчальний план» досі чекає на «перезавантаження».

У 2010–2017 рр. багато університетів створили осередки гендерної освіти або кафедри гендерних досліджень. Відкрили першу в Україні магістерську програму «Гендерні студії» на факультеті соціології КНУ ім. Тараса Шевченка.

Проте гендерна освіта в університетах досі несистемна. Для дальшого поширення гендерного підходу в освіті потрібна активна участь освітянської та батьківської спільноти «на місцях», а також масштабні просвітницькі кампанії, що їх підтримують загальнодержавні ЗМІ.

Текст опрацював Антон К