МІСЦЕ ТРАНСГЕНДЕРНОСТИ У ФЕМІНІЗМІ: ПРИЙНЯТИ НЕ МОЖНА ВИЛУЧИТИ | Гендер в деталях

МІСЦЕ ТРАНСГЕНДЕРНОСТИ У ФЕМІНІЗМІ: ПРИЙНЯТИ НЕ МОЖНА ВИЛУЧИТИ

ЧАСТИНА 2. продовження.

Авторка: Інна Ірискіна

Ідеологічні аргументи ґрунтуються на тому, що трансгендерність як явище і трансгендерний рух суперечать базовим ідеям фемінізму і цілям, які перед ним стоять. Коли транслюдина каже, що «відчуває себе жінкою» чи «чоловіком», вона орієнтується на гендерні якості, які традиційно вважаються відповідно «жіночими» та «чоловічими». Роблячи перехід, вона підкреслює «справжність» таких якостей і установок в асоціації з гендером, натомість фемінізм має на меті цю асоціацію зруйнувати. З цього робиться висновок про несумісність трансгендерности і фемінізму. Та чи справді все так?

Іноді від феміністок можна почути питання-пропозицію: чому б трансгендерним людям замість робити перехід просто не поводитися згідно з тими якостями і ролями, які приписуються іншому гендеру? У відповідь можна навести суто практичні міркування: якщо людина з чоловічими вторинними статевими ознаками ходитиме по вулицях у жіночому вбранні, у нашому нинішньому суспільстві це небезпечно для її здоров’я і життя.

Якщо уявити світ, у якому немає гендерних стандартів, можливо, в ньому й поняття гендерної ідентичности зійде нанівець, а відповідно, й пов’язані з нею переходи. Та поки що про такий світ ми можемо розмірковувати лише теоретично. Трансгендерні ж люди є тут і зараз, і саме тут і зараз їм треба якось влаштовувати своє життя.

Коли дехто з феміністок закидає, чи не варто транслюдям докладати зусиль для наближення цього нового світу замість вкладати їх у перехід, я бачу в цьому певне лукавство. Від цисжінок вони зазвичай не вимагають припинити будь-які спроби адаптуватися до чинного гендерного ладу, щоб боротися за світ без нього. Якщо цисжінка може користуватися косметикою, чи носити хіджаб, чи сидіти вдома з дітьми замість робити кар’єру і при цьому оголошувати себе феміністкою та в якийсь спосіб виступати проти патріархату, то і трансжінка може робити так само, обираючи трансперехід. Якщо цисжінка взагалі не зобов’язана бути феміністкою, щоб фемінізм, утім, включав її до своєї повістки, то і трансжінка не зобов’язана.

У тому, щоб усі жінки отримали можливість стати собою я й бачу чи не головну мету фемінізму. Хтось може відкинути всі «жіночі заняття», хтось може залишити собі частину з них, а хтось прийде до думки, що їй насправді комфортно залишатися в традиційній жіночій ролі. Саме такий світ, у якому в кожної жінки буде якнайбільше можливостей для особистого вільного вибору і повинен, на мою думку, стати результатом нашої боротьби.

Текст опрацював Антон К.