ДЕПІЛЯЦІЯ — ВІСК НА ВІВТАРІ ПАТРІАРХАТУ — Я пишу колонку пр | Гендер в деталях
ДЕПІЛЯЦІЯ — ВІСК НА ВІВТАРІ ПАТРІАРХАТУ
— Я пишу колонку про фемінізм, — брови мого співрозмовника повільно повзуть догори, а очі круглішають. Це наше перше побачення. Зазвичай реакція на фемінізм — це такий собі ПЛР-тест на адекватність для українських чоловіків. Мій новий знайомий широко всміхнувся і сказав:
— Б’юся об заклад, у тебе є текст про феміністок і неголені ноги!
Це був грім серед ясного неба. Голос провидіння. Інсайт. Aha-moment. Одкровення. Питання лезом по щиколотці. Волосся дибки!
— Ееее... немає.
Чим ми тут із вами займаємося, подруги? Я понад рік пишу колонку про фемінізм для «Гендеру в деталях», і в ній не було жодного тексту про неголені ноги.
«А ти точно феміністка?» — карикатурно-театральним тоном спитав мій внутрішній голос і перейшов у внутрішній сміх. Його могло заглушити тільки дзижчання депілятора в кахляній акустиці ванни.
— Ти справді не писала жодного матеріалу про гоління ніг? — перепитав мій супутник, і в його очах я помітила вогник розчарування. — Це називається glam fem — гламурний фемінізм? — уточнив він.
— Ні, представниці гламурного фемінізму волосся на ногах фарбують у рожевий і посипають стразами.
— Серйозно?
— Ні.
Отож цей день настав. Я вирішила нарешті написати текст про феміністок і волосся на ногах. Серед моїх подруг багато феміністок. Ні, радше не так. Усі мої подруги — феміністки. Перш ніж узятися до колонки, я спитала кожну з них, що там із волоссям на їхніх ногах. Відповіді були такі.
— Голю.
— Не голю.
— Голю тільки ліву.
— Залежить від погоди (настрою, планів).
— Голю, але іноді забуваю.
Мої подруги-феміністки занадто різношерсті. Жодної солідарности й ідеологічної споріднености. Навіть цей текст пише жінка, яка щомісяця волає в агонії на сеансі депіляції. «Це несправжня феміністка! Депіляція — це віск на вівтарі патріархату! Серед нас самозванка», — кричить мій внутрішній голос. І знову переходить у внутрішній сміх.
Цілі покоління жінок голять ноги, бо це безальтернативна модель сексуальної привабливости в суспільстві. Весь візуальний продукт за участи жінок транслює жіночу шкіру, гідну маківки Гордона — жодної зрадливої волосинки. Навіть якщо героїня фільму опиняється на безлюдному острові чи в космічній експедиції, її ноги гладенькі. І байдуже, що навколо монстри і нема навіть питної води.
Волосся на тілі вважається негігієнічним і бридким. Ой, пробачте. Волосся на ЖІНОЧОМУ тілі вважається негігієнічним і бридким. На чоловічому це ознака маскулінности. Звісно, ви можете сказати, що й чоловіки видаляють небажане волосся. Та спробуйте посперечатися, що 90 % (якщо не більше) клієнток салонів депіляції — це не клієнти.
Я феміністка, яка вважає депіляцію нав’язаним атрибутом жіночности, що її плекає патріархат. Чому я сама гладенька, як канадський сфінкс (ось що буває, коли зарано використаєш метафору з Гордоном)? Відповідь недосконала, як і мій фемінізм. Я не андроїд і не супергероїня феміністичного коміксу. Хоча зачекайте, з коміксом я погарячкувала. Я — жива людина, у якої є свої комплекси, шкідливі звички, упередження і нарощені вії. Я голю ноги, бо мені важче почуватися красивою і сексуальною без депіляції.
П’ять років тому ми з колишнім подорожували Європою, зупиняючись у заміських кемпінгах. Після двох тижнів подорожі, десь під Люксембургом, ми снідали біля намету. Він провів рукою по моїй нозі і сказав:
— Оу, в тебе тут росте волосся.
— Як і в тебе, — засміялась я.
— Це не дуже сексуально, але я розумію, ми ж у поході.
У найближчому супермаркеті я купила бритву. У найближчому кемпінгу я пішла в душ і позбулася свого «несексуального» волосся.
Мине п’ять років, і я зрозумію: якщо в чоловіка така непевна ерекція, що кілька волосин на нозі можуть її зруйнувати, то це величезна проблема. Але не моя. І я точно не мала почуватися неповноцінною на тому люксембурзькому кемпінгу.
Я роблю депіляцію незалежно від того...
ПРОДОВЖЕННЯ на сайті Гендер в деталях
Текст — Емма Антонюк
Ілюстрація — Олександр Грехов
